Рішення № 19216850, 20.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2011Справа №5002-1/3953-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Крим Вино», (98433, Україна, Бахчисарайський район, с. Вилине, вул. Леніна, 128),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава», (99042, Україна, м. Севастополь, вул. Новікова, 3),

про визнання недійсним договору,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача не зявився, повідомлений належним чином,

від відповідача ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 04.05.2011р.,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Крим Вино» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклава» про визнання недійсним договору поставки від 21.05.2010р. № 122/10.

В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство посилається на відсутність у спірному договорі обовязкових умов, необхідних для укладення такого виду правочинів, що в свою чергу свідчить про наявність ознак недійсності правочину.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у позивача з дійсного спору відсутнє право вимоги, оскільки спірний договір укладений між іншими юридичними особами.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балаклава» (постачальник) та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством Агрофірма «Крим» (покупець) уколений договір поставки продовольчих товарів, (далі договір, аркуш справи 4).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість товару по цінам згідно попередньої домовленості.

Ціни на товар пропонуються постачальником згідно прас-листів. Оплата вартості товару провадиться протягом 14 банківських днів на рахунок постачальника з моменту прийомки товару покупцем на склад, (пункт 2 договору).

Як зазначає товариство у позовній заяві, при укладенні договору сторонами порушено положення статті 638 Цивільного кодексу України, якими зокрема передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, товариство акцентує на відсутність у спірному правочині таких обовязкових умов як предмет, ціна та строк договору.

Зазначене свідчить про наявність ознак недійсності правочину, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, позивачем у справі вказане Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Крим Вино».

Натомість, позивачем не взято до уваги наступні положення чинного законодавства щодо права на предявлення позову.

Відповідно до статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на предявлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову (враховуючи відсутність у господарського суду права на заміну неналежного позивача належним), незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обовязку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обовязку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобовязаних осіб (правова позиція Вищого господарського суду України викладена у постанові від 04.08.2008р. у справі № 8/212).

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору поставки продовольчих товарів №122/10 від 31.05.2010р.

В основу позову товариства покладено висловлення щодо укладення спірного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балаклава».

Разом з тим, у тексті оспорюваного договору чітко зазначено про його укладення між СЗАТ «Агрофірма Крим» (ідентифікаційний код у ЄДРПО України 03759754) та ТОВ Балаклава».

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино», (аркуш справи 12) ідентифікаційний номером товариства є 36551352.

Жодних доказів реорганізації СЗАТ Агрофірма «Крим» у ТОВ «Агрофірма Крим Вино», а як наслідок й передачі прав та обовязків реорганізованого підприємства позивачу у справі, суду не надано.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено порушень прав та законних інтересів позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Крим Вино» укладенням спірного договору.

Таким чином, у позивача з дійсного спору відсутнє матеріальне право вимоги у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, що обумовлює відсутність підстав для його звернення до суду із позовною заявою у відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки предявлення позову неналежним позивачем або в інтересах неналежного позивача унеможливлює його задоволення, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 25.10.2011р.

На підставі викладено, керуючись ст.ст.82-84, 85, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.