Рішення № 19221198, 31.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2011 р.Справа № 11/17-2710-2011 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

До відповідача: Приватного підприємства "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ";

про стягнення 46524,84 грн.;

Колегія суддів у складі:

Головуючий Власова С.Г.

Суддя Малярчук І.А.

Суддя Петров В.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю;

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ: 06.07.2011 р. за вх. №3901/2011 до Господарського суду Одеської області звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Приватного підприємства "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" про стягнення 46524,84 грн.;

Провадження у справі було порушено 11.07.2011 р. суддею Власовою С.Г., справі присвоєно №11/17-2710-2011.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 03.08.2011 р. за вх. № 25796/2011 надав уточнення позовних вимог, в яких просить суд визнати договір № 833 від 01.10.2005 р. недійсним з дати його підписання (а.с.87).

Ухвалою від 26.08.2011 р. справу № 11/17-2710-2011, відповідно до ст. 46 ГПК України, було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Автоматизованою системою документообігу суду було визначено склад колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 11/17-2710-2011, а саме: головуючий суддя: Власова С.Г., судді: Малярчук І.А., Петров В.С.

12.09.2011 р. Позивачем заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи розрахунку витрат за надані послуги (а.с.107), а 17.10.201 за вх.35702/2011 (а.с.123) надані остаточні уточнення стосовно розміру позовних вимог , в яких просить стягнути з Відповідача 41228,35 грн.

В судових засіданнях Позивач наполягав на визнанні договору № 833 від 01.10.2005 р. недійсним та стягненні з Відповідача 41228,35 грн. як безпідставно отриманих платежів за ненадані Відповідачем послуги.

Відповідач у відзиві від 22.07.2011 проти позовних вимог заперечує, у додаткових пояснення по справі від 03.08.2011 №25937/2011 та від 18.10.2011 №35876/2011 (а.с. 84-85,129-131) наполягає на дійсності правочину та надані послуг відповідно до умов договору. За вх.№35875/2011 від 18.10.2011 Відповідач подав заяву про застосування наслідків сплину позовної давності.

Позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущено з огляду на те, що вимоги позову ґрунтуються на факті визначення відносин за договором № 833 від 01.10.2005 як відносин з надання послуг, що встановлено у Постановах Одеського апеляційного господарського суду 21.10.2008 та 22.12.2009 р.

У додаткових поясненнях по справі від 28.10.2011 за № 37042/2011 Відповідач наполягає на тому, що подані Позивачем докази та уточнення вимог підтверджують дійсність спірного договору та надання Відповідачем послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Позивач стверджує, що здійснював торгівельну діяльність на ринку "Старокінний" на торгівельному місці Ц/П-69 на підставі договору № Ц/П-69 від 03.06.2003 р. та договору № 833 від 01.10.2005 р.

Позивач вказує на те, що під час розгляду апеляційної скарги по справі № 4/107-08-2833, колегією суддів Одеського апеляційного Господарського суду було встановлено, що договір № 833 від 01.10.2005 р. на павільйон № ЦП-69, є договором надання послуг і не є підставою для орендних відносин.

Позивач наполягає на тому, що договір № 833 від 01.10.2005 р. є удаваним, оскільки був вчинений сторонами для приховання іншого правочину та зазначає, що предметом договору № 833 від 01.10.2005 р. було визначено, надання Відповідачем (ПП "ТЦ "Старокінний") комплексного обслуговування павільйону, що знаходиться на території ринку. В межах зазначеного комплексного обслуговування володілець здійснює заходи з прибирання території ринку, підтримання дорожнього покриття в нормальному стані, забезпечення зовнішнього освітлення та загального водопостачання, вивозу сміття з території ринку, проведення поточного ремонту інженерних мереж та місць загального користування на ринку, благоустрою ринку та прилеглої до нього території, організації і забезпечення охорони території ринку, проведення заходів з дезінфекції, дезінсекції, дератизації території ринку та ін. Позивач стверджує, що в дійсності, за цими відносинами надання послуг приховувались орендні відносини, що на його думку підтверджується тим, що по-перше, договір № 833 від 01.10.2005 р. був укладений на зміну договору оренди № Ц/П-69 від 03.06.2003 р., по-друге, ніяких інших договорів між сторонами укладено не було, по-третє, єдиною правовою підставою знаходження Позивача на ринку є договір № 833, про що свідчить оплата ним платежів за договором та прийняття платежів Відповідачем.

Посилаючись на ст. 216 ЦК України, Позивач вказує, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З урахуванням вищезазначеного, Позивач вважає, що Відповідачем незаконно було отримано від нього суми 41 524,84 грн. (з урахуванням індексу інфляції та 3% річних).

Також Позивач вказує, що конфліктні відносини з Відповідачем позначилися на стані його здоров'я, ним було отримано моральну травму від погроз, пов'язаних з припиненням торгівельної діяльності, і тому просить суд на підставі п.1. ст. 1167 ЦК України стягнути з останнього компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Відповідач, вважає позовні вимоги безпідставними та зазначає, що колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду та колегією суддів Вищого господарського суду у справі № 4/107-08-2833 було встановлено, що договір № 833 від 01.10.2005 р. є договором саме надання послуг, а Позивачем ,в обґрунтування позовних вимог, безпідставно застосовуються положення ст.235 ЦК України .

