Рішення № 19220245, 23.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/35523.09.11 за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «НАСТА»

доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»

простягнення 9545, 65 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: від позивачаОСОБА_1 (дов. від 25.07.2011 р.) від відповідачане зявився У судовому засіданні 23.09.2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

о б с т а в и н и с п р а в и :

Товариство з додатковою відповідальністю «НАСТА»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»9545, 65 грн. збитків завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. порушено провадження у справі № 24/355 та призначено справу до розгляду на 23.09.2011 р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві за вх. № 25208 від 02.09.2011 р.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання 23.09.2011 р. повноважного представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 15631647.

Враховуючи те, що відповідач із клопотанням про відкладання розгляду справи не звертався, незявлення його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а подані матеріали є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

в с т а н о в и в :

30.08.2010р. товариством з додатковою відповідальністю «НАСТА»(далі позивач або страховик) та гр. ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 205.0054892 (далі договір), відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки «Porshe Cayenne», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

05.12.2010 р. у м. Києві на вул. Анрі Барбюса мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Porshe», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Лексус», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2010 р. у справі № 3-3071-1/10 гр. ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та скоєні ДТП.

Вартість матеріального збитку, завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, а також відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 9525, 43 грн., що встановлено автотоварознавчим дослідженням та підтверджується звітом №503 про оцінку автомобіля марки «Porshe Cayenne», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та рахунком № PR156944-12 від 10.01.2011 р., виданим ТОВ “Віннер Автомобілів (копії в матеріалах справи, оригінали досліджено в судовому засіданні).

На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника від 10.01.2010 р. та страхового акту № 2010-12-05/002 від 14.01.2011 р., сплатив страхове відшкодування в сумі 9 545, 65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1806 від 28.01.2011 р. (копія в матеріалах справи).

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996 р. визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача в межах суми 9545, 65 грн. перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина гр. ОСОБА_3 в скоєнні ДТП встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 р. і додаткового доведення не потребує.

Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_3 застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус», що підтверджується договором (у формі полісу) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5758710, то саме ПрАТ «СК «Добробут»відшкодовує шкоду , яка була заподіяна у результаті ДТП.

Строк дії вказаного договору з 04.09.2010 р. (0:00) до 03.09.2011 р.

Відповідно до п. 4 полісу № ВЕ/5758710 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є гр. ОСОБА_3, забезпеченим транспортним засобом - «Lexus RX 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (п. 6 полісу). Тобто, відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_3 автомобіля «Lexus RX 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем.

Вказаним договором (полісом №ВС/7438641) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50000, 00 грн., франшиза 500 (пятсот) грн. 00 коп. (пункт 2 полісу).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", особами, відповідальними за завдані гр. ОСОБА_3 є відповідач в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісу) полісу № ВЕ/5758710 та, відповідно до ст. 1188 ЦК України, гр. ОСОБА_3 в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1118 від 20.04.2011 р. про відшкодування в порядку регресу шкоди в сумі 9 545, 65 грн. заподіяної в результаті ДТП, до якої додав документи передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, з урахуванням виключення суми франшизи, передбаченої полісом № ВЕ/5758720, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 9 045, 65 грн. (9 545, 65 грн. - збитки, завдані пошкодженням автомобіля за вирахуванням 500,00 грн. франшизи), а тому позов підлягає задоволенню частков.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 102,00грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, як із сторони з вини якої спір був доведений до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(02160, м. Київ, просп. Воззєднання, буд. 15, оф. 109, код ЄДРПОУ 31201694) на користь товариства з додатковою відповідальністю «НАСТА» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 35893575) 9045 (девять тисяч сорок пять) грн. 65 коп. страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.2011 р.