Рішення № 19221266, 04.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2011 р.Справа № 9/17-3587-2011 За позовом: Дочірнє підприємство "БІ ЄНД ВАЙ"; До відповідача: Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

про стягнення 115450,61 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1(за довіреністю);

Від відповідачів: ОСОБА_2 (за довіреністю); ОСОБА_3(за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: 08.09.2011 р. за вх. №5443/2011 Дочірнє підприємство "БІ ЄНД ВАЙ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення солідарно 115 450,61 грн.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях надавав усні пояснення по суті справи та для встановлення істини заявляв клопотання про призначення експертизи, в задоволенні якого суд відмовив. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України двічі оголошувалась перерва, починаючи з 21.10.2011р. по 24.10.2010р. о 11 год. 40 хв., та починаючи з 24.10.2011р. по 04.11.2010р. о 10 год. 30 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

06.10.2000 р. Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та Дочірнє підприємство "БІ ЄНД ВАЙ" уклали Договір про сумісну інвестиційну діяльність № 521/200.

26.03.2003 р. сторони внесли зміни та доповнення в договір про сумісну інвестиційну діяльність від 06.10.2000 р. № 521/200, виклавши його у новій редакції у вигляді договору про сумісну діяльність № 774/2003 (надалі Договір).

Пунктом 3.1. Договору визначалось: Керівництво сумісною діяльністю і ведення спільних справ по виконанню зобов'язань за цим договором покладається на Порт згідно з виданою Підприємством довіреністю і здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Така довіреність становить невід'ємну частину договору про сумісну діяльність оформлюється відповідно до глави 4 Цивільного кодексу України.

Розділом 6 Договору визначалось: 6.1. Прибуток від сумісної діяльності визначається порядку, передбаченому чинним законодавством України, яким регулюється здійснення сумісної діяльності на території України без створення юридичної особи, а також умовами укладеного договору.

Загальний прибуток, що належатиме Порту і Підприємству, поділяється між ними пропорційно внескам у сумісну діяльність, зазначених у додатках 1, 2.

При цьому прибуток розподіляється у співвідношенні: Порту - 60%, Підприємству - 40%.

Зазначений у пункті 6.2. даного договору порядок розподілу прибутку обов'язково корегується з урахуванням змін внесків сторін. Згідно з розділом 5 цього договору Корегування оформлюється підписанням додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною цього договору. (Протоколом від 30.06.2005р., підписаного сторонами, про зміну внесків, здійснено їх корегування; Порту - 64%, Підприємству - 36% ).

Прибуток, одержаний після сплати податку на прибуток по декларації від сумісної діяльності, перераховується Портом у вигляді щоквартальних платежів не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним, виходячи з фактичного щоквартального прибутку, отриманого Портом.

Сторони щорічно не пізніше 25 числа звітного місяця проводять звіряння розрахунків і погашення заборгованості на підставі складених у результаті перевірки Актів звіряння розрахунків і погашення заборгованості.

Розділом 4 Договору, де визначались зобов'язання Порту, з урахуванням змін внесених Додатковими угодами про внесення змін до Договору від 27.02.2007 р. та 09.07.2008 р. визначалось: 4.2.8. Вести відокремлений баланс, статистичну звітність, бухгалтерський облік і податкову звітність сумісної діяльності відповідно до чинного законодавства, відкрити поточний рахунок та керувати ним.

Розрахунки за цим Договором можуть здійснюватись як через розрахунковий рахунок, що відкрито для здійснення сумісної діяльності за цим Договором, так і через розрахунковий рахунок Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт".

Розділом 8 Договору визначалось: 8.1. Сторони несуть взаємну майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України у випадку невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання зобовязань за цим договором. 8.3 Сторони передбачають установлення штрафних санкцій щодо порушень взаємної платіжної дисципліни за даним договором, згідно чинного законодавства. 8.4. Відшкодування винною стороною збитків і сплати штрафів, передбачених пунктами 8.2 та 8.3 не звільняє її від виконання зобов'язань за цим договором.

Розділом 11 Договору визначалось: 11.1. Сторони будуть прикладати всі зусилля для того, щоб вирішувати усі розбіжності і суперечки, пов'язані з даним договором, шляхом переговорів. 11.12. При неможливості розв'язати суперечки шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в господарському суді Одеської області.

26.03.2009 р. Сторонами укладено угоду про дострокове розірвання Договору, умови якої були виконані сторонами 14.12.2009 р., коли Порт придбав у Підприємства нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, вул. Приморська, 1, порт пункт „Бугаз".

