Рішення № 19218516, 25.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/29025.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства “Завод “Екватор”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “ЮТАМ”

Про стягнення 85406,40 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність від 24.10.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 85406,40грн. заборгованості, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. було порушено провадження у справі № 47/290, розгляд справи було призначено на 20.09.2011р.

20.09.2011р. позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано клопотання про повернення зайво сплаченої суми державного мита у розмірі 7686,54грн.

Також, позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано документи на вимогу ухвали суду, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача, згідно якого адреса відповідача не співпадає з адресою, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2011р. розгляд справи було відкладено до 11.10.2011р., з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за його юридичним місцезнаходженням.

Ухвалою суду від 11.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 25.10.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2011 р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним згідно виставленого відповідачем рахунків-фактур №СФ-314 від 28.09.2010р., №СФ-312 від 28.09.2010р. на користь відповідача платіжними дорученнями №4754 від 30.09.2010р. та №4715 від 29.09.2010р. були перераховані грошові кошти у загальній сумі 85406,40грн., проте відповідач не передав у власність позивача обладнання, оплачене останнім згідно наведених рахунків-фактур №СФ-314 від 28.09.2010р., №СФ-312 від 28.09.2010р., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача перерахованих коштів у сумі 85406,40грн.

Відповідач своїх представників у судове засідання 25.10.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 20.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №639278. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011р. відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “ЮТАМ”, виставив позивачу - Публічному акціонерному товариству “Завод “Екватор” рахунки-фактури №СФ-314 від 28.09.2010р., №СФ-312 від 28.09.2010р. на оплату товару, на загальну суму 85406,40грн. (з ПДВ).

Відповідно до виставлених відповідачем рахунків-фактур №СФ-314 від 28.09.2010р., №СФ-312 від 28.09.2010р. позивач 29.09.2010р. та 30.09.2010р. перерахував відповідачу в якості оплати за товар загалом 85406,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №4754 від 30.09.2010р. та №4715 від 29.09.2010р.

Як вбачається з рахунку-фактури №СФ-312 від 28.09.2010р., строк поставки товару складає 6-8 тижнів, а згідно рахунку-фактури №СФ-314 від 28.09.2010р. 2 тижні.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив поставку товару згідно рахунків-фактур №СФ-314 від 28.09.2010р., №СФ-312 від 28.09.2010р. на загальну суму 85406,40грн. у строки, встановлені у вказаних рахунках-фактурах.

Відповідно до позовної заяви, у звязку з простроченням виконання відповідачем свого зобовязання щодо поставки товару, позивач неодноразово звертався до останнього з претензіями №56/75 від 21.10.2010р., №56/76 від 02.11.2010р. №56/76 від 28.10.2010р., №56/79 від 19.11.2010р. та №56/111 від 02.08.2011р., відповідно до яких вимагав поставити оплачений товар на суму 85406,40грн. або повернути сплачені грошові кошти у сумі 85406,40грн.

У відповідь відповідач надіслав позивачу лист вих. №219 від 22.102010р., в якому гарантував строки поставки товару в один тиждень, та лист вих. №234 від 03.11.2010р., в якому гарантував повернення грошових коштів, проте товар відповідачем на суму 85406,40грн. поставлено не було, а також не було повернуто грошові кошти у сумі 85406,40грн.

Оскільки відповідач свого обовязку щодо поставки оплаченого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 85406,40грн. не повернув, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача перерахованих грошових коштів за непоставлений товар у розмірі 85406,40грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем рахунки-фактури відповідача №СФ-314 від 28.09.2010р., №СФ-312 від 28.09.2010р. на суму 85406,40грн., вважаються судом пропозицією відповідача позивачу укласти договір (оферта), а здійснене позивачем перерахування грошових коштів у сумі 85406,40грн. платіжними дорученнями №4754 від 30.09.2010р. та №4715 від 29.09.2010р. на суму 85406,40грн. - прийняттям такої пропозиції (акцепт) позивачем.

Отже, зібрані у справі докази, а саме: рахунки-фактури №СФ-314 від 28.09.2010р., №СФ-312 від 28.09.2010р., платіжні доручення №№4754 від 30.09.2010р. та №4715 від 29.09.2010р., свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обовязків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Отже, позивачем, як покупцем, згідно рахунків-фактур №СФ-314 від 28.09.2010р., №СФ-312 від 28.09.2010р. було перераховано відповідачу грошові кошти за товар на загальну суму 85406,40грн., натомість відповідач, як постачальник, свого обовязку щодо поставки оплаченого позивачем товару на суму 85406,40грн. у строк, встановлений у вказаних рахунка-фактурах - не виконав, а відтак, позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, у листах №56/75 від 21.10.2010р., №56/76 від 02.11.2010р. №56/76 від 28.10.2010р., №56/79 від 19.11.2010р. та №56/111 від 02.08.2011р. заявив відповідачу про повернення останнім 85406,40грн., на які товар поставлений відповідачем не був. Але відповідачем сума у розмірі 85406,40грн., на яку товар поставлений відповідачем не був, повернута позивачу не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 85406,40грн. перерахованих коштів за непоставлений товар є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченої суми державного мита у розмірі 7686,54грн.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 із подальшими змінами і доповненнями розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову у даній справі складає 85406,40грн., відтак, сума витрат позивача по сплаті державного мита має становити 854,06грн.

Оскільки позивачем сплачено суму державного мита у розмірі 8540,60грн., що підтверджується платіжним дорученням №4394 від 01.07.2011р., суд задовольняє клопотання позивача про повернення зайво сплаченої суми державного мита, у звязку з чим, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 7686,54грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “ЮТАМ” (код ЄДРПОУ 21459613,, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4) на користь Публічного акціонерного товариства “Завод “Екватор” (код ЄДРПОУ 14308032, місцезнаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 60) грошові кошти в сумі 85406 (вісімдесят пять тисяч чотириста шість) грн. 40 коп., 854 (вісімсот пятдесят чотири) грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству “Завод “Екватор” (код ЄДРПОУ 14308032, місцезнаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 60) з Державного бюджету України 7686 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 54коп. зайво сплаченої суми державного мита, перерахованого платіжним дорученням №4394 від 01.07.2011р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №47/290.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 31.10.2011р.