Рішення № 19217608, 01.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

01.11.2011Справа №5002-11/9918.1-2008 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Шельф", (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45);

до відповідача - Колективного підприємства "ВЄЛКОМ", (98100, м.Феодосія, вул. Кірова, 6),

про стягнення 27 099,12 грн.

Суддя С. С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача ОСОБА_1., представник, дові. від 19.08.2011 р.

Від відповідача не з`явився.

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інститут “Шельф" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Колективного підприємства "ВЄЛКОМ" та просить стягнути 27099,12 грн. заборгованості з орендної плати, в тому числі 20346,40 грн. основного боргу, 1711,36 грн. пені, 1360,10 - 3% річних, 3296,12 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 30.08.2007року позов задоволений частково, з КП "ВЄЛКОМ" на користь ТОВ “Інститут “Шельф" стягнуто 20346,40 грн. основного боргу, 1430,94 грн. пені, 1360,10 - 3% річних, 3296,12 грн. інфляційних втрат та відповідно розподілено судові витрати. В решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року апеляційна скарга колективного підприємства "ВЄЛКОМ" задоволена частково, рішення господарського суду АР Крим від 30.08.2007 року у справі № 2-29/9620-2007 змінено, з КП "ВЄЛКОМ" на користь ТОВ “Інститут “Шельф" стягнуто 5714 грн. основного боргу, 925,68 грн. інфляційних, 414,27 грн. річних, відповідно розподілені судові витрати. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2008 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» задоволено частково. Рішення господарського суду АР Крим від 30.08.2007 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 р. у справі № 2-29/9620-2007 - скасовано.

Справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим та доручено судді Потопальському С. С. під номером 2-11/9918.1-2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час користування приміщеннями на підставі договору оренди, відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання в частині своєчасної сплати орендних платежів та комунальних послуг, у звязку з чим за ним виникла заборгованість по вказаним платежам, яку він самостійно не погашає.

Відповідач у відзиві на позов проти викладених у ньому вимог заперечує посилається на те, що позивач самостійно підняв суму орендної плати, чим порушив вимоги договору оренди. Відносно вимог про стягнення штрафних санкцій позивач також заперечує посилається на те, що позивачем порушені строки позовної давності. Крім того, відповідач посилається на те, що він є власником обєкту оренди на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2004р., у звязку з чим відсутні підстави для нарахування орендної плати.

Позивач в судовому засіданні, яке відбулось 18.11.2008 р. надав уточнення позовних вимог від 17.11.2008 р. № 04-10/2437, згідно до якого просить стягнути з відповідача 20346,40 грн. заборгованості, 1430,94 грн. пені, 2208,46 грн. річних, 11984,03 грн. індекс інфляції.

Розгляд справи відкладався, провадження по справі зупинялось, в порядку ст.77, 79 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

27.12.1993 року між ТОВ “Інститут “ШЕЛЬФ” (Орендодавець), що є правонаступником Державного науково-дослідницького та проектно-дослідницького інституту “НІПІ шельф” та Колективним підприємством "ВЄЛКОМ" (Орендар), укладений договір оренди нежилого приміщення б/н, (а.с. 29-31, т.1, далі - договір).

Відповідно до цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв в термінове платне користування окреме індивідуально певне майно приміщення площею 100 к.в.м., виробничої будівлі розташованої за адресою: м. Феодосія, вул. Кирова, 6, згідно акту-прийому передачі від 27.12.1993 року, (т.1,а.с. 32).

У пункті 6.1. договору передбачено, що термін дії договору встановлений з 01 січня 1994 року по 01 січня 1997 року з правом річної пролонгації, якщо жодна із сторін не повідомить один одного про наміри припинити його дію.

КП “"ВЄЛКОМ" звернулося вих. №73 від 10.12.1997р. з проханням встановити закінчення дії договору 2001 рік.

Зважаючи на прохання КП “ВЭЛКОМ”, інститут погоджував продовження терміну оренди до 31 грудня 1998 року.

До договору неодноразово вносилися зміни і доповнення, оформлені додатковими угодами:

- Додаткова угода № 1 від 01 березня 1999 року (у якому термін оренди продовжений до 31.12.1999 року); - Додаткова угода № б/н від 01 січня 2001 року (у якому термін оренди продовжений до 01 січня 2002 року і орендна плата встановлена у розмірі 1421, 33 грн); - Додаткова угода № б/н від 20 липня 2001 року (у якому орендна плата встановлена у розмірі 1471, 44 грн);

- Додаткова угода № 1 від 01 жовтня 2001 року (у якому орендна плата встановлена у розмірі 1334,98 грн);

- Додаткова угода № 2 від 29 грудня 2001 року (у якому термін оренди продовжений до 01 липня 2002 року);

- Додаткова угода № 3 від 01 липня 2002 року (у якому термін оренди продовжений до 01.10.2003 року);

- Додаткова угода № 4 від 10 вересня 2003 року (у якому термін оренди продовжений до 10 жовтня 2004 року). Договір оренди і додаткова угода до договору від 20 липня 2001 року містять умови про автоматичну пролонгацію дії договору, якщо сторони не заявлять про припинення даного договору в перебігу одного місяця після закінчення терміну його дії. Таким чином, термін оренди автоматично був продовжений до 01 жовтня 2005 року.

Додатковою угодою від 20.07.2001 р. сторони передбачили що орендна плата вноситься Орендарем в такому порядку:

-30% суми до державного бюджету

-70% суми Орендодавцеві.

15.11.2004року вих. № 04-01/2623 позивач спрямував відповідачу рахунок №391 від 11.11.2004р. на суму 5115, 55 грн. та податкову накладну № 467 від 12.11.2004р. (оренда за листопад) з проханням терміново погасити заборгованість по орендній платі.

15.11.2005року вих. № 04-01/173 позивач спрямував на адресу КП “ВЭЛКОМ” рахунки №453 від 24.12.2004р. на суму 5238,32 грн. (оренда за грудень) №23 від 24.12.2005р оренда за січень 2005 року і податкові накладні № 464 від 25.12.2004 року №6 від 24.12.2004 року, з нагадуванням про необхідність підписання додаткової угоди до договору оренди, направлене КП “ВЭЛКОМ”вих.№04-01/2452 від 27.10.2004 року.

25.03.2005 року вих. №04-01/674 направив КП “ВЭЛКОМ” попередження про необхідність підписання додаткової угоди до договору оренди та сплати заборгованості в строк не пізніше за 28.03.2005 рік і направило податкову накладну № 90 від 10.02.2005р. і рахунок №82 від 14.03.2005р. на оплату оренди приміщення за березень 2005.

19.04.2005р. №04-01/893 позивач направив КП “ВЄЛКОМ" податкову накладну № 132 від 08.04.2005 року і рахунок №123 від 08.04.2005 року на суму 5597, 94 грн. на оплату оренди приміщення за квітень 2005 року.

Відповідно до п.10.6 додаткової угоди від 20.07.2001 р., у випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його дії в продовж одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як було зазначено вище, додатковою угодою № 4 від 10.09.2003 р., Орендодавець та Орендатор прийшли до згоди про продовження договору до 01.10.2004 р.

29.09.2005 року позивач направив лист вих. № 04-01/2554 про розірвання договору оренди з 01.10.2005 року, з проханням звільнити приміщення, що орендується, і передати їх товариству в порядку, передбаченому договором (а.с. 33-51).

Проте вказана вимога орендодавця виконана не була, орендар продовжував займати ці приміщення.

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з жовтня 2004 р. по жовтень 2005 р. заборгованість відповідача складає 20346,40 грн.

Однак позивачем не було враховано п.3.2 Додаткової угоди від 20.07.2001 р., якої сторони передбачили що орендна плата вноситься Орендарем в такому порядку:

-30% суми до державного бюджету

-70% суми Орендодавцеві.

За таких обставин, заборгованість за період з жовтня 2004 р. по жовтень 2005 р. підлягає стягненню у розмірі 14242,48 грн.

Суд не приймає доводи відповідача, що він є власником майна, що є предметом договору оренди, на який посилається позивач, оскільки відповідачем не надано належних доказів що вказане майно знаходиться у його власності. Окрім того, рішенням ГС АР Крим від 20.10.2009 р. ТОВ «ВЄЛКОМ», м.Феодосія, було відмовлено у позові до Фонду майна АР Крим, м.Сімферополь про визнання дійсною угоди купівлі-продажу обєкта приватизації державної власності приміщень першого та другого поверхів будинку, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул.Кірова, 6, яка укладена між Колективним підприємством “ВЕЛКОМ” м. Феодосія, та Фондом майна АР Крим, м.Сімферополь.

Позивачем також заявлено до стягнення 1430,94 грн. пені, 2208,46 грн. річних станом на 14.11.2008 р., 11984,03 грн. індекс інфляції, за період з 09.09.2005 р. по 14.11.2008 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Три проценти та індекс інфляції розраховані позивачем не вірно та підлягають стягненню з урахуванням п.3.2 договору (з 70% суми заборгованості),з наступного розрахунку суду, (з урахуванням періоду встановленого позивачем станом на 14.11.2008 р.):

3% річних:

- за період з 13.10.2004 р. по 14.11.2008 р.: 3:365 х 1091,58 грн.( сума заборгованості) х 1494 (кількість прострочених днів):100 =134,04 грн.;

- за період з 13.11.2004 по 14.11.2008: 3:365 х 115,59 грн. х 1463:100 = 134,14 грн.;

- за період з 26.12.2004 по 14.11.2008 р.: 3:365 х 1133,44 грн. х 1420: 100 = 132,28 грн.;

- за період з 25.01.2005 по 14.11.2008 р: 3:365 х 1160,64 грн. х 1390 : 100 = 132,59 грн.;

- за період з 11.02.2005 по 14.11.2008 р.: 3: 365 х 1180,37 грн. х1373: 100 = 133,20 грн.;

- за період з 15.03.2005 по 14.11.2008 р.: 3: 365 х 1192,17 грн. х1341 : 100 = 131,39 грн.;

- за період з 09.04.2005 по 14.11.2008 р.: 3: 365 х 1211,25 грн. х 1316 : 100 = 131,01 грн.;

- за період з 09.05.2005 по 14.11.2008 р.: 3: 365 х 1219,72 грн. х 1286 : 100 = 128,92 грн.;

- за період з 09.06.2005 по 14.11.2008 р.: 3: 365 х 1227,04 грн. х 1255 : 100 = 126,57 грн.;

- за період з 09.07.2005 по 14.11.2008 р.: 3: 365 х 1234,40 грн. х 1225 : 100 = 124,29 грн.;

- за період з 09.08.2005 по 14.11.2008 р.: 3: 365 х 1238,11 грн. х 1194 : 100 = 121,50 грн.;

- за період з 09.09.2005 по 14.11.2008 р.: 3: 365 х 1238,11 грн. х 1163 : 100 = 118,34 грн.

Всього 1548,27 грн.

Розрахунок інфляційних за період з 09.09.2005 р. по 14.11.2008 р.:

14242,48 грн. х 1,589 14242,48 грн. = 8388,82 грн.

Пеня у розмірі 1430,94 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 236 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк нарахування пені за прострочення сплати орендних платежів за період з жовтня2004 року по жовтень 2005 року припинено в квітні 2006 року.

Враховуючи положення частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України , згідно з якою до вимог про стягнення неустойки ( штрафу , пені) застосовується позовна давність в 1 рік, строк позовної давності по вимозі про стягнення пені сплив в квітні 2007 р.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 14242,48 грн. основного боргу, 8388,82 грн. інфляційних, 1548,27 грн. річних.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 04.11.2011 року.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства “ВЭЛКОМ”, (м.Феодосія, вул.Кірова,6, код в ЄДРПО України 20695613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут “Шельф”, (м.Сімферополь, вул.Севастопольська,45, код в ЄДРПО України 04825950) 14242,48 грн. основного боргу, 8388,82 грн. інфляційних, 1548,27 грн. річних, 241,79 грн. державного мита, 158,64 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інший частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПотопальський С.С.