З позову випливає, що на момент подачі позову у Порта перед Підприємством залишається заборгованість пов'язана з неналежним виконанням умов Договору, а саме не перерахуванням Портом належної Підприємству частки прибутку отриманого у 2008р., 2009р., від спільної діяльності Сторін - 86 316,52 грн. та матеріальної компенсації на суму 6 324,48 грн. за частку (36 %) спільного майна - матеріальних цінностей придбаних Портом за кошти отримані від спільної діяльності за Договором про сумісну інвестиційну діяльність № 521/200 від 06.10.2000 р. (у новій редакції Договір про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003 р.).

Підприємство направило Порту Претензію №1 на суму 92641,00 грн., яку Порт отримав 27.07.2011р. (вх.реєстр.№1858), з пропозицією врегулювати даний спір у досудовому порядку та сплатити Підприємству протягом місяця зазначену заборгованість. У відповіді на дану претензію, викладену у листі Порта №2172 від 19.08.2011 р. останній відмовився виконати вимоги Підприємства.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" суму основного боргу 86316,52 грн., індекс інфляції за весь час прострочення 17083,51 грн., 3% річних 5726,10 грн., розмір матеріальної компенсації 6324,48 грн.

18.10.2011 року за вх. №35994/2011 представником відповідача було надано до суду клопотання про призначення по справі №9/17-3587-2011 судової економічної експертизи, посилаючись на наступне.

Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", дослідивши позовну заяву, вважає, що для задоволення або відмови в задоволенні позовних вимог, слід встановити сутність економічних взаємовідносин сторін за Договором, дані про фактично триманий Портом прибуток від сумісної діяльності за Договором №774/2003 від 26.03.2003 року за 2008 рік, 1 квартал 2009 року із підтверджуючими первинними документами; дані про надходження грошових коштів на поточний рахунок, відкритий для ведення сумісної діяльності та їх розмір у 2008 році, 1 кварталі 2009 року, про розпорядження Портом грошовими коштами, що надходили на вказаний рахунок; підтвердження розрахунків сторін актами звірення рахунків і погашення заборгованості за 2008 рік, 1 квартал 2009 року.

Також, відповідач стверджував, що слід перевірити повноту наявності первинних документів фінансово-господарської діяльності за Договором, достовірність відображення витрат та доходів в бухгалтерських регістрах обліку фінансово-господарської діяльності за Договором, достовірність відображення в податкових та фінансових звітах результатів фінансово-господарської діяльності за Договором. Дане клопотання було прийнято судом до розгляду.

18.10.2011р. до суду надійшло клопотання (вх. №35990/2011) Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про призначення колегії у складі трьох судді для розгляду даної справи.

В зазначеному клопотанні Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" посилається на те, що справа №9/17-3587-2011 є досить складною.

Суд зазначив, що матеріали справи №9/17-3587-2011 не містять жодних документів, які б суддя господарського суду Одеської області не зміг би розглянути та дослідити одноособово, тому ухвалою суду від 21.10.2011 року у задоволенні даного клопотання було відмовлено.

04.11.2011 року за вх. №37874/2011 позивач подав до суду заперечення проти клопотання відповідача про призначення експертизи, посилаючись на те, що Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" раніше мав можливість замовити та провести аудиторську перевірку у ході якої перевірити всі питання, що пропонуються для експертизи.

У судовому засіданні від 04.11.2011 року судом було оголошено перерву, після якої суд відмовив Державному підприємству "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" звертається увага на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

За змістом ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вище встановлено господарським судом, 06.10.2000 р. Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та Дочірнє підприємство "БІ ЄНД ВАЙ" уклали Договір про сумісну інвестиційну діяльність № 521/200. 26.03.2003 р. сторони внесли зміни та доповнення в договір про сумісну інвестиційну діяльність від 06.10.2000 р. № 521/200, виклавши його у новій редакції у вигляді договору про сумісну діяльність № 774/2003 (надалі Договір).

