Рішення № 19217061, 20.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2011Справа №5002-1/3933-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Техномаш-Крим», (95493, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2),

до відповідача Підприємства обєднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Науково-виробниче підприємство «Ветеран», (95022, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Зуйський, 36),

про стягнення 36386,73грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 18.05.2011р.,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Техномаш-Крим» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Підприємства обєднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Науково-виробниче підприємство «Ветеран» про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 15000,00грн., пені в розмірі 21075,00грн. та 3% річних в розмірі 311,73грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за договором оренди нежитлового приміщення в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Техномаш-Крим» (орендодавець) та Підприємством обєднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Науково-виробниче підприємство «Ветеран» (орендар) укладений договір оренди б/н, (аркуш справи 30-31, далі договір).

Відповідно до умов вищевказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення (літ. «Я» та АБК літ. «Я») загальною площею 1816,85кв.м., що розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, провулок Лавандовий, 2.

У відповідності до пункту 3.1 договору за узгодженням сторін орендна плата за використання майна становить на місяць 15000,00грн.

Відповідним протоколом, (аркуш справи 33) сторони узгодили договірну ціну за орендовані приміщення, а саме 15000,00грн. без урахування комунальних платежів.

Згідно до пунктів 3.5, 3.6 договору, до настання пятого числа кожного поточного місяця оренди орендодавець виставляє орендарю рахунок за оренду майна за поточний місяць. Орендар зобовязаний сплатити орендну плату протягом трьох банківських днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 10 числа поточного місяця.

У пункті 2.1 договору сторони обумовили строк його дії, а саме з 01.09.2010р. до 31.08.2012р.

За відповідним актом прийому передачі, обєкт оренди переданий відповідачу, (аркуш справи 34).

В подальшому, 05.11.2010р. між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору оренди щодо його розірвання.

Актом прийому-передачі від 05.11.2010р. обєкт оренди повернений орендодавцю.

Як свідчать матеріали справи 01.10.2011р. відповідачу виставлявся рахунок на сумі 15000,00грн.

Несплата відповідачем орендної плати за користування приміщеннями по провулку Лавандовий, 2 в м. Сімферополі й стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Підприємством не надано суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 15000,00грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Як наслідок, вимоги позивача про стягнення відповідної заборгованості у примусовому порядку підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що в разі якщо орендар допустить прострочення під час сплати орендних платежів, він зобовязаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5%від несплаченої суми за кожен день прострочення.

В свою чергу, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Слід враховувати, що відповідно до умов договору сторонами чітко обумовлено кінцевий строк сплати орендних платежів (не пізніше 10 числа поточного місяця). Так, прострочення виконання зобовязання за даним договором починається з 11.10.2010р., а строк відповідного нарахування пені закінчується 11.04.2011р.

Національним банком України за період нарахування пені з 11.10.2010р. по 11.04.2011р.

встановлений розмір облікової ставки 7,75%.

Таким чином, з урахування положень частини 6 статті 232 ГК України розмір пені за період з 11.10.2010р. по 11.04.2011р. складе 282,02 грн. (15000,00грн. х 183:365 х 3,75%).

Отже, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 21075,00грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 282,02грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період прострочення платежу 3% річних складе:

з 11.10.2010р. по 30.06.2011р. (кінцевий термін згідно розрахунку позивача) прострочка становить 263 дня) 324,24грн. (15000,00грн.х3%х263днів:365днів).

Позивачем заявлена вимога про стягнення трьох процентів річних у меншому розмірі в сумі 311,73грн., яка і підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 25.10.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства обєднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Науково-виробниче підприємство «Ветеран», (95022, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Зуйський, 36; банківські реквізити: рахунок 2600201029008 в КРФ ОФО «Кредобанк», МФО 324913, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 36869466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Техномаш-Крим», (95493, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, 2; банківські реквізити: рахунок 2600500147170 у філії АТ «Укрексімбанк», м. Сімферополь, МФО 324786, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34581914) суму боргу в розмірі 15000,00грн., пеню в розмірі 282,02 грн., 3% річних в сумі 311,73грн., державне мито в розмірі 155,93грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 101,13грн.

У стягненні 20792,98грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.