Рішення № 19217784, 15.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" листопада 2011 р.Справа № 20/5007/88/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність № 07/22 від 03.10.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" (смт.Гостомель м.Ірпінь Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" (м.Дніпропетровськ)

про стягнення 46306,99 грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк, ніж передбачено ст.69 ГПК України, за клопотанням сторони.

Публічне акціонерне товариство "Ветропак Гостомельський Склозавод" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" про стягнення 46306,99грн., в тому числі: 39925,97грн. - заборгованості, 2475,39грн. - інфляційних нарахувань, 633,35грн. - 3% річних, 3272,28грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №40/5005/9792/2011.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2011р. справу №40/5005/9792/2011 на підставі ст.ст.15, 17 ГПК України передано за територіальною підсудністю до господарського суду Житомирської області.

05.09.2011р. матеріали справи №40/5005/9792/2011 надійшли до Господарського суду Житомирської області та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Гнисюку С.Д.

Ухвалою суду від 07.09.2011р. справу №40/5005/9792/2011 прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 20/5007/88/11, призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.10.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

14.10.2011р. на вимогу суду від державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ надійшов витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого вбачається, що відповідач знаходиться за адресою: 10000, м. Житомир, вул. Домбровського, 59, офіс 81.

В судовому засіданні 20.10.2011р. представник позивача подав письмове клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 3 ст.69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.10.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України та продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України на 15 днів.

31.10.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від представника позивача надійшла заява №07/3655 від 24.10.2011р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми в розмірі 39925,97грн. у наступних банківських установах, згідно таких банківських реквізитів відповідача: р/р № 290250427116 у ПАТ КБ "Правекс-банк" МФО 321983; р/р №2600039209448 у АБ "Діамант-Банк" МФО 320854; В) р/р №26008011870201 у АТ "Брокбізнесбанк" МФО 305578.

Обґрунтовуючи заяву зазначив, що в зв'язку з тим що не можливо встановити фактичне місцезнаходження відповідача, позивачу не вдалося провести звірку взаєморозрахунків за адресою державної реєстрації відповіла: вул. Домбровського, 59, офіс 81 у м. Житомирі, оскільки, за цією юридичною адресою жодного офісу немає, жодної вивіски немає, натомість - це приватне помешкання на першому поверсі багатоповерхового будинку у спальних масивах Житомира.

Фактичне місцезнаходження відповідача раніше фіксувалося за двома адресами у іншому обласному центрі - у місті Дніпропетровськ: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополь-2, д.22, корпус 7, кв.28 ); та м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 49Г. Проте, представники позивача і там не виявили ні власників, ні керівників, ні працівників відповідача.

Також, зазначив, що відповідач не здійснює жодних дій по відрядженню свого представника для участі в судових засіданнях, чим грубо порушує вимоги ухвал суду про обов'язкову присутність представників сторін.

Таким чином, у разі повного або часткового задоволення позовних вимог існують обставини, які вказують на ризик утруднення або неможливість виконання рішення господарського суду в майбутньому.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України.

Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. (п.3 Роз'яснення ВАСУ №02-5/611 від 23.08.94р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до підпункту 1.1 (абз.2) п.1 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/2776 від 12.12.2006р. у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Проте, позивачем не подано належного обґрунтування необхідності забезпечення позову та відповідних доказів на його підтвердження.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості клопотання позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність належними доказами клопотання позивача про забезпечення позову. В зв'язку з цим, у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову суд відмовив.

Разом з клопотанням про забезпечення позову, представник позивача подав до суду клопотання № 07/3655-к від 24.10.2011р. в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи: платіжне доручення №623/20397 від 18.02.2011р. на суму 10000,00грн. з відповідними відмітками банку (оригінал); платіжне доручення № 30 від 01.04.2011р. на суму 5000,00грн. з відповідними відмітками банку (оригінал), як доказ часткових проплат, а також, копію запиту позивача №07/3653 від 21.10.2011р.; копію листа-відповіді від ТОВ "ТК Транс" на запит позивача №07/3653 від 21.10.2011р.; копію ТТН № 0080028931 від 19.11.2010р. з відміткою вантажоотримувача; копію ТТН 0080028932 від 19.11.2010р. з відміткою вантажоотримувача,, як доказ поставки товару відповідачу - ТОВ "Дніпровська продовольча компанія".

31.11.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від ТОВ "ТК Транс" надійшло пояснення №С0008 від 27.10.2011р. в якому останній зазначив, що на підставі договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг № ТIR/ЗЗ-01/01/01 від 01.01.2010р. автомобілем з напівпричепом з державним номерним знаком НОМЕР_1, водієм ОСОБА_2 було здійснене перевезення вантажу (склотари) за маршрутом смт. Гостомель (Київська обл.) - с.м.т. Межиріч (Дніпропетровська обл.);

Автомобіль з напівпричепом з державним номерним знаком НОМЕР_1 було розвантажено повністю в с.м.т. Межиріч про що свідчать відмітки в товарно-транспортних накладних №0080028931 та №0080028932. Претензій стосовно нестачі або пошкодження вантажу, вантажоодержувач не висував ні перевізнику ні експедитору;

Крім того, зазначив, що водій Биков, який перевозив вантаж, одержаний на АТ "Ветропак Гостомельський Склозавод", не перебуває у трудових відносинах з ТОВ "ТК Транс", а працював під час перевезення товару на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, який надав транспорт для перевезення вище згаданого вантажу на підставі договору-заявки на надання транспорту № б/н. від 18.11.2010р.

В судовому засіданні 15.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки №60 від 02.10.2009р. в частині сплати позивачу за фактично отриманий відповідачем товар у встановлений договором строк.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, підтвердженням чого є підпис уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.84,85,88,89). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 07.09.2011р. 06.10.2011р. та від 20.10.2011р. не виконав.

Крім того, ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.10.2011р. суд попереджав відповідача, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивач заначив, що додаткові докази відсутні. Крім того, просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 05.09.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2009р. між Публічним акціонерним товариством "Ветропак Гостомельський Склозавод" (далі позивач, постачальник, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 60 (далі договір) (а.с.18-20).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України та ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Підпунктами 1.2.1 та 1.2.2 пункту 1.2 договору, сторони узгодили найменування товару: пляшки винні тип Elit Bordeaux 700ml оливкового, зеленого кольору в кількості 999936 штук по ціні 1232,04грн. за 1 тис. штук в т.ч. ПДВ 20 %; піддони дерев'яні продажні тип 2ПО4 розміром 1000x1200 в кількості 651 штук по ціні 56,40грн. за 1 тис. штук в т.ч. ПДВ 20 %.

Кількість щомісячної поставки товару здійснюється після надходження та погодження постачальником замовлення від покупця, поданого до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки. На протязі дії договору покупець та постачальник, за взаємною згодою, мають право внести зміни по асортименту та кількості товару (п. 1.3 договору).

Вироблений товар по узгодженому замовленню, але не вибраний в поточному періоді повинен бути вивезеним покупцем на протязі 15 календарних днів наступного місяця (п. 1.4 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, відвантаження товару здійснюється автотранспортом за рахунок постачальника на умовах DDU - Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Межеріч, вул. Молодіжна, 1а, відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Обов'язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару покупцю (п. 2.2 договору).

Згідно із п. 2.2 договору, продавець одночасно з товаром передає покупцеві наступні документи: ТТН, видаткову накладну, якісне посвідчення, рахунок-фактуру.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2010р. між ТОВ "ТК ТРАНС" (далі експедитор) та позивачем був укладений договір-доручення № TIR/ЭЗ- 01/01/01 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі договір-доручення) (а.с.24-26).

Відповідно до п.1.1 договору-доручення, експедитор, діючи за дорученням довірителя-перевізника, в межах даного договору надає послуги з організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень.

Матеріали справи містять заявку відповідача №252 від 17.11.2010р. в якій останній просить поставити пляшку еліт-бордо 700 мл (оливкова) на 26 піддонах за адресою: Дніпропетровська обл. Павлоградський р-п с. Межиріч вул. Молодіжна 1-а; винзавод, згідно договору № 60 від 02.10.2009р. (а.с.22).

18.11.2010р. відповідачем на ім'я ОСОБА_4 було видано довіреність серії ААВ №886339/654 на отримання від ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" цінностей за договором №60 від 02.10.2009р. (а.с.23).

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2010р. між замовником та виконавцем був складений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0001515 (а.с.27).

Отже, на виконання умов договору та на підставі заявки відповідача №253 від 17.11.2010р. (а.с.22) позивач поставив останньому товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними №0080028931 від 19.11.2010р. на суму 8798,20грн. (а.с.28) та №0080028932 від 19.11.2010р. на суму 36973,44грн. (а.с.109) та актами завантаження товару від 19.11.2010р. (а.с.31,35).

