Рішення № 19220160, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/35831.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення коштів

Суддя           Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011р.);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 31 жовтня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (відповідач) заборгованості в сумі - 4410737,31 грн. з них основного боргу –3948395,13 грн., втрат від інфляції –350351,00 грн. та 3% річних –111991,18 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 3465847,08 грн. з них основного боргу –3003504,90 грн., втрат від інфляції - 350351,00 грн. та 3% річних –111991,18 грн. Зменшення позовних вимог обґрунтовано тим, що протягом липня-вересня 2011 року відповідач частково сплатив на користь позивача заборгованість по основному боргу, а тому, сума основної заборгованості відповідача зменшується на відповідну сплачену ним суму.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 вересня 1997 року належним чином не виконав, зокрема, в передбачений договором строк не здійснив оплату за надані йому позивачем послуги щодо вироблення та поставки теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити позивачу у стягненні 3% річних, зменшити суму інфляційних збитків та розстрочити виконання рішення суду на термін 18 місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 20.10.2011р.

20 жовтня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 31 жовтня 2011 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 вересня 1997 року між позивачем (надалі –Постачальник) та відповідачем (далі по тексту –Абонент або Споживач) (разом - сторони), було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір послуг), предметом якого у відповідності з п. 1.1. якого Постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно п.п. 2, 11 Договору Постачальник зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, для гарячого водопостачання та для вентиляції.

Позивач зазначає, що нарахування Споживачу за теплову енергію здійснюється по приладах обліку відповідно до звернення-доручення про укладення Договору за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, постановами Національної комісії регулювання електроенергетики та згідно п. 10 Додатку № 2 до Договору, за теплову енергію, що використовується населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, за теплову енергію, що використовується орендарями, оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач стверджує, що Споживач свої зобов’язання за Договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за передбаченими тарифами не виконував, внаслідок чого за період з 1.11.2009р. по 1.07.2011р. у відповідача утворилась заборгованість по їх несплаті перед Постачальником, яка за розрахунками позивача станом на 1.10.2011р. становить –3003504,90 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктами 2.3 Договору встановлено, Постачальник зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, для гарячого водопостачання та для вентиляції.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що в період з листопада 2009 року по жовтень 2011 року Споживач отримав теплової енергії за Договором на суму –18039838,16 грн., а сплатив коштів на користь Постачальника в загальному розмірі лише –15036333,26 грн.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 1.09.2011р. контррозрахунку по основному боргу відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за теплову енергію у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в уточненій позовній заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, що виникла внаслідок неоплати теплової енергії та яка станом на 1.10.2011р. становить –3003504,90 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за невиконання останнім умов Договору щодо сплати коштів за теплову енергію, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, втрат від інфляції –350351,00 грн. та 3% річних –111991,18 грн.

Щодо заявленого у відзиві клопотання про розстрочення рішення суду на 18 місяців.

Положеннями частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В Роз’ясненнях від 12.09.1996р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»Вищий господарський суд України довів до відома Господарським судам України те, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою ж для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Дослідивши викладені у відзиві факти, суд встановив, що обставини, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення по справі відсутні, наведені відповідачем обставини не є підставами для розстрочення виконання судового рішення на заявлений Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва строк.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги з урахувнням поданих уточнень є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а викладені у відзиві заперпечння на позовну заяву є необгрунтованими.

Судові витрати позивача в сумі 25736,00 грн. (25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (ідентифікаційний код: 03366552, адреса: 03170, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 6, р/р 26000060410985 у Філії «Київ Сіті»ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 380775), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(ідентифікаційний код юридичної особи: 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(ідентифікаційний код: 26187763, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31, р/р № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу –3003504,90 грн. (три мільйони три тисячі п’ятсот чотири гривні 90 копійок), втрат від інфляції - 350351,00 грн. (триста п’ятдесят тисяч триста п’ятдесят одну гривню), 3% річних –111991,18 грн. (сто одинадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто одну гривню 18 копійок) та судові витрати в сумі –25736,00 грн. (двадцять п’ять тисяч сімсот тридцять шість гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 7.11.2011р.