Постанова № 19216164, 15.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" листопада 2011 р. Справа № 5005/3763/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ткаченко Н.Г.,

суддів:Куровського С.В., Коробенка Г.П.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р.

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомпрокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

дотовариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум"

провнесення змін у п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 13.12.2005р.

за участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився,

прокуратури: Ходаківський М.П. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 27.10.2008р. № 147)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" про внесення змін у п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005р. укладеного між Криворізькою міською радою та ТОВ "СК Петроліум".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. по справі №5005/3863/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ТОВ "СК Петроліум" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "СК Петролеум" (орендар) 21.11.2005р. на підставі рішення Криворізької міської ради від 27.07.2005р. №3436 був укладений договір оренди земельної ділянки (далі – Договір оренди), відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3429 кв.м. (кадастровий номер –1211000000:12:152:0001) для розміщення автозаправної станції з метою несільськогосподарського використання, яка знаходиться на вул. 50-річчя Жовтня,12а в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу.

Відповідно п. 4.1. Договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" на підставі довідки Криворізького міського управління земельних ресурсів про визначення нормативної грошової оцінки щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно п. 4.5. Договору розмір та сума орендної плати переглядається за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії договору у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки); зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості за 1 кв.м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законодавством та цим договором у т.ч. п. 4.4 (щодо врахування індексів інфляції).

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-17 від 03.06.08р. внесені зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна платаза земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Як правильно зазначено господарським судом попередніх інстанцій, на момент вирішення спору у даній справі, згідно п. 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, з 01.01.2011р. втратив чинність Закон України "Про плату за землю", однак мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України повністю відповідає мінімальному розміру річної орендної плати, встановленому ст. 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній до 01.01.2011р.

Господарським судом встановлено, що на виконання вимог зазначеного закону, 24.09.2008р. Криворізька міська рада прийняла рішення №2741 про надання згоди на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок щодо застосовування ставки орендної плати на рівні трикратного розміру земельного податку.

Позивач листом №6/18-616 від 19.11.2010 р. запропонував відповідачу внести зміни до договору оренди земельної ділянки №040510801006 від 13.12.2005р., який останнім залишено без розгляду.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території

Таким чином, у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Доказів скасування чи визнання нечинним рішення Криворізької міськради №2741 від 24.09.2008р. матеріали справи не містять.

Згідно ч. 2 ст.5 ЦК України та ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Зважаючи на те, що зміни до договору оренди землі вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє, і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України, висновок господарського суду попередніх інстанцій про задоволення позову колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Оскільки господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р. у справі № 5005/3763/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя          : Н.Г. Ткаченко

Судді: Г.П. Коробенко

С.В. Куровський