Рішення № 19221093, 01.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2011 р.Справа № 35/17-3251-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" до відповідача Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА"

про стягнення 114962,30грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.02.11р.;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 03.06.11р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" про стягнення заборгованості у розмірі 114962,30грн., а саме: основного боргу у розмірі 105470грн., 3% річних у розмірі 9492,30грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.11р. порушено провадження у справі №35/17-3251-2011.

09.09.2011р. відповідач подав до канцелярії господарського суду Одеської області клопотання про застосування строків позовної давності(вх.№31490/2011 від 09.09.2011р.), згідно якого вважає, що є підстави для застосування строку позовної давності, оскільки вказана у позові передачі товарно-матеріальних цінностей була здійснена 01.07.2008р., а Комунальне підприємство "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" жодного разу не перераховувало кошти за ці товарно-матеріальні цінності, у звязку з чим про порушення свого права дізналося 01.07.2008р., та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

09.09.2011р. відповідач подав до канцелярії господарського суду Одеської області клопотання про витребування доказів(вх.№31492/2011 від 09.09.2011р.), згідно якого просить суд витребувати у позивача договір поставки, укладений в липні 2008р. між ТОВ"МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" та Комунальним підприємством "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" на який посилається позивач у позовній заяві.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.11р. витребувано від позивача договір поставки, укладений в липні 2008р. між позивачем та відповідачем.

13.10.2011р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання відповідача(вх.№35379/2011 від 13.10.2011р.), згідно якого просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання у зв'язку з тим, що приймає участь в судовому засіданні яке призначене на 17.10.2011р. о 09:30хв. в Одеському окружному адміністративному суді.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.11р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст. 77 ГПК України.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.11р. строк вирішення спору по справі №35/17-3251-2011 було продовжено до 01.11.11р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" подав додаткові пояснення на виконання ухвали суду(вх.№35653/2011 від 17.10.2011р.), згідно яких зазначає про те, що пред'явлення в судове засідання договору постачання не представляється можливим так як КП "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" не повернуло його після підписання, обіцяючи що зробить це пізніше. Однак, до теперішнього часу договір так і не повернуто. В підтвердження факту отримання ними товару КП "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" рахунки, накладні та довіреність. Зазначене підтверджується поясненнями наданими директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" начальнику КРУ в Одеській області Карабанову О.В. від 03.02.2010р. Щодо застосування судом позовної давності до позову вважає що дане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, так як: ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давнина установлюється строком в три роки.; ч. 1 ст. 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давнини переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; - ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Так, загальний строк позовної давності повинен був сплинути у липні 2011р., однак враховуючи підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2011р., згідно якого відповідач визнав існуючий борг та листа №8/1 від 05.01.2011р., яким КП "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" визнало свій борг у повному обсязі і обіцяло його погасити до 17.02.2011р., що в свою чергу зроблено не було, строк позовної давності не сплинув.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, та просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав які викладені у запереченні(вх.№37437/2011 від 01.11.11р.). Так у запереченні відповідач зазначає про те, що відповідно до положень статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Позивач у своїй заяві посилається на договір поставки на підставі якого було поставлено КП "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" обладнання та меблі загальною сумою 105470,00грн., але на вимогу суду не надав цей договір у судове засідання. Стосовно підстав для підписання видаткових накладних у липні 2008 році гр. Іванютіним Д. Б. та актів взаємних розрахунків гр. ОСОБА_3 повідомляє, що не має можливості на теперішній час встановити ці обставини у зв'язку зі звільненням вищезазначених осіб.

01.11.11р. позивач подав клопотання про уточнення періоду нарахування 3%річних(вх.№37438/2011 від 01.11.11р.), згідно якого просить суд стягнути з відповідача 3%річних у розмірі 9492,30грн. за період з 01.07.2008р. по 01.07.2011р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 105470грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

В липні 2008р. на підставі договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" було поставлено Комунальному підприємству "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" обладнання та меблів на суму 105470грн.

В підтвердження поставки позивач надав суду видаткові накладні: №РН-0000001 від 07.07.2008р. на суму 6200грн.; №РН-0000003 від 07.07.2008р. на суму 17650грн.; №РН-0000004 від 07.07.2008р. на суму 24020грн.; №РН-0000002 від 11.07.2008р. на суму 57600грн. та довіреність на отримання товару від 07.07.2008р. серії НБЙ №406852 виданої КП "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" на ім'я Іванютина Дмитра Борисовича.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" на адресу Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" направлено лист №3/1 від 18.03.11р. з вимогою погасити суму заборгованості у розмірі 105470грн. у строк до 15.04.2009р.

Зазначений лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно довідки №06-13/40 від 05.02.2010р. Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про результати проведення зустрічної звірки у Товаристві з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" з метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків з Комунальним підприємством "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА", з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку встановлено факт наявності заборгованості Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" станом на 30.09.2009р. у розмірі 105470грн., та підтверджено, що договір укладений між Комунальним підприємством "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" на постачання до розгляду не був наданий. Згідно з поясненнями директора Врублевського В.Г. Товариства з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" від 03.02.2010р. встановлено, що в липні 2008р. були направлені договори в КП "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" на постачання обладнання та меблів, рахунки та накладні на загальну суму 105470грн., однак керівництво КП "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" повернуло тільки підписані накладні та надало довіреність. Після зміни керівництва звернулися повторно, але було відмовлено у поверненні договору.

01.01.2011р. між Комунальним підприємством "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.11р., згідно якого Комунальне підприємство "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" визнало заборгованість та зобов'язалося погасити борг до 17.02.2011р.

Відповідач не розрахувався з позивачем, у звязку з чим останній звернувся до відповідача з листом №1/1 від 04.01.2011р., з вимогою погасити заборгованість у розмірі 105470грн.

Листом №8/1 від 05.01.2011р. Комунальне підприємство "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" надало відповідь, та зобовязалося провести оплату у розмірі 105470грн. до 17.02.2011р.

Враховуючи невиконання відповідачем обовязку щодо оплати заборгованості за отримані обладнання меблів, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 114962,30грн., а саме: основний боргу у розмірі 105470грн., 3% річних у розмірі 9492,30грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

09.09.11р. відповідач Комунальне підприємство "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" у клопотанні просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2011р., згідно якого відповідач визнав існуючий борг у розмірі 105470грн. та листом №8/1 від 05.01.2011р. КП "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" визнав свій борг у повному обсязі і обіцяло його погасити до 17.02.2011р., а позов Товариством з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" предявлено в серпні 2011р., то з аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що позивачем не пропущений строк позовної давності, тому суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки станом на 01.01.11р., відповідно до якого Комунальне підприємство "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" визнало заборгованість у розмірі 105470грн. та зобов'язалося погасити борг до 17.02.2011р.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" поставило відповідачу обладнання та меблів на загальну суму 105470грн. згідно наданих видаткових накладних. За таких обставин, у Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" виникло грошове зобовязання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" щодо оплати отриманого обладнання та меблів.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу обладнання та меблів, існування заборгованості Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" по оплаті вартості отриманого обладнання та меблів, яку відповідач визнав листом №8/1 від 05.01.2011р. та зобовязався сплатити його до 17.02.2011р., у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого обладнання та меблів в сумі 105470грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 9492,30грн. за період з 01.07.2008р. по 01.07.2011р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 105470грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" за отримані обладнання та меблів, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 9492,30грн. за період з 01.07.2008р. по 01.07.2011р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 105470грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" до відповідача Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" про стягнення заборгованості у розмірі 114962,30грн., а саме: основного боргу у розмірі 105470грн., 3% річних у розмірі 9492,30грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 1149,63грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "ПАРКСЕРВІС-ОДЕСА" (м. Одеса, вул. Ніжинська, 51, код ЄДРПОУ 26344731, р/р26008233041-в ВАТ «Морський транспортний банк», МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МУНІЦИПАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТРАНСПАРКСЕРВІС" (м. Одеса, вул. Ніжинська, буд.51 кв. 3, кім.3, код ЄДРПОУ 35303063, р/р26003002796101 в філіалі КБ «Фінанси та кредит” в м.Одеса, МФО 328823) суму основного боргу у розмірі 105470(сто пять тисяч чотириста сімдесят)грн., 3%річних у розмірі 9492(девять тисяч чотириста девяносто дві)грн.30коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1149(одну тисячу сто сорок девять)грн.63коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 07.11.2011р.