Рішення № 19216713, 24.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2011Справа №5002-26/3834-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Лаванда» (98100, м. Феодосія, вул. Боєва, 14), до відповідача Приватного підприємства «Елегант» (98637, м. Ялта, вул. Фурмана, 8/1),

про стягнення 68717,99грн..

Суддя Медведчук О.Л.

представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 05.09.11 року, Ганієва З.З., представник, довіреність № 130 від 11.10.11 року. від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність № 18-5/4 від 10.10.11 року.

Обставини справи: позивач, Відкрите акціонерне товариство «Лаванда» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Елегант» про стягнення суми заборгованості в розмірі 68717,99 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобовязання за договором купівлі продажу №22 укладений між сторонами 03.06.2010 року, щодо повної оплати проданого товару, у звязку з чим, за відповідачем утворилася заборгованість та за прострочення виконання відповідачем зобовязань, позивачем застосовані санкції та здійснені нарахування відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача представив заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Приватного підприємства «Елегант» на користь Відкритого акціонерного товариства «Лаванда» заборгованість за відвантажену продукцію за період з 16.11.2010 року по 17.05.2011 рік, у сумі 68717,99грн..

Відповідач представив відзив по справі, згідно з яким позов визнає, але лише на суму 16163,78грн.. З іншою частиною позову відповідач не згоден. При обґрунтуванні своїх заперечень, відповідач посилається на умови договору про співробітництво №22 від 03.06.2010 року.

Позивач надав суду пояснення та вказує на те, що договору про співробітництво між сторонами укладено не було, а посилання відповідача на такий договір повязано з заміною двох перших аркушів договору поставки товару №33 від 03.06.2010 року.

На день ухвалення рішення у справі сторони підтримали свої вимоги та заперечення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

03.06.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Лаванда» - Продавцем та Приватним підприємством «Елегант» - Покупцем, укладений договір №22 купівлі продажу.

Відповідно до п.1.1. даного договору, в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, Продавець зобовязується передати у власність Покупця панчішного виробництва (колготки, гольфи, шкарпетки та ін.), далі іменовані Товар, а Покупець зобовязується прийняти та сплатити Товар.

Згідно з розділом 3 договору, відвантаження партії Товару здійснюється в узгоджені строки, при перерахуванні на розрахунковий рахунок Продавця або касу Продавця передоплати в розмірі не менше 30% вартості кожної партії Товару.

Транспортні витрати, а також витрати, повязані з розвантаженням Товару, здійснюються за рахунок Покупця.

Приймання кожної партії Товару здійснюється за кількістю та якістю відповідно до накладних на підставі довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей.

Розділ 4 договору про поставку товару №22 від 03.06.2010 року передбачає ціну товару та порядок розрахунків.

Ціна на Товар встановлюється в гривнях з ПДВ за 1 пару (шт.) чулочно-шкарпетних виробів згідно виставленим рахункам та накладним.

Товар поставляється по вільно відпускним цінам, затвердженим та погодженим у встановленому порядку.

Сума передоплати за Товар визначається рахунком, виставленим Продавцем. Кінцевий рахунок здійснюється після відвантаження кожної партії Товару протягом 3-х банківських днів.

Форма розрахунків перерахування за платіжним дорученням на розрахунковий рахунок або касу Продавця.

Позивач вказує, що в ході здійснення своїх зобовязань за договором купівлі продажу він передав відповідачу товар на загальну суму 181142,65грн., однак, в подальшому відповідач повернув товар на суму 141266,65грн., та різниця яка утворилася від суми поставленого та повернутого товару залишилася не оплаченою.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у звязку з наступним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами за договором купівлі продажу від 03.06.2010 року, та характеру їх дій, встановлено, що фактично між ВАТ «Лаванда» та ПП «Елегант» укладений договір поставки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, позивач представив суду витратні накладні №РН-0000155 від 23.08.2010 року, на суму 130345,50грн., №РН-0000172 від 30.09.2010 року на суму 53752,80грн., №РН-0000202 від 10.11.2010 року на суму 57250,33грн., що підтверджує поставлення товару на загальну суму 241348,63грн..

Відповідач, в свою чергу, представив накладні на повернення №ВН-0000001, №ВН-0000002, №ВН-0000003 від 17.05.2011 року, що підтверджує повернення позивачу товар на загальну суму 141266,65грн.

Між тим, позивач вказує, що станом на 16.11.2010 року заборгованість ПП «Елегант» за відвантажений товар складає 181142,65грн., що також не заперечується та підтверджується відповідачем.

Отже, беручи до уваги фактичну суму вартості відвантаженого товару у розмірі 181142,65грн. та суму вартості повернутого товару у розмірі 141266,65грн., різниця яка склала 39876грн. є сумою заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, адже ні доказів повернення товару на дану суму, ні доказів оплати поставленого товару ПП «Елегант» не представило.

Згідно ст. 509 вказаного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При розгляді справи, судом встановлено, що при обґрунтуванні заперечень відповідачем, має місце посилання на договір №22 про співробітництво, укладений 03.06.2010 року між ВАТ «Лаванда» та Приватним підприємством «Елегант», згідно умов якого відповідач вказує на п. 4.5..

Відповідно на п. 4.5. договору №22 про співробітництво від 03.06.2010 року, вартість товару, який може бути повернуто Продавцю, складається з первісної вартості на момент отримання та вартості упаковки.

ПП «Елегант» посилається на те, що всупереч вказаного пункту договору, упаковку на продукцію, яка була повернута, Продавець не прийняв. При цьому вартість отриманої Продавцем упаковки складає 23712,20грн..

Тобто, з огляду на таку позицію відповідача, ПП «Елегант» відраховує від фактичної суми заборгованості яка складає 39875грн. суму вартості упаковки у розмірі 23712,20грн..

Однак, суд не погоджується з таким розрахунком.

Суд не бере до уваги в якості доказу договір №22 про співробітництво від 03.06.2010 року на підставі його сумнівного змісту та не представлення оригіналу такого договору, що вимагалося судом.

Більш того, відповідач не представив доказів вартості упаковки сума якої наведена у відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем не виконано зобовязання щодо повної оплати поставленого товару, суд вважає, що вимоги про стягнення з ПП «Елегант» заборгованості у сумі 39875грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача по стягненню пені у сумі 14000,09грн. суд зазначає.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що позивачем при здійсненні розрахунку пені враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, умови пункту 6.2 договору та положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд погоджується із здійсненим позивачем розрахунком суми пені у розмірі 14000,09грн., яка і підлягає стягненню з відповідача. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 12099,86грн. та 3% річних у сумі 2742,04грн..

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обовязків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З огляду на те, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобовязання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 12099,86грн. та 3% річних у сумі 2742,04грн. також підлягають задоволенню.

Належні до сплати судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд відносить на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 24 жовтня 2011 року. З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Елегант» (Україна, АР Крим, 98637, м. Ялта, вул. Фурмана, 8/1, ідентифікаційний код 31873267) на користь Відкритого акціонерного товариства «Лаванда» (Україна, АР Крим, м. Феодосія, вул. Боєва, 14, ідентифікаційний код 00307371) заборгованість у сумі 39876грн., пеню у сумі 14000,09гнр., індекс інфляції у сумі 12099,86грн., 3% річних у сумі 2742,04грн., 687,18грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.

Повний текст рішення підписаний 27 жовтня 2011 року.