Рішення № 19220075, 27.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/33327.10.11 За позовом Приватного підприємства “Джахангір”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Єврокредитбуд”

Про стягнення 9144,28 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1представник (дов. від 01.08.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 9144,28грн. (6615,07грн. основного боргу, 1730,24грн. пені, 302,84грн. 3% річних, 496,13грн. інфляційних втрат), а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/333, розгляд справи було призначено на 13.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 27.10.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 27.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №10/16 від 16.10.2008р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 166375,42грн., проте відповідач не здійснив повну оплату отриманого товару у сумі 6615,07грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6615,07грн. основного боргу.

Також, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України та п.6.3 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару 1730,24грн. пені.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 302,84грн. 3% річних, 496,13грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників у судове засідання 27.10.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 09.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №581903. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2008р. між позивачем Приватним підприємством “Джахангір”, в якості постачальника, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Єврокредитбуд”, в якості покупця, було укладено Договір поставки №10/16 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується виконати поставку будівельних матеріалів (пісок, щебінь, цемент, бетон товарний та інші, надалі товар), згідно договору, а покупець зобовязується оплатити поставку вищезгаданого товару.

Відповідно до п.2.1 договору загальна кількість, асортимент і розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається на підставі заявок покупця в рахунках-фактурах постачальника, що є його невідємною частиною.

Відповідно до п.4.1 договору загальна вартість даного договору складає загальну вартість поставленого товару, зазначену в усіх рахунках-фактурах до даного договору.

Згідно відповідних видаткових накладних у кількості 25 штук, які підписані уповноваженою особою позивача та уповноваженою довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей особою відповідача, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуто судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 166375,42грн.

Умовами п.4.3 договору встановлено, що покупець перераховує постачальнику 100% попередню оплату за товар згідно рахунків-фактур постачальника. При поставці товару автотранспортом постачальника в кількості більше 20 тонн покупець оплачує товарно-транспортні витрати в сумі, зазначеній в рахунках-фактурах постачальника.

Так, позивачем було виставлено відповідачу на оплату поставленого товару відповідні рахунки-фактури (копії яких наявні в матеріалах справи у кількості 25 штук) на суму 166375,42грн., що підтверджується посиланням на них у видаткових накладних, згідно яких відповідачем було прийнято у власність товар без жодних зауважень та заперечень щодо його вартості та обсягу.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару загалом у сумі 159760,35грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку з рахунку позивача, проте повну вартість отриманого товару у сумі 6615,07грн. відповідач не оплатив.

Відповідно до позовної заяви, у звязку з простроченням виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати отриманого товару, позивач звертався до останнього з претензіями №1001/1 від 10.01.2011р., №5 від 10.03.2011р., що підтверджується відповідними фіскальними чеками поштової установи та повідомленнями про вручення поштового відправлення, в яких вимагав у відповідача сплатити заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 6615,07грн.

Оскільки відповідач відповіді на наведені претензії не надав, свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 6615,07грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 6615,07грн. основного боргу за поставлений товар.

Також, на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 6615,07грн. позивачем до позовної заяви додано Акт звірки розрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем станом на 30.06.2010р.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, згідно Договору поставки №10/16 та відповідних видаткових накладних у кількості 25 штук було поставлено відповідачу товар на загальну суму 166375,42грн., натомість відповідач, як покупець, свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару на суму 6615,07грн. у строк, встановлений п.4.3 договору - не виконав, здійснив лише часткову оплату отриманого товару у сумі 159760,35грн.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 6615,07грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобовязання 1730,24грн. пені, 302,84грн. 3% річних, 496,13грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6.3 договору за прострочення платежу відповідно до відповідних рахунків-фактур, накладних, специфікацій, інших додатків до даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, зазначеного у відповідних рахунках-фактурах, накладних, специфікаціях, інших додатках, за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті товару у розмірі 6615,07грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на нижченаведене.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд задовольняє зазначену вимогу частково, відповідно до уточненого розрахунку суду, за період з 21.01.2010р. (як визначено у розрахунку позивача) по 21.07.2010р. (шість місяців) з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у розмірі 659,14грн., а саме:

6615,07грн. (сума основного борг) * 21,0% (подвійна облікова ставка НБУ з 21.01.2010р. по 07.06.2010р.) : 365 * 138 (кількість днів прострочення) = 512,71грн.

6615,07грн. (сума основного борг) * 19,0% (подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010р. по 07.07.2010р.) : 365 * 30 (кількість днів прострочення) = 103,30грн.

6615,07грн. (сума основного борг) * 17,0% (подвійна облікова ставка НБУ з 08.07.2010р. по 21.07.2010р.) : 365 * 14 (кількість днів прострочення) = 43,13грн.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором у розмірі 6615,07грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором у сумі 6615,07грн. 3% річних у розмірі 302,84грн. та 496,13грн. інфляційних втрат.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6615 (шість тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 07коп. основного боргу, 659 (шістсот пятдесят девять) грн. 14коп. пені, 302 (триста дві) грн. 84коп. 3% річних, 496 (чотириста девяносто шість) грн. 13коп. інфляційних втрат. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Єврокредитбуд” (код ЄДРПОУ 34726899, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-б) на користь Приватного підприємства “Джахангір” (код ЄДРПОУ 36000712, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-б) 6615 (шість тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 07коп. основного боргу, 659 (шістсот пятдесят девять) грн. 14коп. пені, 302 (триста дві) грн. 84коп. 3% річних, 496 (чотириста девяносто шість) грн. 13коп. інфляційних втрат, 90 (девяносто) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 36 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 07.11.2011р.