Рішення № 19219751, 27.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/14-55/31027.10.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

За участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-2000»

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-еліт», м.Київ

про: стягнення 572 388,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №б/н від 01.12.2010р.;

від Відповідача ОСОБА_2. (за довіреністю № 10/02-01 від 10.02.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрілець-2000»звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-Еліт»про стягнення 572388,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. у справі № 25/14 порушено провадження по вказаній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. (суддя Морозов С.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-2000»задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим Рішенням, Відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 р. Рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2011 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На виконання Постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. та Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. виданий наказ від 30.05.2011р.

Не погоджуючись із прийнятою Постановою, Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просив скасувати Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. та Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. та зупинити виконання Рішення Господарського суду міста Києва до закінчення його перегляду в порядку касації.

Постановою Вищого Господарського суду України від 25.08.2011р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм-Еліт»задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011р. скасовано та передано справу № 25/14 до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі.

На підставі Розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.09.2011р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 25/14, відповідно до якого вказану справу було передано на новий розгляд судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. справ № 25/14 була прийнята до провадження суддею Ягічевою Н.І. із присвоєнням їй № 25/14-55/310, розгляд справи призначено на 28.09.2011р.

27.09.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з відрядженням директора.

В судовому засіданні 28.09.2011р. від Відповідача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: лист про направлення представника № 1609-1 від 16.09.2011р. з доказами направлення вказаного листа Позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 13.10.2011р. у звязку з неявкою в судове засідання представника Позивача.

12.10.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшли письмові пояснення по суті спору та копія наказу № -26/09 від 26.09.2011р.

В судовому засіданні 13.10.2011р. від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 487115,00грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст..22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в судовому засіданні 13.10.2011р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копію листа Відповідача № 1609-1 від 16.09.2011р., копію видаткової накладної (повернення) № ВП-0000038 від 12.10.2011р. на суму 65853,00грн., копію акту про стан взаєморозрахунків за матеріальні цінності, які були надані на реалізацію станом на 11.10.2011р., підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін та копію посвідчення про відрядження.

В судовому засіданні 13.10.2011р. було оголошено перерву до 27.10.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судовому засіданні 27.10.2011р. підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 27.10.2011р. визнав заборгованість у повному обсязі.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених стронами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані стронами докази, з врахуванням висновків Вищого Господарського суду викладених у Постанові від 25.08.2011р., суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було досягнуто згоди на передачу товару на реалізацію, згідно з якої позивач мав надати матеріал, а відповідач прийняти і оплатити вартість товару.

На виконання вказаної домовленості, Позивач передав, а Відповідач прийняв матеріальних цінностей на загальну суму 735142,00 грн.

Вчинення відповідного правочину підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями серії ЯПВ №573216 від 09.12.2008р., №573215 від 19.11.2008р., №573214 від 17.11.2008р., №573211 від 05.11.2008р. про отримання товару від позивача ОСОБА_3 та передачу останнім згідно Накладних на передачу товару на реалізацію №49 від 06.11.2008р., №50 від 06.11.2008р., №53 від 17.11.2008р., №54 від 17.11.2008р., №55 від 25.11.2008р., №56 від 26.11.2008р., №58 від 10.12.2008р., №62 від 24.12.2008р. (копії в матеріалах справи) на загальну суму 735142,00 грн. відповідачу, про міститься відмітка останнього на кожній накладній.

25.11.2010 Позивачем надіслано Відповідачу вимогу № 25/11-2, про те, що внаслідок здійснення передачі Відповідачу матеріальних цінностей за накладними, між сторонами встановлено відносини договору комісії, у звязку з чим Позивач вимагав у семиденний строк від дня отримання листа надати письмовий звіт про кількість проданих матеріальних цінностей товариства, перерахувати Позивачу всі одержані грошові кошти за продані цінності та не пізніше ніж за 30 днів від дня отримання листа повернути Позивачу у звязку із відмовою від комісії всі наявні у Відповідача матеріальні цінності Позивача.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 162754,00грн., що підтверджується витягом з особового рахунку від 09.12.2010р.

27.09.2011р. Позивачем було отримано від Відповідача листа № 1609-1, який міститься в матеріалах справи, відповідно до якого, Відповідач пропонував направити представника Позивача для повернення цінностей, які були передані на реалізацію за накладними №№ 49,50 від 06.11.2008р., №№53,54 від 17.11.2008р., № 55 від 25.11.2008р. № 56 від 26.11.2008р. № 58 від 10.12.2008р., № 62 від 24.12.2008р.

За наслідками, сторонами було підписано Акт про стан взаєморозрахунків за матеріальні цінності, відповідно до якого, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 487115,00грн. Крім того, вказаним Актом, сторони уточнили призначення двох безготівкових платежів, які Відповідач робив на користь Позивача за реалізованими цінності. До того ж Позивачу було повернуто в натурі цінності на загальну суму 65853,00 грн., згідно видаткової накладної № ВП-0000038 від 12.10.2011р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача з урахуванням їх зменшення, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін, спрямована на виконання цих зобовязань і, тому вони порушують правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач передав, а Відповідач прийняв матеріальних цінностей на загальну суму 735142,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 162754,00грн., що підтверджується витягом з особового рахунку від 09.12.2010р.

Сторонами було підписано Акт про стан взаєморозрахунків за матеріальні цінності, відповідно до якого, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 487115,00грн. Крім того, вказаним Актом, сторони уточнили призначення двох безготівкових платежів, які Відповідач робив на користь Позивача за реалізованими цінності. До того ж Позивачу було повернуто в натурі цінності на загальну суму 65853,00 грн., згідно видаткової накладної № ВП-0000038 від 12.10.2011р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 487115,00грн., яка і заявлена Позивачем до стягнення.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

До матеріалів справи наданий договір комісії № 13/08 від 05.11.2008р., який не приймається судом та не розглядається як підстава виникнення правовідносин між сторонами, оскільки у п.1 Договору вказано, що Позивач зобовязується за дорученням Відповідача за винагороду здійснити для Відповідача від свого імені продаж товару на умовах Відповідача, тоді як з матеріалів справи вбачається, що Відповідач, а не Позивач здійснював реалізацію товару, наданого йому Позивачем.

Отже, вказаний Договір комісії не був підставою передання Позивачем Відповідачу товарів на реалізацію згідно накладними №№ 49,50 від 06.11.2008р., №№53,54 від 17.11.2008р., № 55 від 25.11.2008р. № 56 від 26.11.2008р. № 58 від 10.12.2008р., № 62 від 24.12.2008р.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 487115,00грн., яка і заявлена Позивачем до стягнення.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, а й визнається Відповідачем та підтверджується Актом про стан взаєморозрахунків за матеріальні цінності, який підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін та міститься в матеріалах справи, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 487 115,00 грн.

Щодо визнання Відповідачем заборгованості у повному обсягу у розмірі 487115,00грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 487 115,00 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-2000», м.Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 35448640 задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕЛІТ», м.Київ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-2000», м.Київ основну суму боргу у розмірі 487 115,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕЛІТ», м.Київ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-2000», м.Київ державне мито в розмірі 4 871,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 200,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 01.11.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева