Рішення № 19221322, 08.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р.Справа № 6/17-3970-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП Довбуш С. В.”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 27505 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 довіреність № 124 від 25.10.2011 року

від відповідача: не зявився,

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ЧП Довбуш С. В.” (далі позивач) звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 27505 грн., 24500 грн. сума орендованого майна, 1700 грн. та 705 грн. штрафів; 600 грн. неустойки.

Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно статті 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

01.01.2010 року між далі Позивачем (орендар) та Відповідач (суборендар) був укладений договір суборенди торгівельного обладнання та меблів № 1294 від 01.01.2010 р.(Договір № 1)

Відповідно Додатку № 1 від 18.02.2010 року до Договору, Позивачем було передано в тимчасове платне користування обладнання Відповідачу на загальну суму 17000,00 грн.

Також, 18.02.2010 року між Позивачем (орендар) та Відповідач (суборендар) був укладений договір суборенди розливного обладнання № 1174/10 (Договір № 2).

Відповідно акту приймання - передачі від 18.02.2010 р до Договору № 2, Позивачем було передане в тимчасове безоплатне користування відповідне обладнання Відповідачу на загальну суму 7050 грн.

Таким чином Відповідачу було передано в суборенду обладнання на загальну суму 24 500 грн., 00 коп.

Відповідно до пункту 5.1.2 Договору суборенди від 01.01.2010 року та пункту 4.1.2. Договору суборенди від 18.02.2010 року орендар (позивач) має право в будь-який момент вимагати повернення суборендованних обладнання та меблів у справному стані з урахуванням нормального зносу.

Крім того, відповідно до пункту 4.4. Договору суборенди від 01.01.2010 року та пункту 3.3.. Договору суборенди від 18.02.2010 року Договір може бути достроково розірваним будь-якою із сторін письмово повідомивши про це іншу сторону не менш ніш за місяц до розірвання Договору. В такому випадку суборендоване обладнання повинно негайно бути повернене орендареві (позивачу).

Відповідачу у відповідності до вказаних умов Договорів, надсилалась вимога під вих. № 21 від 23.06.2011 р. про повернення обладнання та меблів, на яку відповіді не було надано. Зазначена вимога була отримана відповідачем, що підтверджується квитанцією про відправлення цінного листа з описом № 6510101666298.

Відповідно до п. 4.4. Договору № 1 і п.3.3. Договору № 2 договір вважається достроково розірваним будь-якою стороною письмово повідомивши про це іншу сторону не менше ніж за місяць. Тому слід вважати припинення договорів з 23.07.2011р.

Також, на виконання п. 6.1. Договору № 1 та п.5.1. Договору № 2 відповідач зобов'язаний на протязі 5 (п'яти) днів повернути обладнання та меблі. Відповідачем не було виконано зобов'язань, суборендоване майно не повернуто позивачу. У відповідності з п. 7.6 Договору № 1 та п. 6.5 Договору № 2, у випадку навмисного пошкодження, втрати орендованого обладнання, суборендар зобов'язується сплатити орендареві повну вартість орендованого обладнання. Пошкодження або втрата суборендованого обладнання фіксується Актом комісії орендаря.

08.11.2011р. в судовому засіданні представником позивача надані акти № 1, 2 від 04.11.2011р., якими підтверджено факт втрати відповідачем, переданого йому майна.

П. 7.4 Договору № 1 передбачає штраф у розмірі 10 % від вартості переданого обладнання та меблів, у разі нецільового використання суборендованого обладнання та меблів.

Використання обладнання і меблів відбувалось не за цільовим призначення, визначеним п.1.2 Договору №1, тому до відповідача позивач правомірно застосовує таку санкцію, як штраф у розмірі 10 %, а саме: 17 000 х10% = 1700,00 грн.

Крім того, П. 6.4 Договору № 2 передбачає штраф у розмірі 10 % від вартості переданого обладнання, у разі нецільового використання суборендованого обладнання та меблів.

Використання обладнання відбувалось не за цільовим призначення, визначеним п. 1.2 Договору № 2, тому до відповідача позивач правомірно застосовує таку санкція, як штраф у розмірі 10 %, а саме: 7050x10% = 705,00 грн.

У відповідності до п. 7.6. Договору № 1 та п. 6.5 Договору № 2, у випадку навмисного пошкодження, втрати орендованого обладнання, суборендар зобов'язується сплатити орендареві повну вартість орендованого обладнання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договорі або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частниою 2 статті 779 ЦК України встановлено, що у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимогати відшкодування завданих йому збитків.

Під збитками, відповідно до ч.2 ст.224 ГК України, серед іншого, розуміються втрата або пошкодження майна управневої сторони.

Вартість втраченого майна становить 24500грн., що підтверджується умовами договорів та актом приймання-передачі від 18.02.2010р. Тому, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.3.1. Договору № 1 суборендна плата становить 300 (триста),00 грн. за один рік.

Враховуючи наведене:

Неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю становить:

300 х2 = 600, 00 грн.

Загальна сума штрафних санкцій складає: 1700,00 грн. + 705,00 грн. + 600,00 грн. = 3005,00 грн.

Загальна сума боргу складає: 24500,00 грн.+3005,00 грн. = 27505,00 грн.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та заявленими відповідно діючого законодавства України.

На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат по сплаті державного мита та послуг на ІТЗ судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1, 68400, АДРЕСА_1; місцезнаходження: АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП Довбуш С. В.” (Овідіопольский р-н, Таїровська селищна рада, Одеської обл., вул. Стара Люстдорфська дорога, 7, код 30628775): 24500 гривень збитків, 1700 грн. та 705 грн. штрафів; 600 грн. неустойки; 275 грн. 05 коп. витрат по держмиту та 236 грн. витрат за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Демешин О.А.