Рішення № 19219756, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/35531.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення 153033,39 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Фінагіна В.Б.

від відповідача: Серьогін С.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 153033,39 грн. за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 811566 від 01.03.2002 р., з яких: борг за спожиту теплову енергію 139672,13 грн., інфляційна складова боргу 10395,56 грн. та 3 % річних у розмірі 2965,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за спожиту теплову енергію відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.09.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав та звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи № 51/355 та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи для підготовки відзиву на позов.

Розглянувши подане відповідачем клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у даній справі відповідачем отримано 25.08.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 12.08.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Натомість відповідач наданими йому правами у розумний для того час не скористався.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною першою ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня отримання позовної заяви.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи те, що неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також у даному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що заборгованість виникла внаслідок несвоєчасної сплати населенням за наданні комунальні послуги з централізованого гарячого водопостачання та опалення, кризовими явищами в економіці України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу.

У судовому засіданні 31.10.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2002 р. між сторонами укладено договір № 811566 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобовязався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач зобовязався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з п. 2.3.5 відповідач зобовязався забезпечувати:

-своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

-своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями;

-прийняття всіх заходів (в т. ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України;

-безперешкодний цілодобовий доступ представників позивача до тепловикористовуючих установок та приладів обліку відповідача для виконання ними службових обовязків.

Договір, відповідно до п. 4.1, набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 р.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, термін дії договору № 811566 від 01.03.2002 р. неодноразово автоматично пролонговувався на підставі п. 4.3 договору та станом на день розгляду справи у суді є чинним.

Згідно з п. 4.4 договору пропозиції про зміну договірних величин теплопостачання та послуг подаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.

Відповідно до звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводитиметься по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 12 додатку № 2 до договору № 811566 від 01.03.2002 р. передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 811566 від 01.03.2002 р. відповідач щомісяця з 12 до 15 числа має самостійно отримувати у РВТ-4 за адресою: вул. Строкача, б. № 9, оформлену платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяця; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник протягом двух днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 811566 від 01.03.2002 р. відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з тарифами, затвердженими Київською міською адміністрацією.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 811566 від 01.03.2002 р. щодо оплати за теплову енергію, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.10.2009 р. до 01.07.2011 р. у розмірі 139672,13 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10295,56 грн. інфляційних нарахувань та 2965,70 грн. 3 % річних від суми заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії, а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 138571,48 грн. Зазначена заборгованість виникла за період з 01.10.2009 р. по 01.07.2011 р., з урахуванням проведеної відповідачем оплати. При цьому, 1100,65 грн. - сплата проведена після звернення позивача з позовом до суду у відношенні боргу вказаного в позовній заяві (139672,13 грн.).

Сума боргу в розмірі 1100,65 грн. згідно наданого суду розрахунку боргу за теплову енергію по договору № 811566 від 01.03.2002 р. була погашена відповідачем протягом періоду з 09.08.2011 р., що позивачем не заперечується, та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 31.10.2011 р. провадження у справі № 51/355 в частині стягнення 1100,65 грн. заборгованості припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З урахуванням викладеного, умов договору строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості, по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 138571,48 грн., що виник в періоді з 01.10.2009 р. по 01.07.2011 р. (при врахуванні часткової сплати).

У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постанови НКРЕ, інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у простроченні оплати за спірним договором у звязку з несвоєчасною сплатою населенням за наданні комунальні послуги з централізованого гарячого водопостачання та опалення, є необґрунтованими, оскільки доказами не підтверджені. Водночас, суд відзначає, що договір № 811566 від 01.03.2002 р. є двостороннім, укладеним виключно між позивачем та відповідачем (споживачем), на якого згідно з п. 2.3.5 договору і покладено обовязок із забезпечення своєчасного надходження коштів на рахунок позивача за спожиті послуги та вжиття всіх заходів (у т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.

Такі посилання відповідача не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Окрім того, у звязку з простроченням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором № 811566 від 01.03.2002 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 10395,56 грн. та 3% річних у розмірі 2965,70 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у квітні липні 2010 року включно на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У звязку з вищенаведеним, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат позивача від суми заборгованості за період з 01.10.2009 р. до 01.07.2011 р. складає 9403,62 грн. Тому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 991,94 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 811566 від 01.03.2002 р. за період з 01.10.2009 р. до 01.07.2011 р. в сумі 139672,13 грн., тож з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2965,70 грн. трьох відсотків річних.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 138571,48 грн., інфляційні нарахування 9403,62 грн., 3 % річних 2965,70 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03170, м. Київ, вул. Прилужна 6, код 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 138571 (сто тридцять вісім тисяч пятсот сімдесят одну) грн. 48 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 9403 (девять тисяч чотириста три) грн. 62 коп. інфляційної складової боргу, 2965 (дві тисячі девятсот шістдесят пять) грн. 70 коп. 3% річних, 1520 (одну тисячу пятсот двадцять) грн. 42 коп. державного мита, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 04.11.2011 р.