Рішення № 19220986, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/21408.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія

«ОРАНТА»

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 27956,61грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 05.09.2011р.)

Від відповідача: ОСОБА_2- предст. (дов. від 29.03.2011р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення з відповідача 27956,61грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 279,57грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/214, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.10.2011р.

У судовому засіданні 25.10.2011р. представник позивача надав суду витребувані ухвалою суду документи, окрім витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 25.10.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 07.11.2011р. представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначив, що позивач не звертався до відповідача із заявою та необхідними документами для отримання страхового відшкодування в порядку регресу, відповідно відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено, не визнано законні права або інтереси позивача, що є підставою доля звернення з позовом до суду.

У судовому засіданні 07.11.2011р. судом оголошено перерву до 08.11.2011р., з метою ознайомлення із відзивом відповідача.

У судовому засіданні 08.11.2011р. представник позивача в усних пояснення підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2009р. о 08год. 00хв. на вул. Ревякіна в м. Севастополі сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки АЗЛК 2140, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля) та автомобіля марки Mazda 2, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою УДАІ УМВС України м. Севастополя.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя №3-4082/09 від 23.10.2009р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Mazda 2, номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4

Відповідно до Звіту №11959 та додатку до звіту №11959 про оцінку колесного транспортного засобу Mazda 2, номер НОМЕР_2 вартість матеріального збитку, у результаті його пошкодження при ДТП, склала 36568,79грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у ЗАТ «СК «Альфа-Страхування»на підставі договору добровільного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №0009021079 від 18.05.2009р., з терміном дії з 18.05.2009р. по 18.05.2010р. Страхувальником виступає ОСОБА_4 Вигодонабувачем - ЗАТ «Альфа-Банк».

На підставі страхового акту №3054.206.09.02.01 від 17.02.2010р. ЗАТ «СК «Альфа-Страхування», виконуючи свої зобов'язання за договором страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №0009021079 від 18.05.2009р., сплатив вигодонабувачу суму страхового відшкодування в розмірі 27956,61грн., що підтверджується платіжним дорученням №2887 від 26.02.2010р.

01.12.2010р. між ТОВ «Вердикт Фінанс»(позивач), в якості нового кредитора, та ПАТ «СК «Альфа Страхування», в якості первісний кредитор, укладено договір відступлення права вимоги №01-12/10, відповідно до умов якого протягом строку його дії, первісний кредитор зобовязується відступити позивачеві свої права зворотної грошової вимоги (регресу) за договорами добровільного страхування неземного транспорту (крім залізничного), договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ), які укладені між первісним кредитором та фізичними/юридичними особами, страхувальниками, (надалі іменуються «Права») (надалі іменуються «Основні Договори»), а позивач зобовязується сплатити первісному кредитору грошові кошти за відступлені останнім права.

Сторони домовились, що перехід прав від первісного кредитора до позивача відбувається в звязку з невиконанням боржниками у повному обсязі своїх зобовязань перед первісним кредитором зі сплати зворотної грошової вимоги (регресу), що виникла з основних договорів щодо, зокрема, сплати регресного відшкодування та інших платежів, передбачених умовами основних договорів та чинним в Україні законодавством.

Права вважаються відступленими первісним кредитором позивачеві з дати укладення відповідної додаткової угоди (за формою згідно з Додатком №1), яка укладається одночасно з укладенням цього договору (п.1.2 договору про відступлення права вимоги).

Так, згідно Додатку №1 до договору відступлення права вимоги (міститься в матеріалах справи) до позивача перейшло право регресної вимоги, зокрема, щодо страхового відшкодування, виплаченого на підставі Договору страхування №046.0009021.079, страхувальником в якому є ОСОБА_4, та на підставі якого ПАТ СК «Альфа Строахування»виплатило страхове відшкодування в розмірі 27956,61грн.

Відповідно до п.3.1.2 договору первісний кредитор зобовязаний протягом 20 днів з моменту підписання відповідної додаткової угоди до цього договору надати позивачеві за актом приймання передачі документів повідомлення первісного кредитора про відступлення прав регресної вимоги за основними договорами позивачеві, адресовані боржникам (винній особі та її страховику зі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальнику (водію) за договором (ОСЦПВ)), із зазначенням, що регресні платежі по основним договорам повинні сплачуватись на користь позивача.

Предметом розгляду справи є вимога позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача 27956,61грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3, який є власником автомобіля, отже ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Mazda 2, номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 27956,61грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ ВПТ «НАСК «Оранта» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Поліс №ВС/5802490 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ЗАТ ВПТ «НАСК «Оранта» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) згідно Полісу складає 25500,00грн. Розмір франшизи складає 510,00грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27956,61грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково у розмірі 24990,00грн. (25500,00грн. ліміт відповідальності по Полісу- 510,00грн. франшизи згідно Полісу = 24990,00грн.).

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача у порядку, визначеному ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із заявою та переліком документів стосовно дорожньо-транспортної пригоди, відповідно, відповідачем не було порушено прав позивача або законних інтересів, суд відхиляє, оскільки ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлює необхідність подачі заяви із переліком документів про ДТП для отримання страхового відшкодування, а не у звязку із зворотною вимогою у порядку регресу. Стаття 1191 ЦК України не передбачає обовязкового звернення з вимогою у досудовому порядку для одержання виплаченого відшкодування у порядку регресу. Відповідно, відсутність вказаної вимоги не позбавляє права позивача на звернення із відповідним позовом до суду.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»(м. Київ, пр-т. Московський, 9, БЦ «Форум Парк Плаза»корп. 4-А, офіс 502, код ЄДРПОУ 36698193) 24990,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 249,90грн. державного мита, 210,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій