Рішення № 19219642, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/12501.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»

про стягнення 107628,75 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 30.06.2011 р.;

від відповідача: Махмутов Е.Д. директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-С»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»про стягнення з відповідача на користь позивача 107628,75 грн., а саме: 100000,00 грн. основного боргу, 4600,00 грн. збитків від інфляції, 2819,17 грн. 3% річних, 209,58 грн. процентів за користування позикою.

Крім того, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд накласти арешт, в межах ціни позову, на майно, що належить відповідачу, а саме: нежитлові будівлі цегельного заводу, розташовані а землях Вертіївської сільської ради, та цілісний майновий комплекс Вертіївський цегельний завод ТОВ «Украгроресурс-1», які розташовані за адресою: с. Вертіївка, Ніжинського району, Чернігівської області, вул. Дзержинського, 17-А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. порушено провадження у справі № 5/125, розгляд справи призначено на 04.10.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/125 не виконав, проте 03.10.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання у вигляді телеграми про відкладення розгляду справи, в звязку з хворобою повноважного представника заявника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.10.2011 р.

В судовому засіданні 18.10.2011 р. представником відповідача подано письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в запереченнях.

Крім того, відповідач просить суд призначити проведення судово-технічної експертизи на предмет підтвердження чи спростування належності директору відповідача щодо вчинених від руки припису в графах реквізитів «Позичальник»підпису від імені Махмутова Е.Е., відтиску печатки та одночасності роздрукування двох сторінок договору позики.

В судовому засіданні 18.10.2011 р. представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання останньому можливості надати суду додаткові документи у справі.

Представник відповідача проти вказаного клопотання не заперечував.

В судових засіданнях 18.10.2011 р. та 25.10.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

Розглянувши в судовому засіданні 01.11.2011 р. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, проти якого відповідач заперечує, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що існує необхідність накладення арешту на майно відповідача, оскільки виконання рішення суду може бути неможливим чи утрудненим. Крім того, суд відзначає, що клопотання позивача взагалі нічим не вмотивоване та належним чином необґрунтоване.

Розглянувши в судовому засіданні 01.11.2011 р. клопотання відповідача про призначення у справі № 5/125 судово-технічної експертизи, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 01.11.2011 р представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.11.2011 р. проти позову заперечує.

В судовому засіданні 01.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-С»(далі Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»(далі Позичальник) укладено Договір позики № б/н (далі Договір), відповідно до умов якого Позикодавець зобовязується передати Позичальникові кошти у власність, а останній зобовязується повернути таку ж суму грошових коштів у визначений Договором строк (п. 1.1 Договору).

Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 6.1 Договору, яким встановлено, що вказаний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами (10.04.2008 р.) та діє до моменту його остаточного виконання.

Відповідно до п. 2.1 Договору сума позики становить 100000,00 грн.

Згідно з п .п. 2.2, 2.3 Договору, за користування позикою Позичальник сплачує проценти в розмірі 0,1% річних. Проценти за користування позикою сплачуються щорічно за попередній рік.

Позикодавець зобовязується надати позику протягом десяти діб з моменту підписання Договору. Передача коштів здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника (п. п. 3.1, 3.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 425 від 10.04.2008 р. на суму 67000,00 грн. та платіжним дорученням № 30 від 10.04.2008 р. на суму 33000,00 грн. (належним чином завірені копії яких міститься в матеріалах справи).

Крім того, в матеріалах справи наявні банківськи виписки по особовому рахунку позивача, з яких вбачається, що вказані грошові кошти в розмірі 100000,00 грн. були перераховані відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-С».

Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено, що позика Позичальнику надається на невизначений термін до 09.04.2009 р.

Проте, відповідач взяте на себе зобовязання по поверненню грошових коштів в строк встановлений Договором не виконав.

Відповідно до п. 5.1 Договору, на вимогу Позикодавця про повернення позики Позичальник зобовязується протягом семи діб повернути суму позики.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу позивача у відповідності до п. 5.1 Договору було направлено претензію № 1 від 25.05.2009 р. з проханням повернути позику.

Відповідачем на адресу позивача було направлено відповідь № б/н від 30.06.2009 р. на вказану претензію, з проханням відстрочити повернення заборгованості, в звязку зі скрутним фінансовим становищем.

На час звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 100000,00 грн., яка станом на день винесення рішення не погашена.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання § 1 Глави 71 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч наведеної норми права доказів на підтвердження погашення суми боргу в строк, встановлений Договором суду не надано.

Нормами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стосовно посилання відповідача в своїх письмових запереченнях на той факт, що платіжними доручення № 425 та № 30 грошові кошти на загальну суму 100000,00 грн. були перераховані позивачем відповідачу раніше підписання Договору позики № б/н від 10.04.2008 р., суд відзначає, що вказані платіжні доручення датовані 10.04.2008 р., тобто днем підписання спірного Договору, а не раніше. Крім того, вказане підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по особовому рахунку.

Посилання відповідача на той факт, що Договір в наданій позивачем редакції Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»не підписувався, а грошові кошти відповідачу були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-С»на виконання умов попереднього Договору від 11.12.2007 р. спростовується згаданим вище наявним в матеріалах справи листом-відповіддю № б/н від 30.06.2009 р. за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»Махмутова Е.Е., яким відповідач фактично визнав та підтвердив існування заборгованості саме за Договором позики.

При цьому судом встановлено, що вказаний Договір є дійсним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, що не заперечується сторонами.

Щодо доводів відповідача про невиконання позивачем умов попереднього Договору від 11.12.2007 р., суд вважає за доцільне зазначити, що вказане та питання кредитування і поручительства не є предметом судового розгляду даної справи, а тому не підлягає оцінці.

Враховуючи все вищевикладене та зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100000,00грн. заборгованості.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача по сплаті процентів за спірним Договором складає 209,58 грн., внаслідок чого вказана сума процентів за користування позикою підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-С»на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 2819,17 грн. 3% річних та 4600,00 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобовязання, то вимога позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції визнається судом обґрунтованою, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-С» підлягає стягненню 2819,17 грн. 3% річних та 4600,00 грн. збитків від інфляції. (Вказана правова позиція підтримана у постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2010 р. у справі № 4/303.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс-1»(04113, м. Київ, проспект Перемоги, б. 82-А; ідентифікаційний код 21664106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-С»(17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Фрунзе, б. 88; ідентифікаційний код 32460749) 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 209 (двісті девять) грн. 58 коп. процентів за користування позикою, 2819 (дві тисячі вісімсот девятнадцять) грн. 17 коп. 3% річних та 4600 (чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. збитків від інфляції, 1 076 (одну тисячу сімдесят шість) грн. 28 коп. державного мита, та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 04.11.2011 р.