Рішення № 19218274, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/35101.11.11 За позовом Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1

про дострокове розірвання договору оренди

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2. - за довіреністю №10-601 від 16.04.09 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 01.11.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.01.10 року між сторонами було укладено договір №0161 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду., за умовами якого відповідач отримав в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 109,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. За доводами позивача, відповідачем не належно виконуються умови договору щодо повноти та вчасності оплати орендних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмір 32365,51 грн за період з травня 2011 року по вересень 2011 року. Позивач в порядку п. 4.2.5. договору оренди та ст. 188 ГК України направив на адресу Відповідача листа №19-948 від 29.08.11 р. про дострокове розірвання договору оренди та повернення Орендодавцю обєкта оренди. Проте відповіді від відповідача не надходило, а відтак позивач звернувся до суду із позовом, яким просить суд достроково розірвати договір оренди нежитлового приміщення №0161 від 01.01.10 р.; виселити відповідача із займаного приміщення в буд.№18 по вул. Ш. Алейхема та передати приміщення по акту Позивачу.

Ухвалою суду від 12.10.11 порушено провадження у справі № 40/351 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.11.11.

У судове засідання, призначене на 01.11.11, представник позивача зявився, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, що залучені до матеріалів справи, заявив клопотання про слухання справи по суті без участі відповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01 січня 2010 року між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір №0161 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду (Договір), на підставі якого відповідачу було надано в користування нежитлове приміщення для розміщення складу, загальною площею 109,60 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Строк дії договору встановлено з 01.01.2010р. по 31.12.2010 року.

01.01.03 р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Орендна плата, згідно з п.п. 3.1, 3.2, Договору оренди, встановлена в розмірі: 2033,98 грн, яку відповідач зобовязався перераховувати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно п. 3.4. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця (п.3.6 Договору).

Згідно з п. 4.2.5. Договору при несплаті Орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу Орендодавець може порушити справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення Орендаря.

У відповідності до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору оренди, не сплативши позивачу орендну плату за період з травня 2011 р. по вересень 2011 р. в сумі 32365,51 грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

29.08.11р. Позивачем було направлено Відповідачу пропозицію №10-948 від 29.08.11 року про дострокове розірвання Договору.

В матеріалах справи відсутні докази відповіді Відповідача на вищенаведену претензію.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з приписами п. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено неналежне виконання Відповідачем умов договору, про що свідчать обставини справи та наявні у справі матеріали.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про дострокове розірвання Договору оренди та виселення відповідача з займаного за Договором приміщення є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 0161 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду від 01 січня 2010 року, укладений між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

3. Виселити Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з приміщення загальною площею 109,60 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передавши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Комунальному підприємству «Ватутінськінвестбуд»(02217, м. Київ, Деснянський район, вул. Електротехнічна, буд.11, ідентифікаційний код 30977943).

4. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»(02217, м. Київ, Деснянський район, вул. Електротехнічна, буд.11, ідентифікаційний код 30977943) 85 (вісімдесят пять) грн 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 04.11.2011 р.