Рішення № 19218370, 27.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/13627.06.11 За позовомЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

ДоВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

Простягнення 15 877,36 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаНе зявився Від відповідачаНе зявився У судовому засіданні 26 червня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі відповідач) збитків в сумі 15 095,30 грн., завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди та 782,06 грн. пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2011р. порушено провадження у справі №24/136 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.06.2011р.

06.06.2011р. представник відповідача надав суду відзив на позов, яким частково визнав позов.

У судовому засіданні 06.06.2011р. оголошено перерву до 27.06.2011р.

У судове засідання 27.06.2011р. сторони повноважних представників не направили, про причини їх незявлення суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомленими, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

12.04.2009р. закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона", та закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго»(надалі - страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування) №23, відповідно до якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля марки “Toyota Camry”, державний реєстраційний НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

12.04.2010р. сторонами укладена додаткова угода №23-2010 до договору №23, якою дія договору страхування №23 продовжена з 17.06.2010р. по 16.06.2011р. включно.

04.07.2010р. в м. Київ на автодорозі Київ-Знамянка відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля «ЗАЗ 110307», державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_1.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2010р. гр. ОСОБА_1 (страхувальника відповідача) визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Вартість матеріального збитку, завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 15 095,30 грн., що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку №1619 від 20.07.2010р. та рахунком-фактурою №0039-10 від 09.07.2010р. (копії в матеріалах справи, оригінали досліджено в судовому засіданні).

На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника №909/3 від 09.07.2010р. та страхового акту ДНТ №175 від 15.09.2010р. та розрахунку суми страхового відшкодування ДНТ №175 від 15.09.2010р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 15 095,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6514931 та №6514932 від 22.07.2010р. (копії в матеріалах справи).

Позивач наполягає на стягнені з відповідача відшкодованих страхувальнику 15 095,30 грн., обґрунтовуючи позов тим що відповідач є страховиком особи винної в ДТП.

Дослідивши подані сторонами матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача в межах суми 15 095,30 грн. перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина гр. ОСОБА_1 встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2010р.

Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" за договором (у формі полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6492025.

Поліс № ВС/6492025 діяв на час коли відбулася ДТП за участю автомобіля «ЗАЗ 110307», державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_1 Вказаним полісом передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 35500, 00 грн., франшиза 0 грн.

Відповідно до полісу ВС/6492025 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є гр. ОСОБА_1, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль «ЗАЗ 110307», державний реєстраційний НОМЕР_2, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_1 автомобіля «ЗАЗ 110307», державний реєстраційний НОМЕР_2, була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач, листом №1467 від 03.11.2010р., до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у сумі 15 095,30 грн.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

У відзиві, наданому представником відповідача у судовому засіданні 06.06.2011р., позивач визнав позов на суму 10687,89 грн.

Обґрунтовуючи заперечення проти заявлених вимог в сумі 15 095,30 грн. відповідач посилається на те, що 04.11.2010 р. він одержав від позивача претензію № 1467 від 03.10.2010 р. про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, скоєної з вини гр. ОСОБА_1, в якій страхове відшкодування було визначене в сумі 10687,89 грн.

Вказана сума обґрунтовувалася позивачем доданими до претензії звітом про визначення вартості матеріального збитку №1619 від 19.07.2010р., згідно з яким матеріальний збиток розраховано з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу та становить 10687,89 грн., а також розрахунком страхового відшкодування від 04.05.2011 р. та страховим актом № ОЦВ-10-9462/1 від 08.08.2011 р., в яких також визначено, що страхове відшкодування потерпілій особі має становити 10687,89 грн. Копії зазначених документів одержаних від позивача, відповідач додав до відзиву на позовну заяву.

Господарський суд вважає що вказані запереченні відповідача заслуговують на увагу і мають бути враховані.

Позивач не навів переконливих підстав існування двох звітів з оцінки одного і того ж пошкодженого майна, якими визначена різна сума збитків завданих потерпілій особі, та не надав доказів переваги даних звіту №1619 від 20.07.2010р. на даними звіту №1619 від 19.07.2010р.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку що позивачем недоведене виконання належним чином вимог ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", щодо звернення до відповідача з вимогою про відшкодування збитків в сумі 15 095,30 грн.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, стягненню з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" підлягають збитки на суму 10687,89 грн.

В частині стягнення з позивача 782,06 грн. пені, позов є безпідставним, виходячи з наступного.

При нарахуванні 782,06 грн. пені, позивач посилається на ст. 27 Закону України “Про страхування" та ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .

Проте вимога позивача до відповідача виникла не з договірних зобовязань, а з відносин визначених статтею 993 ЦК України і за своїм змістом є регресною.

Відповідно до змісту ст. ст. 22, 27 “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1191 ЦК України в їх сукупності, суттю регресних вимог є відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування лише в межах фактичних витрат.

Стаття 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається позивач, передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі потерпілій від ДТП, а не особі, яка має право регресного позову до страховика.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 10687,89 грн. виплаченого страхового відшкодування. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, ч. 5 ст. 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна "Страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; код ЄДРПОУ 30726778) 10 687 (десять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 69 коп. страхового відшкодування, 106 (сто шість) грн. 87 коп. державного мита та 158 (сто пятдесят вісім) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.2011 р.