Відповідач також вважає ,що його доводи підтверджені копіями договорів з ліцензованими організаціями про надання послуг та інші докази виконання послуг, а спірний договір укладався сторонами з наміром створити правові наслідки . Сторони цього договору виконували його умови, а тому він не може бути удаваним та не суперечить вимогам ч.2 ст.902 ЦК України, оскільки ОСОБА_1, укладаючи спірний договір усвідомлював, що ТЦ "Старокінний" особисто не може надати окремі послуги, на які у нього не має ліцензії і фактично погодився на надання окремих послуг іншими особами, що в подальшому і було підтверджено його діями по їх оплаті.

Відповідач також вважає необґрунтованою та недоведеною моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, у наданих 22.07.2011 р. додаткових поясненнях вказує, що його правова позиція грунтується на нормі ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Так, відповідно до п.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Згідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивач також, посилаючись на ст. 227 ЦК України, зазначає, що правочин юридичної особи, укладений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним, а якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману відносно свого права на здійснення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, спричинену таким правочином.

Відповідачем, 03.08.2011 р. за вх. № 25437 надано додаткові пояснення в яких останній зазначає, що відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ціна в договорі , згідно ст. 632 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін. Послуги, які надавались ПП "ТЦ "Старокінний" не відносяться до переліку послуг, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, а відповідно не потребують калькуляції та встановлюються умовами договору на підставі вільного волевиявлення сторін.

Відповідач також зазначає, що сторони правовідносин керувались договором № 833 від 01.10.2005 р. у правовідносинах з надання послуг, а також у правовідносинах знаходження ФОП ОСОБА_1 в павільйоні Ц/П 69, ПП "Старокінний ринок" визнало набуте ФОП ОСОБА_1 право користування павільйоном Ц/П 69 по договору № Ц/П 69 від 03.06.03 р., про що було зазначено у розділі термінів п. 2 договору № 1033 від 01.10.2005 р. Згідно п. 2 договору № 833 від 01.10.2005 р., визначено, що об'єкт користування - павільйон, що знаходиться за адресою м. Одеса, пров. Старокінний, загальною площею 12,65 м.кв., що входить у склад ЦМК "Старокінний ринок", відносно якого набувач володіє майновим правом користування у відповідності з договором № Ц/П - 69 від 03.06.03 р.

З огляду правових підстав користування ФОП ОСОБА_1 павільйоном Ц/П 69, то сторони посилались на набуті ФОП ОСОБА_1 майнові права користування по договору № Ц/П - 69 від 03.06.03 р. як на позадоговірну домовленість з додатковим та належним виконанням умов договору № 833 від 01.10.05 р., але всі сплати позивачем виконувались виключно згідно договору № 833 від 01.10.05 р. Тому відповідач вважає посилання Позивача на незаконність отримання платежів по договору № 833 від 01.10.05 р. - безпідставними.

Відповідач також зауважує, що позивачем неправомірно зазначено в обґрунтування заявленої до стягнення суми, розрахунок на підставі вимог ст. 625 ЦК України, оскільки Відповідач не є боржником по грошовому зобов'язанню.

03.08.2011 р. за вх. № 25796/2011 Позивач, уточнив позовні вимоги та просить суд, на підставі ст.ст. 215, 216, 227, 234, 236 ЦК України визнати договір № 833 від 01.10.2005 р. недійсним з дати його підписання, та стягнути з Відповідача 41 524,84 грн., як отримані останнім внаслідок незаконного правочину.

Заявою від 17.10.2011 р. за вх. № 35702/2011 Позивачем було уточнено розмір суми, що підлягає стягненню - 41228,35 грн.

Відповідач 18.10.2011 р. за вх. № 35875/2011 звернувся із заявою про застосування строків позовної давності в якій, зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач стверджує, що якщо припустити, що послуги Позивачеві не надавались взагалі або не в повному обсязі, то враховуючи п. 3.2. Договору № 833, останній повинен був дізнатися про це не пізніше ніж через місяць після підписання договору, а саме 01.11.2005 р. На його думку зазначене підтверджується платіжними документами, в яких зазначено оплата за комплекс послуг (квитанція до прибуткового касового ордеру № 1312 від 06.10.2005 р.), а також сам договір № 833 від 01.10.2005 р., який підписаний двома сторонами, що передбачає, що сторона договору була ознайомлена з умовами, які викладені в ньому та погодилась на ці умови, відповідно до статті 181 ГК України.

Відповідач, посилаючись на приписи ст.257 ЦК України зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З позовної заяви вбачається, що позовна заява датована 24.06.2011 р., додатки - 23.06.2011 р, тобто після спливу строків позовної давності.

