Рішення № 19218032, 28.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/30928.10.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»

про стягнення грошових коштів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 89 від 12.05.2011р.);

від відповідача: не зявились;

28.10.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Екостандарт»(надалі ПАТ «Екостандарт», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»(надалі ТОВ «Укоінвестбуд», відповідач) 529974, 71 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 86746 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 24246, 08 грн., пені сумою 19199, 37 грн..

Згідно з поданим представником позивача клопотанням, позивач просив зменшити суму позовних вимог у звязку з частковою сплатою боргу відповідачем та стягнути з відповідача суму основного боргу 494974, 71 грн., інфляційної складової 86746 грн., три відсотки річних 24246, 08 грн., пені 19199, 37 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 450374 від 01.12.2007р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію в сумі 529974, 71 грн. та була частково погашена на час вирішення спору, у звязку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивач просить вирішити спір про стягнення боргу, пені, 3% річних, інфляційних збитків в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій (довідка станом на 21.04.2011р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі 09.09.2011р. підтверджується поштовим повідомлення про вручення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 01.09.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2007р. між ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Укоінвестбуд»укладено договір (ос./рах 450374) на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з п. 1.1 якого енергопостачальна організація зобовязувалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 01 грудня 2007р. по 30 листопада 2008р. …, покупець зобовязувався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

Згідно з п. 6.5 договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Стверджуючи про порушення умов договору в частині несплати за теплову енергію в періоді з листопада 2009р. по травень 2011р. позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 494974, 71 грн. (з урахуванням поданих уточнень при погашенні суми боргу в розмірі 20000 грн. що відбулось до звернення позивача з позовом до суду).

Вимоги позивача про стягнення боргу в розмірі сплачених відповідачем коштів по сумі 20000 грн., не є предметом розгляду справи з урахуванням поданих уточнень, а факт їх сплати відповідачем ще до звернення позивача з позовом до суду, свідчить про завищення позивачем розміру заявлених вимог.

Сума боргу в розмірі 75 000 грн. згідно представлених суду виписок була погашена відповідачем протягом періоду з 26.08.2011р., що є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заборгованість, що є предметом спору виникла за період з 01.11.2009р. по 01.05.2011р. та з урахуванням проведених оплат, в тому числі по сумі 75000 грн. сплачених після звернення позивача з позовом до суду, складає 419974, 71 грн..

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З урахуванням умов договору (п. 6.5 договору) строки сплати вартості спожитої теплової енергії, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 340288, 09 грн., що виник в періоді з 01.11.2009р. по 01.04.2011р. (при врахуванні часткової сплати).

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення вартості теплової енергії на суму 79686, 62 грн. поставленої на користь відповідача у квітні 2011р. оскільки у вказаному періоді дія договору, порушення умов якого, в частині сплати вартості поставленої енергії, є підставою заявленого позову, на вказану дату припинилась.

На вимоги суду (ухвала від 01.09.2011р.) позивачем не надано доказів які б підтверджували продовження дії договору в періоді після 01.04.2011р., не надано відповідної додаткової угоди, чи письмового погодження на продовження терміну дії укладеного договору між сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою вказаної статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ЦК України), серед яких договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Факт споживання теплової енергії в періоді після закінчення строку дії договору є свідченням виникнення між сторонами відповідних правовідносин, врегулювання яких не є предметом договору що закінчився.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ухвалою суду від 01.09.2011р. позивача було зобовязано надати суду докази звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за отриману теплову енергію у квітні 2011р. на суму 79686, 62 грн., в разі якщо така не направлялась зазначити підстави вважати таким що настав строк виконання зобовязання по оплаті станом на дату звернення до суду з позовною заявою.

Як те встановлено під час вирішення спору, дія договору № 450374 від 01.12.2007р. продовжена сторонами до 01.04.2011р. при направленні листа позивача за вих. № 09/1883 від 29.09.2010р., а у відповідності зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Зазначеним обумовлюється обовязковість для сторін виконання зобовязань, які виникли з договору та були вчинені в його межах, однак в даному випадку договір від 01.12.2007р. не може бути підставою виникнення нових зобовязань у звязку із закінченням строку його дії, який чітко обмежений сторонами у п. 10.1 та продовжений за згодою сторін до 01.04.2011р.

