Рішення № 19217314, 01.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

01.11.2011Справа №5002-32/3543-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Виробничого підприємства «Ай-Петрі» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Яблочкова, 2, кв. 17 ідентифікаційний код 30939955)

До відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» ( 98660, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, Севастопольське шосе, 52 ідентифікаційний код 02650802).

Про стягнення 44765, 76 грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.08.2011р. довіреність у справі.

Від відповідача не зявився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Виробниче підприємство «Ай-Петрі» звернулось до Господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» про стягнення 44 765, 76 грн., втому числі 35658, 24 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2107, 52 грн. 3% річних, 7000, 00 грн. вартості юридичних послуг, які позивач визначив, як суму збитків.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 25.08.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав, викладених в ухвалах Господарського суду АР Крим від 25.08.2011р., 08.09.2011р., від 26.09.2011р., від 13.10.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони також були поінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобовязань за договором підряду № 1/3 від 07.08.2008р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи ( а.с. 49).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Крім того, в матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення із підписом відповідача, що свідчить про оповіщеність його про розгляд справи у суді. (а.с. 54).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

08.09.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про залучення у якості третьої особи ДП «Ялтакурорт».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.11.2011р. у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

13.10.2011р. позивачем надана заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.10.2011р. у задоволенні заяви відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

07.08.2008р. між Дочірнім підприємством «Санаторій «Ясна Поляна» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» (Замовник) ( Відповідач) та Виробничим підприємством «Ай-Петрі» (Підрядник) (позивач) був укладений договір підряду № 1/3 (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до пункту 1 Договору, його предметом є поточний ремонт корпусу № 1 ДП санаторій «Ясна поляна».

Ціна робіт є договірною та становить 49969, 00 грн., що сторони погодили в пункті 2.1 Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору розрахунок вартості робіт здійснюється по факту виконаних обємів робіт.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється після прийняття робіт та оформлення акту форми КБ 2Б.

Остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником не пізніше 15 днів після повного спливу строку дії Договору, як то сторони погодили в пункту 3.3 Договору.

У відповідності до пункту 4.2 Договору, строк його дії припиняється моментом виконання обовязків сторонами.

Так, на виконання умов договору сторонами був підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. на суму 49969, 20 грн.(а.с. 12-14).

Крім того, пунктом 5.1.6 Договору. Сторони встановили, що позивач взяв на себе зобовязання по оплаті матеріалів, наданих відповідачем.

Відповідно до акту № 2 від 16.07.2008р. відповідачем позивачеві передано матеріалів на 12763, 20 грн. ( а.с. 16).

Крім того, у підтвердження обовязків за договором, відповідач частково оплатив отримані роботи, що підтверджується випискою банку на суму 5000, 00 грн. ( а.с. 28).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

В даному випадку підставою виникнення зобовязань у сторін є договір підряду.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, неналежне виконання обовязків за договором підряду призвело до утворення заборгованості в сумі 29653, 36 грн., яка підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 6005, 24 грн., 3% річних у розмірі 2107, 52 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сторонами в договорі передбачений строк оплати протягом 15 днів з моменту виконання обовязків з а договором.

Акт виконаних робіт підписаний сторонами 17.10.2008р., отже позивач не позбавлений права зменшити період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, починаючи нарахування з квітня 2009р.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за виконані роботи повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (34653, 36 грн. х 100, 9 %) / 100 ) 34653, 36 грн. = 311, 88 грн.

21.04.2009р. відповідач частково оплатив виконані роботи, а саме на суму 5000, 00 грн.

інфляційні втрати = ((29653, 36 грн. х 100,5х 101,1х 99,9х 99,8х 100,8х 100,9х 101,1 х100,9 х 101,8 х 101,9х 100,9 х 99,7х 99,4х 99,6х 99,8х 101,2х 102,9х 100,5х 100,3 х 100,8х 101,0 х 100,9х 101,4 х101,3 х 100,8х100,4 х98,7) - 29653, 36 грн. = 5898, 35 грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат, що підтверджується матеріалами справи - 6210, 23 грн. , проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 6005, 24 грн. підлягає стягненню з відповідача .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 06.04.2009р. по 07.02.2011р. повинна бути розрахована наступним чином :

34653, 36 грн. х 16 днів прострочення х 3% / 365 днів = 45, 57 грн.

29653, 36 грн. х 1022 дня х 3% / 365 днів = 2490, 88 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 2536, 45 грн., отже заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 2107, 52 грн. визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги щодо стягнення суми вартості юридичних послуг, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви, зазначена сума в розмірі 7000, 00 грн. визначена позивачем саме , як стягнення збитків, тобто застосування одного з правових наслідків порушення зобовязання, передбаченого статтею 611 Цивільного кодексу України, та статтею 217 Господарського кодексу України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено можливість відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також чітко визначено термін збитків, під якими слід розуміти втрати, яких особа зазнала у в звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, якій порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені. При цьому, під збитками, розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник. А отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В Розясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

В пункті 1 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Проте, позивачем правова природа стягуваної суми в якості збитків визначена невірно.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що сума вартості юридичних послуг відноситься до судових витрат, як то передбачено статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, юридичні послуги, якими позивачеві довелось скористатись через неналежне виконання обовязків за договором відповідачем можна було б віднести до інших витрат, повязаних з розглядом справи, проте ніяк не збитками, як то трактує позивач.

Обовязковою умовою для компенсації таких витрат є надання доказів того, що оплата позивачем цих послуг була здійснена.

Проте матеріали справи не містять будь-яких доказів оплати позивачем юридичних послуг, отже у суду відсутні підстави для компенсації витрат за рахунок відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» ( 98660, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, Севастопольське шосе, 52 ідентифікаційний код 02650802) на користь Виробничого підприємства «Ай-Петрі» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Яблочкова, 2, кв. 17 ідентифікаційний код 30939955) 29653, 36 грн. заборгованості, інфляційних втрат в розмірі 6 005, 24 грн., 3% річних у розмірі 2 107, 52 грн., 377, 66 грн. державного мита та 199, 1 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.11.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 03.11.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.