Оплата товару здійснюється за договірними цінами в національній валюті України -гривні, на протязі 20 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника на розрахунковий рахунок постачальника. Зміна ціни погоджується протоколом. Також можлива не грошова форма розрахунків, шляхом взаємозаліку (п. 5.1 договору).

Відвантаження наступної партії можливе тільки після повного розрахунку за попередню (п.5.2 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору, товар відвантажується за цінами, зазначеними в рахунку - фактурі, при умові виконання пункту 5.2 розділу 5.

За наявності дебіторської заборгованості за минулі періоди, кошти які надходять від покупця зараховуються в першу чергу на погашення боргу, що виник в минулому (п.5.5 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання договору обома сторонами і діє до 31.12.2010р., в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.

Для проведення відповідачем оплати за поставлений товар, позивачем було виписано відповідачу рахунок №90033846 від 19.11.2010р. та видаткову накладну №90033846 від 19.11.2010р. на суму 10557,87грн. (з яких: 8798,20грн. за поставлений товар та 1759,67грн. ПДВ), а також рахунок №90033847 від 19.11.2010р. та видаткову накладну №90033847 від 19.11.2010р. на суму 44368,13грн. (з яких: 36973,44грн. за поставлений товар 7394,69грн. ПДВ) (а.с.29-30, 33-34).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується, печаткою та підписом на товарно-транспортних накладних ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності.

Матеріали справи містять докази часткових проплат відповідача, зокрема, платіжні доручення № 623/20397 від 18.02.2011р. на суму 10000,00грн. та №30 від 01.04.2011р. на суму 5000,00грн.

В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором, на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 07/799 від 19.05.2011р. з вимогою сплати боргу в сумі 39925,97грн. з попередженням, що в іншому випадку будуть вжиті заходи по примусовому задоволенні вимог в судовому порядку (а.с.37-38)

Дану вимогу відповідач отримав 15.06.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.39). Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем претензії позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на претензію не надавав, вимоги позивача залишилися незадоволеними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст.712 ЦК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 39925,97грн. заборгованості є доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 10.12.2010р. по 20.06.2011р. в сумі 3272,28грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст.254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Пунктом 7.4 договору сторони узгодили, за прострочення виконання покупцем зобов'язань по оплаті товару, передбачених п. 5.1 даного договору, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару.

Судом встановлено, що згідно умов п.5.1 договору останнім днем оплати за поставлений товар є 09.12.2010р., таким чином прострочення зобов'язання з боку відповідача наступило з 10.12.2010р.

Перевіривши розрахунок суми пені, доданий до позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України.

Оскільки, згідно умов п. 5.1 договору, зобов'язання мало бути виконано на протязі 20 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу, то нарахування пені за несвоєчасну оплату товару повинно здійснюватися з 10.12.2010р. та відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто 10.06.2011р.

Судом встановлено, що в наслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань та часткових проплат, позивач мав право нараховувати пеню таким чином: з 10.12.2010р. по 17.02.2011р. на суму 54925,97грн.; з 18.02.2011р. по 31.03.2011р. на суму 44925,97грн.; з 01.04.2011р. по 10.06.2011р. на суму 39925,97грн.

Однак, в доданому до позовної заяви розрахунку позивач здійснює нарахування пені на суму 39925,97грн.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені на зазначену позивачем суму, відповідно до вимог чинного законодавства суд дійшов висновку, що розмір пені позивача внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань підлягає частковому задоволенню в сумі 3102,74грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з грудня 2010р. по травень 2011р. в сумі 2475,39грн. та 3% річних за період з 10.12.2010р. по 20.06.2011р. в сумі 633,35грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних в сумі 633,35грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2475,39грн. за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" (10000, м. Житомир, вул. Домбровського, будинок 59, офіс 81, ідентифікаційний код 32434043) на користь Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" (08290, Київська область, смт. Гостомель, пл. Рекунова,2, ідентифікаційний код 00333888) 39925,97грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 97 коп.) - заборгованості, 3102,74грн. (три тисячі сто дві гривні 74 коп.) - пені; 2475,39грн. (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень 39 коп.) - інфляційних нарахувань, 633,35грн. (шістсот тридцять три гривні 35 копійок) - 3% річних, 461,37грн. (чотириста шістдесят одну гривню 37 коп.) - державного мита 235,14грн. (двісті тридцять п'ять гривень 14 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 5 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3, 4 - відповідачу (рек. з пов.)

5 -Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" - 10000, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський район, вул. Домбровськього, буд. 59, офіс 81 (рекомендоване з повідомленням)

<Текст >