Підстави керуватись положеннями договору від 01.12.2007р. щодо настання строку оплати по вартості переданої для споживання у квітні 2011р. теплової енергії, з урахуванням наведеного відсутні, у звязку з чим такий має визначатись виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Надані до матеріалів справи претензії за вих. № 09/2315 від 25.11.2010р. (щодо заборгованості станом на 19.11.2010р.), вих. № 09/РІГ-130 від 13.04.2011р. (щодо заборгованості станом на 01.04.2011р.) не мають відношення до суми боргу, яка виникла за квітень 2011р., а з вимогою про оплату вартості спожитої у квітні 2011р. теплової енергії на суму 79686, 62 грн. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач до відповідача не звертався, доказів суду не представив, надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 ГПК України, а не пред'явленням вимоги боржникові.

Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005р. № 01-8/344, а також, у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006р., № 01-8/2351 зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Виходячи зі встановлених обставин справи з урахуванням, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, а вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов договору № 450374 від 01.12.2007р., з якого зобовязань по оплаті вартості теплової енергії спожитої після закінчення терміну дії договору (01.04.2011р.) для відповідача не виникало, підстави для задоволення поданого позову в цій частині відсутні, оскільки обовязок по оплаті на суму 79686, 62 грн. станом на час звернення до суду не виник і прострочення сплати по цій сумі відповідачем не допускалось.

При цьому суд жодним чином не заперечує факт споживання відповідачем теплової енергії у квітні 2011р. на вказану суму, рівно як і не заперечує обовязок відповідача на вимогу позивача сплатити її вартість. Натомість, клопотання щодо виходу за межі позовних вимог, суду не заявлялось, а через незвернення позивача з вимогою про сплату вказаної суми боргу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач не є таким, що якимось чином порушив права позивача в цій частині, заперечив виконання обовязку по сплаті спожитої теплової енергії чи допустив прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 9.2 договору у разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки, енергопостачальна організація нараховує пеню у розмірі 0,75% за кожний прострочений день, але не більше величини, яка встановлена чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача згідно приведеного позивачем розрахунку у відношенні суми заборгованості, що виникла поступово, за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 в періоді нарахування пені в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) складає 17335, 01 грн. (без врахування пені обчисленої на суму боргу з урахуванням вартості теплової енергії за квітень 2011р.).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії згідно з договором (ос./рах 450374) від 01.12.2007р., судом задовольняються вимоги про стягнення інфляційних збитків у розмірі 65652, 60 грн., та 3% річних у розмірі 18806, 90 грн. виходячи з розрахунку позивача здійсненого у відношенні заборгованості, що виникла поступово та без врахування вартості теплової енергії за квітень 2011р..

Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору (ос./рах 450374) від 01.12.2007р. у спірному періоді відповідачем не спростовано, у звязку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 6601, 66 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 5333, 37 грн..

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України, що є підставою для покладення на відповідача витрат по сплаті державного мита понесених з поданням позову про стягнення боргу, який частково в сумі 75 000 грн. був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі (у серпні - вересні 2011).

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»75 000 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»(02140, м. Київ, вул. Л. Руденко 6а, ідент. код 25637276) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(02660, м Київ, вул. Червоногвардійська 20, ідент. код 21661022) 340288, 09 грн. (триста сорок тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 09 копійок) боргу за спожиту теплову енергію, 17335, 01 грн. (сімнадцять тисяч триста тридцять пять гривень 01 копійку) пені, 65652, 60 грн. (шістдесят пять тисяч шістсот пятдесят дві гривні 60 копійок) інфляційних збитків, 18806, 90 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот шість гривень 90 копійок) 3% річних, 5333, 37 грн. (пять тисяч триста тридцять три гривні 37 копійок) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 02.11.2011