Рішення № 19219319, 02.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/14602.11.11

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

ДоПриватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія

"ГАРАНТ-АВТО"

Простягнення 14 709,72 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 представник (дов. № 11/138 від 08.02.2011 р.)

від відповідачане зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0008957/1002/07 від 26.10.2007 р. в розмірі 13 356,00 грн. з врахуванням індексу інфляції та пені в розмірі 1 353,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0008957/1002/07 від 26.10.2007 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Део", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "ПАЗ", державний номер НОМЕР_2, за участю якого скоєно ДТП, водій якого ОСОБА_3, визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3142168, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 13 356,00 грн. з врахуванням індексу інфляції та нараховану суму пені в розмірі 2 109,72 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2011 р. порушено провадження у справі №59/146, розгляд справи призначено на 28.09.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 28.09.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 28.09.2011 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує з наступних підстав.

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів, вигодонабувачем за договором майнового страхування є Державний Ощадний банк України. В матеріалах справи міститься лист вигодонабувача від 17.09.2008 р. вих. 3232, в якому зазначаються реквізити для перерахування страхового відшкодування. Однак, всупереч даному документу страхове відшкодування позивачем було перераховано не лише на інші реквізити, а й іншій банківській установі - КБ "Приватбанк". Отже, виплату було здійснено особі, яка відповідно до законодавства та договору майнового страхування, укладеного позивачем з потерпілою особою взагалі не має права на одержання такого відшкодування, а тому виплата в даному випадку є незаконною.

Вимоги щодо стягнення пені є безпідставними та незаконними, оскільки виплату не було проведено у зв'язку із невідповідністю наданих позивачем документів чинному законодавству України.

Також, представником відповідача подано клопотання про витребування додаткових доказів, а саме відповідач просить суд зобовязати позивача надати документи, що підтверджують виплату страхового відшкодування саме Вигодонабувачу. Клопотання задоволено.

У звязку з незявленням в судове засідання представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю витребування нових доказів, суд, відповідно до вимог статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.10.2011 р.

В судовому засіданні 19.10.2011 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою виконання вимог ухвали суду від 28.09.2011 р. Клопотання задоволено.

Представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання задоволено.

В судовому засіданні 19.10.2011 р. оголошено перерву до 02.11.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 02.11.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 02.11.2011 р. представник позивача надав суду на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2011 р. документи, що підтверджують виплату страхового відшкодування Вигодонабувачу.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.11.2011 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та згідно вимог статті 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.11.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2007 р. між ЗАТ "СК "Провідна" (змінено назву на ПрАТ "СК "Провідна") та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0008957/1002/07.

Обєктом вищевказаного договору є транспортний засіб "Део", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого автомобіля.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ, 17.09.2008 р. в м. Києві на вул. Луначарського, 2, сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобілів "Део", державний номер НОМЕР_1, що належить та яким керував ОСОБА_2 та "ПАЗ", державний номер НОМЕР_2, що належить та яким керував ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, яку визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2008 р.

17.09.2007 р. до ПАТ "Страхова компанія "Провідна" звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №4180 від 30.09.2008 р. матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу "Део", державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 12 047,88 грн.

На підставі Страхового акту № 1001/06/5502/8199 від 29.10.2008 р. та розрахунки суми страхового відшкодування до нього, враховуючи Звіт про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №4180 від 30.09.2008 р., згідно листа вигодонабувача, ПАТ "Страхова компанія "Провідна" було виплачено страхове відшкодування в розмірі 11 068,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 030689 від 31.10.2008 р.

На підставі Страхового акту № 1001/06/5502/11529 від 06.01.2009 р., враховуючи Акт № РН-00475 здачі прийняття робіт ПАТ "Страхова компанія "Провідна" здійснило доплату в розмірі 2 041,03 грн., що підтверджується відомістю про виплату від 08.01.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частинами другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "ПАЗ", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Део", державний номер НОМЕР_1, належить ПП "Транском".

Однак, цивільно-правова відповідальність ПП "Транском" в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "ПАЗ", державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/3142168).

Вина водія ОСОБА_3, який керував автомобілем "ПАЗ", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2008 р.

У відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як встановлено судом, водій ОСОБА_3, який спричинив ДТП, керував автомобілем "ПАЗ", державний номер НОМЕР_2 на законній підставі, оскільки був працівником ПП "Транском", що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2008 р., відповідно до якої ОСОБА_3 працює водієм в ПП "Транском".

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Део", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/3142168), а до ПАТ "Страхова компанія "Провідна" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0008957/1002/07 від 26.10.2007 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно Звіту про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу №4180 від 30.09.2008 р. розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Део", державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 12 047,88 грн.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/3142168) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи визначені полісом № ВВ/3142168 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11537,88 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відзначає, що розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку, розміру матеріального збитку згідно звіту експерта, а не фактичним розміром заподіяної шкоди, а відтак підстав для покладення на відповідача відповідальності за фактичні витрати в розмірі виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику немає.

Отже, позовні вимоги в розмірі 1 062,12 грн. (12 600, 00 грн. 11 537,88 грн. = 1 062,12 грн.) не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково.

Також, позивач просив стягнути з відповідача суму пені в розмірі 1 353,72 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє з наступних підстав.

Враховуючи положення пункту 22.1 статті 22 та статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати тільки оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

При цьому, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Чинним законодавством України не передбачено такого виду відповідальності, як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Пеня на підставі п. 37.1., 37.2. статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування страхувальнику, або особі яка має право на отримання такого відшкодування. Тобто в даному випадку право на пред'явлення вимоги про стягнення пені належало б власнику пошкодженого автомобіля.

Позивач не є потерпілою особою, так згідно п.3 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілими є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та майну яких внаслідок ДТП транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Оскільки, позивач після сплати страхового відшкодування, набув право регресної вимоги відповідно до Закону, а не право на отримання відшкодування, як потерпіла особа, то суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 756 грн., то дана вимога також не підлягає до задоволення, оскільки збитки від інфляції підлягають до стягнення в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобовязання, а в даному випадку позивач після сплати страхового відшкодування, набув право регресної вимоги.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені та збитків від інфляції не обґрунтовані, не доведені та не підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем надано суду лист вигодонабувача, відповідно до якого ВАТ "Державний Ощадний банк України" не заперечує щодо виплати суми страхового відшкодування за договором страхування автомобільного транспорту № 06/0008957/1002/07 від 19.10.2007 р. страхувальнику ОСОБА_2 на ремонт автомобіля "Део", державний номер НОМЕР_1, за умови надання документів, підтверджуючих відновлення автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи сума страхового відшкодування в розмірі 13110,00 грн. сплачена страхувальнику ОСОБА_2, що підтверджується відомістю про виплату від 30.10.2008 р. та від 08.01.2009 р.

Також суду надано акт здачі-приймання робіт № РН-000475 від 24.11.2008 р., з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_4 були проведені роботи по відновленню автомобіля "Део", державний номер НОМЕР_1 на суму 13 110,00 грн., що підтверджує відновлення автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сума страхового відшкодування сплачена особі, яка відповідно до законодавства та договору майнового страхування має право на таке відшкодування, а отже заперечення відповідача необґрунтовані та недоведені.

Судові витрати позивача про сплату державного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) шкоду у розмірі 11537 (одинадцять тисяч пятсот тридцять сім) грн. 88 коп., державне мито в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 185 (сто вісімдесят пять) грн. 11 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 04.11.2011 р.