Рішення № 19220043, 27.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/21327.10.11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю “БК “Укрбудмонтаж”

Про стягнення 41829,93 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2.- представник за довіреністю № б/н від 20.09.11.

Від відповідача ОСОБА_3. представник за довіреністю № б/н від 08.08.11.

Рішення прийнято 27.10.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 20.10.11. по 27.10.11.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “БК “Укрбудмонтаж” про стягнення з відповідача на користь позивача 41829,93 грн. (29810,00 грн. основний борг, 2278,62 грн. пеня, 8847,01 грн. збитки від інфляції, 894,30 грн. 3 % річних) заборгованості за Договором про надання послуг на проживання № 09/11 від 09.11.07.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов зазначеного вище Договору не виконав свої зобовязання перед позивачем по оплаті наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.11. порушено провадження у справі № 30/213, розгляд справи призначено на 13.09.11. о 11-50.

В судовому засіданні 13.09.11. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 42808,78 грн. (29810,00 грн. основний борг, 9002,62 грн. збитки від інфляції, 1717,54 грн. 3 % річних, 2278,62 грн. - пеня).

Представником відповідача в судовому засіданні 13.09.11. подано клопотання про застосування строку позовної давності.

В судових засіданнях 13.09.11. та 27.09.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

Представник позивача в судове засідання 13.10.11. не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 13.10.11. представником відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про продовження строку вирішення спору у справі № 30/213.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.11. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення сопору у справі № 30/213 на п'ятнадцять днів, розгляд справи № 30/213 відкладено на 20.10.11. о 12-15.

В судовому засіданні 20.10.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.10.11. о 11-20.

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 27.10.11. представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позову повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/213.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю “БК “Укрбудмонтаж” (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг на проживання № 09/11 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець надає місця в готелі для проживання працівників Замовника.

Згідно п. 2.1 Договору, Замовник зобовязався провести оплату за проживання на передбачених Договором умовах.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Виконавець зобов'язався забезпечити розміщення працівників Замовника, інші послуги, відповідно до прийнятої заявки; надавати інші послуги, які входять в компетенцію Виконавця, за договірну оплату, забезпечити якісне надання готельних послуг згідно з вимогами чинного законодавства та договору, матеріально-технічне забезпечення готелю, перелік та якість послуг, які надаються споживачу, повинні відповідати вимогам присвоєної готелю категорії.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата за проживання працівників становить 30,00 грн. за одне ліжко-місце за одну добу.

У відповідності до п. 3.2 Договору сторонами погоджено, що кінцева оплата за проживання сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця до 10 числа наступного за звітним місяця. Згідно п. 3.3 Договору передбачено, що разом з оплатою за звітний місяць Замовник до 10 числа сплачує попередню оплату в розмірі 30 відсотків від прогнозованої вартості наданих послуг б поточному місяці.

Відповідно до п. 5.1 Договору, сторонами погоджено строк його дії до 31.08.08.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 09.11.07. по 17.10.08. позивачем було надано послуги відповідачу на загальну суму 223110,00 грн., що підтверджується актами прийому-виконання наданих послуг, належним чином засвідчені копії яких залучено до матеріалів справи, але відповідач в порушення умов Договору свої зобовязання в частині сплати за надані послуги проживання виконав лише частково, в розмірі 193300, 00 грн., в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 29810,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було надано відповідні послуги ліцитатора на користь відповідача на суму 63000,00 грн., що підтверджується актом від 29.12.10. приймання-передачі робіт (послуг), виконаних (наданих) за Договором № 54 про надання послуг від 20.07.09., але відповідач не сплатив позивачу вартість вказаних послуг у повному обсязі, здійснивши лише часткове погашення заборгованості в сумі 61950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № U1166484 від 17.09.09.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено, що за період з листопада 2007 р. по серпень 2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором № 09/11 від 09.11.07. з врахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу, становить 3410,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ним у вересні та жовтні 2008 р. надавались послуги саме за Договором № 09/11 від 09.11.07. на суму 26400,00 грн., оскільки як вже було встановлено вище, строк дії вказаного Договору було погоджено сторонами до 31.08.08., тому період з вересня по жовтень 2008 р. не відноситься до правовідносин між сторонами за Договором № 09/11 від 09.11.07.

Не приймається судом до уваги твердження позивача про те, що зазначений вище Договір було продовжено до 31.12.08. у відповідності до Додаткової угоди від 25.08.08., оскільки така угода підписана лише з боку позивача.

Крім того, позивачем не надано належних доказів надіслання на адресу відповідача вказаної Додаткової угоди.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов Договору № 09/11 від 09.11.07. за період з листопада 2007 р. по серпень 2008 р. становить 3410,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в процесі розгляду справи було заявлено клопотання про застосування у справі № 30/213 строку позовної давності, оскільки звертаючись до суду з даним позовом Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було пропущено такий строк.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права, а саме: не виконання відповідачем обовязку щодо сплати за надані послуги проживання ще у 2007 році (11.12.07.), тобто право на стягнення заборгованості з відповідача виникло у позивача з 11.12.07.

Позовна заява була подана до суду 08.08.11., а тому судом встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з листопада 2007 р. по 08.08.08.

Матеріали справи містять відповідну письмову заяву відповідача про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.

Позивачем не наведено жодних причин пропущення позовної давності, у звязку з чим порушене право підлягало б судовому захисту.

Нормами ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для захисту свого порушеного права за період з листопада 2007 р. по 08.08.08., в звязку з чим позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 09/11 від 09.11.07. за серпень 2008 р. в розмірі 2880,00 грн.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 4.3 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2278,62 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату вартості послуг по даному Договору, Замовник оплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що пеня в даному випадку підлягає нарахуванню за період з 11.09.08. по 11.03.09.

Матеріали справи містять відповідну письмову заяву відповідача про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача пені, в звязку з чим позов в частині стягнення 2278,62 грн. пені.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9002,62 грн. збитків від інфляції та 1717,54 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми збитків від інфляції та 3 % річних судом встановлено, що позивачем допущено помилку, в звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума збитків від інфляції в розмірі 1051,20 грн. та сума 3 % річних в розмірі 254,70 грн. (за обґрунтованим розрахунком суду).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БК “Укрбудмонтаж” (03179, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 51, код ЄДРПОУ 34482827) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1 051 (одна тисяча пятдесят одна) грн. 20 коп. збитків від інфляції, 254 (двісті пятдесят чотири) грн. 70 коп. 3 % річних, 41 (сорок одна) грн. 85 коп. державного мита та 23 (двадцять три) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позові відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 03.11.11.