Рішення № 19220933, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/36207.11.11

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4

про відшкодування шкоди у порядку регресу 5180,08 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (посв. № 1 від 29.05.11)

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю від 07.02.11

від третьої особи: не зявилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони шкоди в порядку регресу в розмірі 5180,08 грн., в тому числі 4690,08 грн. сума шкоди, 490,00 грн. витрат за послуги експерта, та 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідачем було завдано матеріальних збитків майну ОСОБА_3 в розмірі 4690,08 грн. Вказану суму сплачено позивачем ОСОБА_3 в якості страхового відшкодування. Таким чином, позивач керуючись ст. 1191 ЦК України та Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” просить суд стягнути з відповідача 4690,08 грн. в порядку регресу.

Крім того позивач також просить суд покласти на відповідача 490,00 грн. витрат за послуги експерта та 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 порушено провадження по справі № 53/362, розгляд справи призначено на 03.10.2011.

В судове засідання 03.10.2011 представник позивача не зявився, вимоги ухвали суду від 08.09.2011 не виконав, проте через відділ Діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав письмовий відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вважає, що строки позовної давності пропущені.

Також представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 є винним в ДТП.

Відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Таким чином, ухвалою від 03.10.2011 суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4.

Цією ж ухвалою, враховуючи залучення третьої особи та незявлення в судове засідання представника позивача, розгляд справи було відкладено на 07.11.2011.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідач в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві на позовну заяву заперечення.

Представник третьої особи в засідання суду не зявився, вимоги ухвали суду від 03.10.2011 не виконав, про причини не зявлення в судове засідання суд не повідомив.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2011 в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 09.07.2008, 05 червня 2008 року о 07 год. 35 хв., керуючи автомобілем марки Хюндай, д/н НОМЕР_1, по пр.-ту Повітрофлотському, 28 в м. Києві, водій ОСОБА_4 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ д/н НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень обох автомобілів (належним чином завірені копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та договору оренди знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до Постанови Соломянського районного суду м. Києва від 16.07.2008 по справі № 3-15308/08, гр. ОСОБА_4 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Звіту № 3551 від 23.06.2008, складеного оцінювачем ОСОБА_5, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки ВАЗ-21061, д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 5628,10 грн.

Зазначена шкода відповідачем відшкодована не була, чинного полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ні відповідач, ні ОСОБА_4 на момент ДТП не мали.

На підставі п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позивач за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає п. 1.7 статті 1 вказаного Закону, та майну, яке знаходиться в такому транспортному засобі.

09.06.2008 власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було надано копію Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5620245 строком до 13.01.2009.

В звязку з настанням події, передбаченої п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 08.09.2008 позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 4690,08 грн., що підтверджується відповідним наказом позивача про сплату та копією платіжного доручення № 2030 від 08.09.2008, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Моторного (транспортного) страхового бюро України перейшло в межах суми 4690,08 коп. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до матеріалів справи, водій ОСОБА_4 з 23.10.2007 по 29.10.2008 проходив строкову військову службу в Центрі забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України та був закріплений за службовим автомобілем Хюндай, д/н НОМЕР_1.

Зазначений легковий автомобіль Хюндай, д/н НОМЕР_1, 2006 року випуску, на праві оперативного управління належить Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою МВС України від 09.07.2008.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу ВАЗ 21061, д.н. НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заперечуючи проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, заявив про застосування строку позовної давності.

Позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу суми в розмірі 4690,08 грн.

Судом встановлено, що 08.09.2008 позивач здійснив страхове відшкодування на підставі Наказу №1907 від 08.09.2008 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3, що підтверджено платіжним дорученням №2030 від 08.09.2008 на суму 4690,08 грн., з призначенням платежу: “Страхове відшкодування згідно наказу №1907 від 08.09.2008 ОСОБА_3…”

Відповідно до ст. 261 ЦК України за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання. В даному випадку перебіг строку позовної давності почався 08.09.2008.

З даним позовом позивач звернувся до суду 05.09.2011, про що свідчить відбиток штемпелю суду на позовній заяві, тобто в межах строку давності, а відтак підстави для відмові в позові у суду відсутні.

У звязку із залученням аварійного комісара відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач поніс додаткові витрати у вигляді сплати 490,00 грн. (370,00 грн. (платіжне доручення № 1815 від 21.08.2008) та 120,00 грн. (платіжне доручення № 1814 від 21.08.2008) за послуги аварійних комісарів) які також просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн. у складі судових витрат не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, повязаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обовязковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права. Крім того, матеріалами справи не підтверджується надання ОСОБА_6 юридичних послуг за Контрактом про надання правової допомоги від 11.02.2009, оскільки остання не приймала участі в судових засіданнях по розгляду цієї справи в якості представника позивача.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, 55/2; ідентифікаційний код 24978319, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (03150, м. Київ, вул. Горького, 51; ідентифікаційний код 21647131) суму страхового відшкодування у розмірі 4 690 (чотири тисячі шістсот девяносто) грн. 08коп., 490 (чотириста девяносто) грн. 00 коп. витрат за послуги аварійних комісарів, державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 0 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 09.11.2011