Рішення № 19220952, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/22131.10.11 За позовомПриватного підприємства «Антей Захід»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс Буд Технології»

Простягнення 106637,37 грн.

За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс Буд Технології»

ДоПриватного підприємства «Антей Захід»

Провизнання недійсним договору № Ф-0111/02 від 01 січня 2011 року

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 дов. № б/н від 29.06.2011 року; Рязанов О.І. директор;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 дов. № б/н від 23.08.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Антей Захід»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Буд Технології»про стягнення 97717,00 грн. основного боргу, 2582,16 грн. пені, 5374,43 грн. інфляційних втрат, 963,78 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 28.07.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.08.2011 року.

26.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Буд Технології»через канцелярію суду подало зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства «Антей Захід», відповідно до якої просило суд визнати недійсним Договір № Ф-0111/02 на охорону обєкту охоронною фірмою ПП «Аней Захід»від 01 січня 2011 року, який був укладений між сторонами.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Згідно зі ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Розглянувши зустрічний позов, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Буд Технології»суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.

Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 26.08.2011 року подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 26.08.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по справі, згідно яких підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подав клопотання про відкладення розгляду справи та про витребування доказів, яке судом розглянуто та відхилено, як безпідставне та необґрунтоване.

Судом розглянуто та задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 26.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 12.09.2011 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) в судовому засіданні 12.09.2011 року первісні позовні вимоги підтримав повністю та подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні 12.09.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по справі.

У звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 12.09.2011 року розгляд справи відкладено на 17.10.2011 року.

В судовому засіданні 17.10.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав додаткові матеріали по справі та усні заперечення по суті первісного позову та усні пояснення з приводу заявлених зустрічних позовних вимог, відповідно до яких просив суд зустрічний позов задовольнити повністю.

Крім того, в судовому засіданні 17.10.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/221, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання не зявився, проте через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), ухвалою від 17.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 31.10.2011 року.

Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 31.10.2011 року подали додаткові документи по справі.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2011 року між Приватним підприємством «Антей Захід»(далі виконавець, первісний позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Буд Технології»(далі замовник, первісний відповідач) був укладений договір № Ф-0111/02 на охорону обєкту охоронною фірмою ПП «Антей Захід»(далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що замовник передає, а виконавець приймає під охорону згідно акту прийому передачі підписаного представниками обох сторін матеріальні цінності і транспортні засоби замовника на території Домбровського карєру (Івано Франківська обл., Калузький р н).

Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник зобовязується сприяти виконавцю у виконанні його працівниками своїх обовязків та своєчасно повідомляти його про порушення ними умов даного Договору щодо здійснення охорони та здійснювати у встановлені строки та за узгодженою сторонами ціною оплату виконавцю за надані ним послуги з охорони.

Згідно з пунктом 4.1 Договору вартість послуг охорони за цим Договором становить 667,00 грн. за кожну добу охорони 2-ма працівниками виконавця.

Як стверджує позивач, останній на виконання умов Договору за період з січня 2011 року по травень 2011 року надав відповідачу послуги по охороні обєкту на загальну суму 100717,00 грн., однак відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що розрахунок за даним договором здійснюється не пізніше 31 січня 2011 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в договорі. Підставою для перерахування коштів є рахунок, виставлений виконавцем та акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами.

Тобто, з даного пункту слідує, що обовязковою умовою для сплати коштів відповідачем є підписаний з боку останнього акт виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявлений до стягнення період з боку відповідача підписані акти здачі приймання виконаних робіт лише за січень 2011 року на суму 20677,00 грн. та за лютий 2011 року на суму 18676,00 грн.

Інші акти сторонами не підписані, доказів надання охоронних послуг за період з березня 2011 року по травень 2011 року не надано.

В свою чергу, відповідач 05.04.2011 року сплатив 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 332 від 05.04.2011 року.

01 червня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 97/1, відповідно до якої просив останнього погасити існуючу заборгованість, дана претензія була вручена відповідачу 01.06.2011 року, що засвідчується відповідною відміткою на ній.

