Рішення № 19221035, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/18408.11.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна Страхова

компанія «Оранта»

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 3265,08грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»про стягнення з відповідача 3265,08грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/184, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.10.2011р.

Представник відповідача у судове засідання 03.10.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 03.10.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 18.10.2011р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд у позові відмовити, оскільки до відповідача не надходило жодних заяв від позивача або регресних вимог по даному страховому випадку, відповідно, відповідачем не порушені права позивача.

У судовому засіданні 18.10.2011р. судом оголошено перерву до 24.10.2011р., для надання представнику позивача можливості надати суду додаткові документи по справі.

24.10.2011р. судом одержано письмові пояснення від позивача, у яких повідомляється, що сума страхового відшкодування у розмірі 3265,08грн. фактично не виплачувалась, оскільки страхувальником не було сплачено страхові премії на користь позивача у розмірі 3887,75грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування був зарахований у якості сплати страхувальником чергових платежів за договором. До пояснень додано докази вручення уповноваженому представнику відповідача заяви про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. У поясненні позивач також просить суд розглядати справу за відсутності уповноваженого представника позивача.

З метою ознайомлення із одержаними від позивача поясненнями, розгляд справи 24.10.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 07.11.2011р. представник відповідача в усних поясненнях зазначив про те, що не отримував від позивача заяву (вих. №252/3/2010-01/ИР від 19.07.2010р.) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (яка за твердженням позивачем одержана відповідачем 10.08.2010р.), оскільки 10.08.2010р. -11.08.2010р. було зареєстровано надходження від позивача іншої кореспонденції, а не даної заяви.

У судовому засіданні 07.11.2011р. судом оголошено перерву до 08.11.2011р., з метою ознайомлення із наданими представником відповідача доказами по справі.

У судове засідання 08.11.2011р. представники сторін не зявились.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009р. о 13год. 50хв. на території підприємства по бул. Лепсе, 16 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Volvo, номер НОМЕР_2 з напівпричепом «Шварцмюллєр», номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 (власник автомобіля) та автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою ВДАІ Соломянського району м. Києва.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Соломянського районного суду м. Києва №3-4855-1/9 від 11.11.2009р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Mitsubishi Pajero Sport номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2.

Відповідно до Звіту №4415 від 30.11.2009р. про оцінку майна матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 4336,67грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору страхування наземного транспорту №206-03752-09 від 28.08.2009р., з терміном дії з 31.08.2009р. по 30.08.2010р. Страхувальником виступає ОСОБА_2

На підставі страхового акта №11432/206/405 від 07.12.2009р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту №206-03752-09 від 28.08.2009р, визначив, що сума страхового відшкодування, яке підлягає до виплати ОСОБА_2., складає 3755,08грн. Сума страхового відшкодування фактично не виплачувалась, оскільки страхувальником не було сплачено страхові премії на користь позивача у розмірі 3887,75грн. Таким чином, розмір страхового відшкодування був зарахований у якості сплати страхувальником чергових платежів за договором, про що було повідомлено страхувальника - ОСОБА_2

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 3265,08грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таке відшкодування фактично мало місце, оскільки сума страхового відшкодування визначена позивачем, проте, вказана сума зарахована позивачем в рахунок несплачених страхувальником чергових платежів за договором страхування наземного транспорту №206-03752-09 від 28.08.2009р.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_1- власник автомобіля, отже ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Mitsubishi Pajero Sport номер НОМЕР_3 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 3775,08грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_1, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «НАСК «Оранта»(страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Поліс №ВС/5664503 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ВАТ «НАСК «Оранта» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розмір франшизи складає 510,00грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3265,08грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню (3775,08грн. -510,00грн. франшизи = 3265,08грн.).

Оскільки між ВАТ «НАСК «Оранта»та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ТДВ «СК «Індіго»правомірно звернулась до ВАТ «НАСК «Оранта»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3265,08грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача у порядку, визначеному ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із заявою та переліком документів стосовно дорожньо-транспортної пригоди, відповідно, відповідачем не було порушено прав позивача або законних інтересів, суд відхиляє, оскільки ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлює необхідність подачі заяви із переліком документів про ДТП для отримання страхового відшкодування, а не у звязку із зворотної вимогою у порядку регресу. Стаття 1191 ЦК України не передбачає обовязкового звернення з вимогою у досудовому порядку для одержання виплаченого відшкодування у порядку регресу. Відповідно, відсутність вказаної вимоги не позбавляє права позивача на звернення із відповідним позовом до суду. При цьому суд враховує, що згідно наданих позивачем доказів, які містяться у матеріалах справи, на адресу відповідача було направлено заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код ЄДРПОУ 33831166) 3265,08грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій