Рішення № 19220380, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/23531.10.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до закритого акціонерного товариства «Ремдизель»

про стягнення 169493,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.представник за довіреністю № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 01.06.2010 року.

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Ремдизель»про стягнення 169493,48 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.06.2007 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та закритим акціонерним товариством «Ремдизель»було укладено договір на постачання електричної енергії № 10576.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною.

Згідно з п. 2.3.3. договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Згідно п. 1. додатку 2.5. до договору розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.

Згідно п. 2. додатку 2.5. до договору споживач знімає показання розрахункових лічильників 15 числа кожного місяця та надає звіт за фактичним обсягом споживання.

Пунктом 5 додатку 2.5. до договору передбачено, що щомісяця 16 числа споживач зобовязується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул. Мельникова, 31 для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Відповідно до абз. 1 п. 13. додатку 2.5. до договору споживач до 20 числа поточного розрахункового місяця здійснює попередню оплату платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Свої зобовязання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.01.2011 року по 01.09.2011 року виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.09.2011 року становить 151932,42 грн., що підтверджується копіями звітів про використану активну електроенергію за серпень, липень, червень, травень, квітень, березень, лютий, січень 2011 року, рахунків-розшифровок №10576013/8 за серпень 2011 р., № 10576013/7 за липень 2011 р., № 10576013/6 за червень 2011 р., № 10576013/5 за травень 2011 р., № 10576013/4 за квітень 2011 р., № 10576013/3 за березень 2011 р., № 10576013/2 за лютий 2011 р., № 10576013/1 за січень 2011 р. та довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію.

Керуючись п. 4.2.2 договору позивач нарахував відповідачеві пеню за період з березня по вересень 2011 року в розмірі 9822,32 грн.

Також, керуючись ч.2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції у сумі 5409,41 грн., 3% річних у сумі 2329,33 грн.

В звязку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2011 року порушено провадження у справі № 33/235, розгляд справи призначено на 11.10.2011 року.

В судове засідання 11.10.2011 року представники сторін не зявилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/235 від 30.09.2011 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представників сторін, суд відклав розгляд справи на 31.10.2011 року.

В судове засідання 31.10.2011 року зявився представник відповідача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких, визнав позовні вимоги позивача.

Представник позивача в судове засідання зявився, надав пояснення, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 151932,42 грн., пеню в розмірі 9822,32 грн., індекс інфляції у сумі 5409,41 грн., 3% річних у сумі 2329,33 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1694,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2007 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та закритим акціонерним товариством «Ремдизель»було укладено договір № 10576 на постачання електричної енергії.

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол №1/2011 від 05.04.2011року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго»у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною.

Згідно з п. 2.3.3. договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Згідно п. 1. додатку 2.5. до договору розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.

Згідно п. 2. додатку 2.5. до договору споживач знімає показання розрахункових лічильників 15 числа кожного місяця та надає звіт за фактичним обсягом споживання.

Пунктом 5 додатку 2.5. до договору передбачено, що щомісяця 16 числа споживач зобовязується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул. Мельникова, 31 для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Відповідно до абз. 1 п. 13. додатку 2.5. до договору споживач до 20 числа поточного розрахункового місяця здійснює попередню оплату платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Відповідно до п. 9.5. договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2007 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку визначеному законодавством України.

Відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання по оплаті отриманої енергії, внаслідок чого за період з 01.01.2011 року по 01.09.2011 року виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.09.2011 року становить 151932,42 грн., що підтверджується копіями звітів про використану активну електроенергію за серпень, липень, червень, травень, квітень, березень, лютий, січень 2011 року, рахунків-розшифровок № 10576013/8 за серпень 2011 р., № 10576013/7 за липень 2011 р., № 10576013/6 за червень 2011 р., № 10576013/5 за травень 2011 р., № 10576013/4 за квітень 2011 р., № 10576013/3 за червень 2011 р., № 10576013/2 за лютий 2011 р., № 10576013/1 за січень 2011 р. та довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію, наявними в матеріалах справи.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 10576 від 22.06.2007 року станом на 01.09.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 151932,42 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з січня по вересень 2011 року в розмірі 9822,32 грн.

Згідно п.3 ч.1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що за невнесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 9822,32 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 5409,41 грн. та 3% річних у сумі 2329,33 грн.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції у сумі 5409,41 грн., 3% річних у сумі 2329,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Ремдизель»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 28; код ЄДРПОУ 31514651) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) основну заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 151932 (сто пятдесят одну тисячу девятсот тридцять дві) грн. 42 коп., пеню у сумі 9822 (девять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 32. коп., індекс інфляції у сумі 5409 (пять тисяч чотириста девять) грн. 41 коп., 3% річних у сумі 2329 (дві тисячі триста двадцять девять) грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1694 (одну тисячу шістсот девяносто чотири) грн. 94 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 08.11.2011 року