Рішення № 19218483, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/23817.10.11

За позовом Комунального підприємства «Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

доДержавного підприємства «Укртрансфармація»

простягнення 31542,25 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:не з»явились;

від відповідача:ОСОБА_1предст. за довір.; ОСОБА_2 предст. за довір.

У судовому засіданні 17.10.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради до Державного підприємства «Укртрансформація»про стягнення 31542,25 грн. (з 29946,76 грн. основного боргу, 829,59 грн. пені, 160,57 грн. -3% річних, 605,33 грн. збитків завданих внаслідок інфляційних процесів) заборгованості за Договором №1277 від 01.03.2007, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 порушено провадження у справі №35/238, розгляд справи призначено на 05.09.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 №35/238, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 19.09.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 №35/238, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 03.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 №35/238, на підставі ст.ст.69, 77 ГПК України, продовжений строк вирішення спору та розгляд справи відкладений на 17.10.2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2007 між Комунальним підприємством «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради (далі позивач-підприємство) та Державним управлінням «Укртрансформація»(далі відповідач-споживач) було укладено договір №1277 на відпуск теплової енергії (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1) підприємство зобов»язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач в свою чергу, зобов»язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Теплова енергія подається споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, 1 (п.1.4. Договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом по опаленню та вентиляції згідно з навантаженням зазначеним в Договорі (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства протягом 5-ти днів з дня отримання рахунку, при цьому споживач самостійно отримує рахунок до 5-го числа кожного наступного місяця (п.5.3 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що у відповідача станом на 20.04.2011 обліковується заборгованість за теплову енергію в розмірі 29946,76 грн.

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність доказів надання послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 29946,76 грн.

Доказів сплати суми заборгованості за договором відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за використану теплову енергію у розмірі 29946,76 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.3.3 Договору несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених норм законодавства позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 829,59 грн., 605,33 грн. інфляційних нарахувань на заборгованість та 160,57 грн. 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних нарахувань на заборгованість за активну електроенергію та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 829,59 грн., 605,33 грн. - інфляційних нарахувань на заборгованість та 160,57 грн. - 3% річних підлягають задоволенню повністю згідно із розрахунками позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обовязку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 31542,25 грн.

З огляду на задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укртрансфармація»(02121, м. Київ, вул. Ташкентська, 60, ідентифікаційний код 01101329) на користь Комунального підприємства «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Данили Галицького, 27, ідентифікаційний код 30841056) 29946,76 грн. (двадцять дев»ять тисяч дев»ятсот сорок шість гривень 76 коп.) заборгованості, 829,59 грн. (вісімсот двадцять дев»ять гривень 59 коп.) пені; 160,57 грн. (сто шістдесят гривень, 57 коп.) 3% річних; 605,33 грн. (шістсот п»ять гривень 33 коп.) інфляційних, 315,42 грн. (триста п»ятнадцять гривень 42 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 24.10.2011