Рішення № 19217787, 15.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" листопада 2011 р.Справа № 14/5007/84/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_1 - довіреність №777 від 07.04.2011р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Компанія "Надежда" (смт.Машівка, Полтавська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС-Газтрейд" (м.Малин, Житомирська область)

про стягнення 108752,51 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 108752,51 грн., з яких: 71277,00 грн. основного боргу, 22444,25 грн. штрафу, 5120,54 грн. пені, 9910,72 грн. 30% річних.

В засіданні суду представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи перелік документів, яких зазначено в протоколі судового засідання. Окрім того, повідомив про часткову сплату відповідачем боргу в розмірі 4000,00 грн., в підтвердження чого надав платіжне доручення (а.с.51).

Розглянувши клопотання представника позивача, суд вважає за необхідне його задовольнити та долучити до матеріалів справи подані документи.

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 67277,00грн. та в частині стягнення з відповідача 22444,25 грн. штрафу, 5120,54 грн. пені, 9910,72 грн. 30% річних.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.34).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 07.06.2010р. між Виробничим підприємством "Надежда" (правонаступником якого є Приватне підприємство "Надежда", згідно статуту ПП"Компанія "Надежда" (нова редакція) (а.с.9-15)) - постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГС-ГАЗТРЕЙД" - покупець (відповідач у справі) було укладено договір постачання скрапленого газу №413/Г (а.с.13-15).

Згідно п.1.1. вищезазначеного договору, постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передати партіями у власність покупцю скраплений вуглеводнений газ марки СПБТ ДСТУ 4047-2001 (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Кількість, асортимент, умови постачання, ціна товару та умови оплати вказуються в Додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору (п.1.2. договору).

Покупець оплачує товар за ціною та на умовах, встановлених постачальником в додаткових угодах до даного договору (п.2.2. договору).

Транспортні витрати по доставці скрапленого газу покладаються на покупця або постачальника в залежності від умов поставки (п.3.5. договору).

Згідно п. 8.1. договору постачання скрапленого газу №413/Г, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

Якщо за 5 днів до закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати даний договір, то він вважається пролонгованим на тих же умовах до 01.06.2011р. (п.8.2. договору).

Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, жодна із сторін не заявила про намір припинити правовідносини по договору №№413/Г, даний договір вважається таким, що пролонгований на тих самих умовах.

13.05.2011р. між сторонами була укладена додаткова угода №4912 до договору №413/г (а.с.16), згідно якої постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець оплатити та прийняти товар: скраплений газ СПБТ на суму 60591,30 грн., з врахуванням ПДВ.

Згідно п.4 додаткової угоди №4912 до договору №413/г покупець здійснює оплату товару протягом 7 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Того ж дня, між сторонами була укладена додаткова угода №ТП0008714 до договору №413/г (а.с.18), згідно якої постачальник зобов'язався передати у власність товар та надати транспортні послуги, а покупець оплатити та прийняти товар: скраплений газ СПБТ та оплати транспортні послуги на загальну суму 43535,70 грн. з врахуванням ПДВ.

Відповідно до п.4 додаткової угоди №ТП0008714 до договору №413/Г покупець здійснює оплату товару протягом 7 банківських днів з моменту відвантаження товару.

На виконання умов договору №413/г та додаткових угод до нього позивач поставив відповідачу товар, а також надав транспортні послуги на загальну суму 104127,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №4912 від 13.05.2011р., №ТП0008714 від 13.05.2011р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №РТП0008714 від 13.05.2011р. (а.с.17,19, 52).

Слід зазначити, що із істотних умов договору №413/Г, вбачається, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться в ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 32850,00 грн. (банківські виписки а.с.46-50), внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар та транспортні послуги в сумі 71277,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2011р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно відмітки поштового відділення позовна заява була направлена на адресу господарського суду Житомирської області 23.10.2011р. (а.с.32)), відповідач перерахував позивачу 4000,00 грн. боргу.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 67277,00 грн., що підтверджується довідкою позивача №2738 від 11.11.2011р. (а.с.38) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 67277,00 грн. основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5120,54 грн. (розрахунок а.с.24-26)

Пеня нарахована відповідно до п. 4.3. договору постачання скрапленого газу №413/г.

Крім того, відповідно до п. 4.4. договору постачання скрапленого газу №413/г позивач нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань 25% штрафу в сумі 22444,25 грн. (розрахунок а.с.4).

Натомість, судом було встановлено, що сторони при укладенні договору постачання скрапленого газу №413/Г, погодили, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, покупець н е с п л а ч у є постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня н е н а р а х о в у є т ь с я на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору (п.4.3. договору).

Крім того, сторони визначили, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення розрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець н е з о б о в 'я з а н и й сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника (п.4.4. договору).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку передбаченого договором або додатковою угодою до договору, покупець н е з о б о в 'я з а н и й на вимогу постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, що згідно розрахунку позивача складає - 9910,72 грн.(а.с.29).

Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За таких умов, оскільки сторони в договорі не погодили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань у вигляді пені, штрафу, а також 30% річних, суд вважає за необхідне відмовити в позові в цій частині.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати решти заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 67277,00 грн. основного боргу. В частині стягнення 4000,00грн. основного боргу провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС-Газтрейд", 11600, Житомирська область, м.Малин, вул. Українських повстанців,42, ідентифікаційний код 36128079 на користь Приватного підприємства "Компанія "Надежда", 39400, Полтавська область, Машівський район, смт.Машівка, вул. Леніна, 130, ідентифікаційний код 22519085 - 67277,00 грн. заборгованості, 712,77 грн. витрат по сплаті державного мита, 154,68 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4000,00 грн. заборгованості за відсутністю предмета спору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "16" листопада 2011 р.

<Текст >