Згідно п. 1.3, 2,1 Договору, сторони, керуючись чинним законодавством України, домовилися про нижченаведене: для досягнення спільної господарської мети одержання прибутку зобов'язуються здійснювати сумісну діяльність, пов'язану з виконанням: маркетингової діяльності, направленої на залучення додаткових вантажопотоків та інвестицій в порт; вантажно-розвантажувальних робіт у порту, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладанню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення такі як переупаковка, ремонт тари, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, та інші; транспортно-експедиційних-операцій; співробітництво щодо комплексного обслуговування суден згідно з діючими вимогами до здійснення відповідних послуг; співробітництво щодо реконструкції і модернізації інфраструктури порту; агентування суден, різних допоміжних операцій і інших видів господарської діяльності порту; фінансування, проектування, будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу на причалах та території порт-пункту Бугаз.

Сторони здійснюють сумісну діяльність переважно на території та акваторії Порту використовуючи виробничі приміщення, інженерні споруди, виробниче устаткування і транспортні засоби, що належать Порту і Підприємству (п. 2.2. Договору).

Відповідно до положень ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що на час прийняття рішення у Порта перед Підприємством залишається заборгованість пов'язана з неналежним виконанням умов Договору, а саме не перерахуванням Портом належної Підприємству частки прибутку отриманого у 2008, 2009 рр. від спільної діяльності сторін - 86 316,52 грн., але позивачем зроблено арифметичну описку, так як насправді сума становить 86326,52 грн.

Дані обставини підтверджуються наступним.

У березні 2009 р. сторонами Договору підписано Протокол розподілу прибутку за 2008 р. у сумі 64 182 грн., згідно якого частка Підприємства, визначена у 36 %, склала 23 105,52 грн., але Підприємству, в супереч п. 6.4 Договору не перерахована.

У травні 2009 р. сторонами Договору підписано Протокол розподілу прибутку за 1 квартал 2009 р. у сумі 175 613,93 грн., згідно якого частка Підприємства визначена у 36 % склала 63221,00 грн., але Підприємству, не перерахована.

Згідно складеного Портом акту інвентаризації матеріальних цінностей від 24.03.2009 р. вартість придбаного Портом за кошти отримані від спільної діяльності майна складає 17568,00 грн. Проте після дострокового розірвання Договору Порт, залишив дані матеріальні цінності у себе та не перерахував Підприємству належну частку вартості цього майна - 36 %, що становить у грошовому вимірі 6 324,48 грн.

Підприємство направило Порту Претензію №1 на суму 92641,00 грн., яку Порт отримав 27.07.2011р. (вх.реєстр.№1858), з пропозицією врегулювати даний спір у досудовому порядку та сплатити Підприємству протягом місяця зазначену заборгованість.

У відповіді на дану претензію, викладену у листі Порта №2172 від 19.08.2011 р. останній відмовився виконати вимоги Підприємства.

Таким чином, цілком обґрунтовано вимоги Підприємства щодо стягнення з Порта 11540,61 грн.

Господарським судом досліджено, що дана сума складається з: суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції 103 410,03 грн., яка складається із суми основного боргу - 86 326,52 грн. та суми збільшення за рахунок індексу інфляції за весь час прострочення 17083,51 грн.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу становить 5726,10 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до Протоколів розподілу прибутку отриманого від спільної діяльності за Договором за 2008 р. та 2009 р. відповідач повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок позивача: до 25 квітня 2009 р. суму у розмірі - 23 105,52 грн., проте дане зобов'язання прострочено на 28 місяців (включно з 26.04.2009р. по 06.09.2011р.), а тому розмір процентів, що підлягають сплаті становить 1 617, 39 грн.; до 25 червня 2009 р. суму у розмірі - 63221,00 грн., проте дане зобов'язання прострочено на 26 місяців (включно з 26.06.2009р. по 06.09.2011р.), а тому розмір процентів, що підлягають сплаті становить 4 108,71 грн.

А також розмір матеріальної компенсації - 6 324,48 грн. за частку (36 %) спільного майна - матеріальних цінностей придбаних Портом за кошти отримані від спільної діяльності за Договором про сумісну інвестиційну діяльність № 521/200 від 06.10.2000 р. (у новій редакції Договір про сумісну діяльність №774/2003 від 26.03.2003 р.).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 01125689, р/р 26007311612901 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) на користь Дочірнього підприємства "БІ ЄНД ВАЙ" (65012, Одеська область, м. Одеса, провулок Мукачівський, буд. 6/3, офіс 11, код ЄДРПОУ 31121174, р/р 26008210321 в ПАТ „МАРФІН БАНК”, МФО 328168) суму основного боргу у розмірі 86326,52 грн., інфляційні витрати 17083,51 грн., 3% річних 5726,10 грн., матеріальну компенсацію 6324,48 грн., 1154,61 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2011 року.