З урахуванням зазначеного Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач також зауважує, що розрахунок, наданий Позивачем свідчить тільки про виконання умов Договору № 833 та надання послуг, що в свою чергу, на його думку, свідчить про неможливість визнання договору фіктивним. На протязі дії Договору №833 від 01.10.2005 р. Позивач не зверталася до адміністрації ПП "ТЦ "Старокінний" щодо отримання актів виконаних робіт, послуг), що свідчить про те, що останній прийняв виконані послуги в повному обсязі згідно п. 3.2. Договору.

В судових засіданнях Позивач неодноразово наполягав на тому ,що послуги за спірним договором надавались Відповідачем частково тільки в частині прибирання території ринку тому уточнений розмір суми складає 41228,35 грн., та підлягає стягненню на підставі п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного Кодексу України ,а саме повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р., для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як виставний.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. по справі № 4/107-08-2833, яка було прийнята за результатами апеляційного перегляду справи за позовом ПП "ТЦ Старокінний" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звільнення приміщення та стягнення 3693,80 грн. встановлено, що укладений договір № 833 від 01.10.2005 року є договором про надання послуг (ст. 901 Цивільного кодексу України), відповідно до якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як було встановлено у Постанові, договір №833 від 01.10.2005 р. є договором про надання послуг, у зв’язку з чим відносно нього не підлягають застосуванню норми законодавства, якими врегульовані питання оренди.

З урахуванням зазначеного, спірний договір неможливо визнати удаваним, а можливе неналежне його виконання Відповідачем не є підставою для визнання його недійсним.

Постанова набрала законної сили 21.10.2008 р.

Згідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

З урахуванням вищенаведеного слід зазначити, що строк позовної давності повинен був сплинути лише 21.10.2011 р., а позивач звернувся до суду 06.07.2011 р., таким чином, строк позовної давності останнім не пропущено.

Відповідно до положень ст.1212 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача 41228,35 грн. безпідставно сплачених останньому за ненадані послуги по фіскальними документами (а.с.20-27)

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем було додано до позовної заяви копії фіскальних документів (а.с.20-27), які, частково, містили в собі повторення, суд зобов'язав позивача надати оригінали зазначених документів для огляду в судовому засіданні, призначеному на 31.10.2011 р.

В судовому засіданні Позивачем було надано оригінали документів, які підтверджують сплату останнім Відповідачу суми у розмірі 21580,90 грн. Крім того, Позивачем було визнано надання послуг прибирання території ринку на загальну суму 296,49 грн.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору № 833 від 01.10.2005 р., оплата послуг в сумі 834,90 грн. за 1 календарний місяць здійснюється щомісячно, в строк до сьомого числа поточного місяця.

Додатковою угодою від 01.03.2007 р. до Договору № 833 від 01.10.2005 р., п.3.1. Договору було змінено, плата за послуги складає 923,45 грн. за 1 календарний місяць, яка нараховується починаючи з дати підписання додаткової угоди.

В корінцях квитанцій ,що підтверджують оплату , Відповідач вказав „оплата за комплекс послуг згідно договору №833 від „03.06.2003 р.” замість „01.10.2005 р.”. В судовому засіданні представник Відповідачем пояснив про наявність технічної помилки так як договору від „03.06.2003 р.” між сторонами не укладалось, а послуги оплачувались Позивачем саме за договором укладеним „01.10.2005 р.” Заборгованості за цим договором відсутня. Оплату за комплекс послуг згідно договору №833 від „01.10.2005 р.” також підтвердили представники Позивача.

В ході розгляду справи ,будь яких належних та відповідних доказів надання Позивачу послуг за договором № 833 від 01.10.2005 року в частині підтримання дорожнього покриття в нормальному стані, забезпечення зовнішнього освітлення та загального водопостачання, вивозу сміття з території ринку, проведення поточного ремонту інженерних мереж та місць загального користування на ринку, благоустрою ринку та прилеглої до нього території, організації і забезпечення охорони території ринку, проведення заходів з дезінфекції, дезінсекції, дератизації території ринку та ін., Відповідачем не надано.

З огляду на те, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання , згідно до положень ст.1212 Цивільного Кодексу України, він повинен повернути виконане Позивачем у зобов'язанні. Таким чином суд вважає вимоги Позивача в частині повернення безпідставно сплачених грошових коштів в сумі 21284,41 грн. за ненадані послуги , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на те ,що Відповідач не є боржником по грошовому зобов'язанню суд погоджується з запереченнями Відповідача в частині необґрунтованого нарахування Позивачем суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми на підставі вимог ст. 625 ЦК України .

Крім того Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому, як суб’єкту підприємницької діяльності, моральної шкоди .

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 21284,41 грн.,

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельний центр "Старокінний" (65091,м. Одеса, пров. Старокінний, 6, код 31081729, п/р 26007311605101 у АБ "Південний", в м. Одеса, МФО 328209) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65012, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 21284,41 грн., 212,84 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті часті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 03.11.2011 р

Головуючий - Власова С.Г.

Суддя Малярчук І.А.

Суддя Петров В.С.