Рішення № 19217522, 02.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2011Справа №5002-24/4014-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, вул.Т.Шевченка, 18)

в особі Кримської філії ПАТ "Укртелеком" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.О.Невського, 11)

До відповідача Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (95493, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська, 152)

Про стягнення 21 404,98 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № 345 від 30.06.2011р., паспорт НОМЕР_1 виданий 31.08.2008р.

Від відповідача ОСОБА_2, представник за довіреністю № 662 від 07.02.2011р., паспорт НОМЕР_2 виданий 07.12.2000р.

Обставини справи: до господарського суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії ПАТ "Укртелеком" з позовом до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про стягнення 21 404,98 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 18.04.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання телекомунікаційних послуг. У відповідності з договором № 37/19 від 12.11.2002 р., договором № 14 від 03.06.2010р., додатковою угодою № 1 від 01.04.2011р., № 2 від 26.07.2011р., відповідачу надаються послуги телеграфного звязку.

За період з 01.02.2010р. до 01.08.2011р. за відповідачем створилась заборгованість у розмірі 18283,41 грн.

За № 06/8-150 від 01.06.2011р. на адресу відповідача направлена претензія з вимогою погасити заборгованість за період з 01.02.2010р. до 01.05.2011р. у сумі 16906,98 грн. (з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних) та пеню.

У відповіді на претензію № 3258 від 14.06.2011р. відповідач повідомив, що визнає кредиторську заборгованість у розмірі 14449,66 грн., але не визнає індекс інфляції, 3 % річних та пеню.

07.07.2011р. відповідач сплатив 1145,48 грн. за послуги, надані у квітні 2011р.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з позивача 21404,98 грн., у тому числі: 18283,41 грн. заборгованість, 2034,20 грн. індекс інфляції, 645,99 грн. 3 % річних, 214,05 грн. пеня.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов з сумою заборгованості у розмірі 18283,41 грн. погодився, але повідомив про те, що не погоджується з вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки борг утворився внаслідок несвоєчасного фінансування з Державного бюджету України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

18.04.2007 року між позивачем по справі, правонаступником якого є позивач по справі, ( підприємство звязку ) та відповідачем ( споживач ) був укладений Договір № 84 про надання послуг електрозвязку ( а. с. 9 10 ).

Згідно п. 1 вказаного Договору підприємство звязку надає послуги електрозвязку, а також безоплатні послуги.

Відповідно до п. 4.5 вказаного договору розрахунки за фактично ортимані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем на протязі 10 ти днів з дня отримання рахунку, не пізніше 20 ого числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Суду не було надано доказів відносно того, що вказаний договір був розірваний сторонами або визнаний недійсним у встановленому Законом порядку.

Також 12.11.2002 р. між позивачем по справі ( підприємство звязку ) та відповідачем ( абонент ) було укладено договір №37/19 про надання послуг телефонного звязку ( а. с. 13 14 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору підприємство звязку забезпечує підключення абонента до мережі АТ ТХ, надає послуги міжміського і міжнародного звязку; послуги по технічному обслуговування телефонного обладнання, відповідно до чинних тарифів на підставі послуги електрозвязку і додатквих тарифів.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору абонент проводить оплату вартості отриманих послуг звязку.

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору не пізніше 10 ого числа кожного місяця. що слідує за звітнім, підприємство виставляє абоненту рахунок за послуги звязку, відповідно до чинних тарифів.

Відповідно до п. 3.5 вказаного договору оплата за послуги звязку проводиться абонентом в 10- ти денний строк, після отримання рахунку, але не пізніше 20 ого числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Суду не було надано доказів відносно того, що вказаний договір був розірваний сторонами або визнаний недійсним у встановленому Законом порядку.

Також 03.06.2010 р. між позивачем по справі та відповідачем було укладено договір №14 про надання телекомунікаційних послуг ( а. с. 15 18 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач відповідно до умов договору зобовязався надавати відповідачу загальнодоступні ( універсальні ) та інші телекомунікаційні послуги, супутні ( додаткові ) послуги, послуги телеграфного звязку, згідно переліку та в обсягах, замовлених відповідачем, а відповідач зобовязався своєчасно сплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.15 вказаного договору оплата рахунку за отримані послуги проводиться відповідачем в термін не пізніше 20 ого числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду ( при кредитному порядку оплати ) та до 20 ого числа поточного місяця у разі застосування попередньої ( авансової ) оплати.

Суду не було надано доказів відносно того, що вказаний договір був розірваний сторонами або визнаний недійсним у встановленому Законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання за вищевказаними договорами, що привело до виникнення заборгованості за період з 01.02.2010 р. по 01.08.2011 р. у розмірі 18283,41 грн.

Відповідач, всупереч вимогам ст.. 33 ГПК України, доказів сплати наданих йому позивачем послуг на суму 18283,41 грн. суду на момент розгляду справи не представив.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 18283,41 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 441,38 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.8 договору №84 від 18.04.2007 р. про надання послуг електрозвязку сторони дійшли згоди про те, що у разі несплати за надані послуги електрозвязку більше встановленого строку ( з 21 ого числа місяця, що наступає після розрахунквого періоду ) спожиач сплачує пеню, що обраховується від вартості несплачених послуг у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів за кожну добу затримки відпоавідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 4.2.1 договору про надання послуг телефонного звязку №37/19 від 12.11.2002 р. сторони дійшли згоди про те, що у разі невиконання п. 3.5 вказаного договору, тобто у разі несвоєчасної сплати, позивач проводить нарахування пені. Пеня нараховується від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримання.

Відповідно до п. 5.2 договору про надання телекомунікаційних послуг №14 від 03.06.2010 р. сторони дійшли згоди про те, що у разі несвоєчасної сплати наданих позивачем послуг відповідач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд з ним погодився та вважає, що з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку пеня у загальному розмірі 441,38 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за період з 21.09.2010 р. по 16.08.2011 р. у загальному розмірі 2034,20 грн. та 645,99 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд з ним погодився та вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.04.2010 р. по 01.08.2011 р. у розмірі 2034,20 грн.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та вважає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних за період з 21.03.2010 р. по 16.08.2011 р. у розмірі 645,99 грн.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07.11.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

1.Стягнути з військового комісаріату Автономної Республіки Крим (95493, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська, 152, ЗКПО 07785820 ) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі Кримської філії ПАТ "Укртелеком", ( 95000, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 11, ЗКПО 22236588 ) заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 18 283,41 грн., пеню у розмірі 441,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 2034,20 грн., 3% річних у розмірі 645,99 грн., державне мито у розмірі 214,05 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.