Рішення № 19216517, 25.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

25.10.2011Справа №5002-29/4146-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Вінтер» (83102, м. Донецьк, вул.. Стадіонна, буд. 22, код ЄДРПОУ 01549478);

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (97635, АДРЕСА_1);

Про стягнення 21599,17 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 12.08.2011 р.;

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Вінтер» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки товару в сумі 21599,17 грн., а також стягнення з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем при подачі позову до суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору № 364 поставки товару від 02.09.2010 р., укладеного між сторонами у справі, в частині своєчасності та повноти оплати переданого відповідачеві товару, у звязку з чим за відповідачем склалася заборгованість в сумі 21599,17 грн., яку останній самостійно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29 вересня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Вінтер» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.10.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Також ним надана довідка від 24.10.2011р. щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 21599,17грн.

Довідка позивача оглянута у судовому засіданні та долучена судом в матеріали справи.

Відповідач у судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 11.10.2011р. відповідач зареєстрований за адресою, вказаною в позові.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010р. між Відкритим акціонерними товариством «Вінтер» (далі постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі покупець) укладений договір поставки №364 (далі договір, а.с. 10).

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобовязується поставить на адресу покупця продукти харчування власного виробництва в асортименті, а покупець прийняти і оплатити вищевказану продукцію на умовах даного договору.

Асортимент, ціна, кількість і вартість продукції визначаються угодою сторін і відображаються в специфікаціях або накладних (1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони обумовили, що відпускна ціна на продукцію формується постачальником згідно діючого законодавства і відображена в накладних.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману партію продукції згідно накладної на протязі 30 календарних днів з моменту прийому вказаної партії (дата товарно-транспортної накладної). Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок або внесення в касу постачальника.

Даний договір вступив в законну силу з моменту його підписання і діяв до 02.09.2011р., а в частині розрахунків діє до повного виконання покупцем своїх зобовязань (п. 9.1 договору)

Згідно п. 9.2 договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 днів до його закінчення не поступило письмових заяв відносно припинення його дії або зміну його умов. Якщо одна із сторін виявить бажання достроково припинити дію договору, вона зобовязана повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за 10 днів до дати припинення дії договору.

Оскільки доказів розірвання чи припинення даного договору у встановленому законом порядку сторонами у судове засідання не надано, то суд вважає даний договір чинним.

Як свідчать матеріали справи, позивач у виконання умов договору, за товарно транспортними накладними №4215 від 08.09.2010р. на суму 16525,40грн., №4410 від 29.09.2010р. на суму 19319,40грн., №4344 від 21.09.2010р. на суму 24041,98грн. і №4640 від 18.11.2010р. на суму 7857,19грн. відпустив відповідачеві товар на загальну суму 67743,97грн. (а.с. 11-15).

Товар відповідачем отриманий, про що свідчить підпис в графі «прийняв» та печатка підприємства відповідача.

Однак відповідач порушив взяті на себе договірні зобовязання, одержаний за вищевказаними накладними товар залишив частково не сплаченим, тому за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість за відпущений товар за товарно-транспортними накладними, згідно умов договору поставки №364 від 02.09.2010р. в сумі 21599,17грн.

Факт часткової оплати продукції відпущеної за товарно-транспортними накладними, згідно умов договору поставки №364 від 02.09.2010р. на суму 46144,80грн. підтверджується банківськими документами - регістрами розрахункових документів, наявних в матеріалах справи. Так відповідач сплатив позивачеві грошові кошти за отриманий товар 28.09.2010р. в сумі 16525,40грн., 05.05.2011р. в сумі 9300,00грн., 30.12.2010р. в сумі 1000,00грн., і 19.10.2010р. в сумі 19319,40грн. (а.с. 16, 17-19), решта товару залишена несплаченою.

Надіслана на адресу відповідача претензія вих. №07/566 від 05.05.2011р. з вимогами погасити суму боргу в строк до 15.05.2011р., залишена відповідачем без розгляду та задоволення (а.с. 20), тому Публічне акціонерне товариство «Вінтер» звернулось з позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми боргу в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, за умовами договору, позивач відпустив за товарно-транспортними накладними в період з 08.09.2010р. по 18.11.2010р. відповідачеві товар на умовах сплати його відповідачем у тридцяти денний строк з моменту прийому кожної окремої партії товару, тобто строк виконання грошового зобовязання відповідача перед позивачем сплив.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 21599,17грн.

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості за договором поставки №364 від 02.09.2010р. в сумі 21599,17грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (97635, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Вінтер» (83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, буд. 22, код ЄДРПОУ 01549478) 21599,17грн. заборгованості, 216,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.