Ухвала суду № 19210304, 08.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" листопада 2011 р. м. КиївК-23990/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ на постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2007 року по справі №13/86-1905 за позовом Державного підприємства «Мишковицький спиртзавод»до Тернопільської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2007 року, позовні вимоги Державного підприємства «Мишковицький спиртзавод»до Тернопільської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано нечинним з моменту прийняття податкове повідомлення рішення №000102306/0 від 02.04.2007.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 20.12.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.12.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2007 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 09.02.2007 по 01.03.2007 та з 14.03.2007 по 28.03.2007 проводились виїзні позапланові перевірки Державного підприємства «Мишковицький спиртзавод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року та січень 2007 року, за результатами якої було складено акти №2207/23-623/00375154 від 06.03.2007 та №23-623/00375154 від 28.03.2007, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №000102306/0 від 02.04.2007, яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 38993,00грн.

З актів перевірки вбачається, що ДП «Мишковицький спиртзавод»отримав (придбав) природний газ у ТОВ «Укренерго»та згідно податкової накладної №66 від 31.12.2006 у вартості газу сплатив ПДВ на суму 38993,00грн., яке використав в якості кредиту в грудні 2006 року та відємне значення включив до бюджетного відшкодування в січені 2007 року, коли вказаний газ є імпортного походження.

Згідно ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»від 27.12.2001 року за №1729 із внесеними змінами та доповненнями постановами КМУ від 09.06.2006 року за №813 встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»- дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також субєктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обовязковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача-платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів, в яких обовязково зазначається, кому належить поставлений газ, субєкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За результатом розгляду справи було встановлено, що висновки відносно природного газу (його походження) відповідачем було зроблено виключно на припущеннях, без встановлення та відображення фактів в актах перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було фактично сплачено суму податку на додану вартість у вартості придбаного товару, тобто виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Г.К. Голубєва

____ Н.Є. Маринчак

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна