Рішення № 19217145, 31.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2011Справа №5002-19/4189-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», АР Крим, м.Сімферополь

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії «Кримтел», АР Крим, м.Сімферополь

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 243400,90 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 заст. нач. відділу, дов. № 1069 від 19.09.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2 представник, дов. № 07-2011 від 01.07.2011 р.

Суть спору: Позивач Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Кримтел», у якому просить суд зобовязати відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням, розташованим в м.Сімферополі у будинку № 11 по вул.О.Невського, загальною площею 498 кв.м., шляхом повного його звільнення; стягнути з відповідача на користь позивача суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за договором №183-34 від 11.07.2008 р. з 26.06.2011 р. по 31.08.2011 р. у сумі 243400,90 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві, у звязку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представникам сторін розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією «Кримтел» (Орендар) укладено договір № 183 вих.-34, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нежитлове приміщення (Майно), розташоване в м.Сімферополі у будинку № 11 по вул.Рози Люксембург (зараз вул.О.Невського), загальною площею 868,0 кв.м. виробничих та адміністративних приміщень для обладнання звязку Орендаря (а.с.15-21).

Передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання передачі Майна (додаток 1), вказаного в п.1.1 цього Договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання Сторонами Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з відповідними наслідками. Передача майна в оренду не передбачає передачі Орендареві права власності на нього. Власником орендованого Майна залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку дії цього Договору. Майно, передане Орендареві, повертається Орендодавцеві не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії Договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за Актом передачі приймання, звіреним в актом приймання передачі Майна, зазначеним у пункті 2.1 цього Договору, разом з отриманням від Орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, невіддільними від обєкта оренди (п.2.1-2.3 Договору).

Згідно п.6.1.8 Договору Орендар зобовязується у разі припинення Договору оренди повернути Орендодавцеві орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) Майна з вини Орендаря.

Відповідно до п.12.1 Договору цей Договір набирає чинності від дати підписання його Сторонами і діє протягом трьох років одинадцяти місяців з 01.07.2008 р. до 25.06.2011 р.

Актом приймання передачі підтверджується передача спірного майна відповідача позивачу (а.с.22).

Додатковими угодами до Договору оренди сторони зменшували площу орендуємого приміщення та станом на день розгляду справи розмір орендованого майна, яке перебуває у відповідача складає 498,0 кв.м., що підтверджується також підписаними між сторонами актам приймання передачі та розрахунками до договору оренди (а.с.31-46).

Листом № 34-460 від 09.06.2011 р. позивач повідомив відповідача про сплив строку дії Договору оренди 25.06.2011 р., про відсутність наміру продовжити строк дії Договору, а також про необхідність повернення спірного майна позивачу (а.с.13).

Оскільки, станом на день розгляду справи після спливу строку дії Договору оренди відповідач продовжує використовувати спірне майно позивача, яке належить позивачу на праві власності, про що зокрема свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.14), позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом про зобовязання відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням, розташованим в м.Сімферополі у будинку № 11 по вул.О.Невського, загальною площею 498 кв.м., шляхом повного його звільнення, про стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за договором №183-34 від 11.07.2008 р. з 26.06.2011 р. по 31.08.2011 р. у сумі 243400,90 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на бажання продовжити строк дії Договору оренди, про що зокрема свідчать листи відповідача до позивача, а також просить суд врахувати, що в орендованому приміщенні розташоване обладнання АТС 51, перенесення якого неможливо. У звязку з викладеними обставинами просить суд у задоволенні позову відмовити.

З матеріалів справи суд вбачає, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» змінило найменування юридичної особи на - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком».

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Статтею 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до вимог частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) у разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору незалежно від підстав припинення договору, наймач зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки.

Наймач може бути звільнений від сплати неустойки, якщо затримка передачі речі зумовлена діями або бездіяльністю наймодавця. Проте таких доказів суду відповідачем не надано.

Суд зазначає, що від видів забезпечення виконання зобовязань в розумінні ст.546 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) слід відрізняти заходи оперативного впливу, до яких ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) відносить неустойку, оскільки дане право наймодавця на неустойку є самостійним видом наслідків невиконання зобовязання, який прямо передбачено законом і не вимагає отримання згоди наймача на її застосування. Крім того, така неустойка не тягне виникнення самостійних зобовязань і не складає предмет цього зобовязання на відміну від забезпечувальних зобовязань, оскільки є односторонньою дією кредитора по зміні або припиненню зобовязання.

Відтак, в силу приписів частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки за весь час прострочення ним виконання свого зобовязання щодо повернення орендованого майна.

Листом № 34-460 від 09.06.2011 р. позивач повідомив відповідача про сплив строку дії Договору оренди 25.06.2011 р., про відсутність наміру продовжити строк дії Договору, а також про необхідність повернення спірного майна позивачу (а.с.13).

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за договором № 183-34 від 11.07.2008 р. за період з 26.06.2011 р. по 31.08.2011 р., що за розрахунком позивача складає 243400,90 грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачу було достовірно відомо про намір позивача не продовжувати Договір оренди спірного майна та про необхідність звільнення приміщення, у звязку з припиненням дії Договору оренди № 183 вих.-34 від 11.07.2008 р.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку позивача.

Вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за договором № 183-34 від 11.07.2008 р. за період з 26.06.2011 р. по 31.08.2011 р., що за розрахунком позивача складає 243400,90 грн., підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні приміщенням, розташованим в м.Сімферополь у будинку № 11 по вул.О.Невського, загальною площею 498 кв.м., шляхом повного його звільнення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 р. № 435-ІV із змінами і доповненнями) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст.319 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 р. № 435-ІV із змінами і доповненнями) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 р. № 435-ІV із змінами і доповненнями) передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, приписами ст.391 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 р. № 435-ІV із змінами і доповненнями) передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З вищенаведених норм матеріального права суд вбачає правомірність вимог позивача щодо усунення перешкод в користуванні приміщенням, розташованим в м.Сімферополь у будинку № 11 по вул.О.Невського, загальною площею 498 кв.м., шляхом повного його звільнення.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

· Позов задовольнити у повному обсязі.

· Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничу компанію «Кримтел» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.О.Невського, 2; ідентифікаційний код 20701466) усунути перешкоди в користуванні приміщенням, розташованим в м.Сімферополь у будинку № 11 по вул.О.Невського, загальною площею 498 кв.м., шляхом повного його звільнення.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії «Кримтел» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.О.Невського, 2; ідентифікаційний код 20701466) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.О.Невського, 2; ідентифікаційний код 22236588) неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за договором № 183-34 від 11.07.2008 р. за період з 26.06.2011 р. по 31.08.2011 р. у розмірі 243400,90 грн., 2519,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

·Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 02.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.