Таким чином, прострочення по сплаті заборгованості по акту за січень 2011 року згідно пункту 4.2 Договору розпочалось з 01.02.2011 року, а прострочення по сплаті заборгованості по акту за лютий 2011 року згідно статті 530 ЦК України розпочалось з 09.06.2011 року, так як претензія була вручена відповідачу 01.06.2011 року.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 36353,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, підлягають задоволенню частково в сумі 36353,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.3 Договору у разі несвоєчасної оплати наданих послуг замовником сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент розрахунків за кожний день прострочення, від суми простроченого платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 4.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2582,16 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, встановленої суми заборгованості та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 988,57 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Розмір простроченого платежуПеріод простроченняСума сплатиДата сплатиСума пені

20 677,00 грн.01.02.2011 року 04.04.2011 року 553,18 грн. 3000,00 грн.05.04.2011 року 17677,00 грн.05.04.2011 року 01.06.2011 року 435,39 грн. Загальна сума пені:988,57 грн. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 963,78 грн. та 5374,43 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, встановленої суми заборгованості та порядку розрахунків погодженого сторонами (п. 4.2 Договору), господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 191,34 грн. та інфляційні втрати в сумі 846,79 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Розмір простроченого платежуПеріод простроченняСума сплатиДата сплатиСума 3% річнихСума інфляційних втрат

20 677,00 грн.01.02.2011 року 04.04.2011 року 107,07 грн.475,57 грн. 3000,00 грн.05.04.2011 року84,27 грн.371,22 грн. 17677,00 грн.05.04.2011 року 01.06.2011 року Загальна сума інфляційних втрат:846,79 грн. Загальна сума 3% річних:191,34 грн. Щодо зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне. ТОВ «Транс Буд Технології»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору № Ф-0111/02 на охорону обєкту охоронною фірмою ПП «Аней Захід»від 01 січня 2011 року, який був укладений між сторонами. В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір № Ф-0111/02 на охорону обєкту охоронною фірмою ПП «Аней Захід»від 01 січня 2011 року є неукладеним, так як не містить всіх істотних ознак, обовязкова наявність яких передбачена нормами чинного законодавства для даного виду договору. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частинами 1 та 8 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписані акти здачі приймання виконаних робіт лише за січень 2011 року на суму 20677,00 грн. та за лютий 2011 року на суму 18676,00 грн.

Вищезазначені акти були частково оплачені позивачем за зустрічним позовом на суму 3000,00 грн., на доказ чого надано платіжне доручення №332 від 05.04.2011 року (копія в справі).

Частиною 8 статті 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Тобто, фактичні дії обох сторін договору № Ф-0111/02 від 01.01.2011 року свідчать про виконання його умов. Визнання ж цього договору неукладеним може мати місце лише на стадії укладення договору, у разі недосягнення згоди сторонами з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

(Зазначена правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду України від 10.02.2009 року по справі № 10/33/08 та від 25.06.2011 року по справі № 7/221-09).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи те, що наведені позивачем доводи щодо визнання недійсним договору № Ф-0111/02 на охорону обєкту охоронною фірмою ПП «Антей Захід»від 01.01.2011 року спростовані наявними матеріалами справи, наявність всіх обовязкових ознак для визнання вищезазначеного договору недійсним позивач не довів, інших доводів, що спірний договір суперечить чинному законодавству в розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України суду також не надано, господарський суд приходить до висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Буд Технології»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р н, вул. Лютеранська, буд. 20; фактична адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104, код ЄДРПОУ 33301614) на користь Приватного підприємства «Антей Захід»(місцезнаходження: 76018, Івано Франківська обл., м. Івано Франківськ, бульв. Північний ім. Пушкіна, буд. 4, кв. 9; фактична адреса: 76000, Івано Франківська обл., м. Івано Франківськ, вул. Тичини, 8А, офіс 23, код ЄДРПОУ 34078609) 36 353 (тридцять шість тисяч триста пятдесят три) грн. 00 коп. - основного боргу, 988 (девятсот вісімдесят вісім) грн. 57 коп. пені, 846 (вісімсот сорок шість) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 191 (сто девяносто одну) грн. 34 коп. 3% річних, 383 (триста вісімдесят три) грн. 80 коп. - державного мита та 84 (вісімдесят чотири) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4. В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

08.11.2011 року