Ухвала суду № 19210067, 27.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2011 р. м. КиївК-12831/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року у справі № 21/333-НА за позовом Ярмолинецького районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про часткове скасування податкового повідомлення рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Ярмолинецького районного споживчого товариства (далі- позивач) до Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області (далі-ДПІ у Ярмолинецькому районі Хмельницької області, відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення №0000081500/2 від 22.06.2006 в частині податкового зобовязання по платі за землю за основним платежем - на суму 15078,05грн. та штрафними санкціями, які підлягають нарахуванню на вказану суму.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 24.11.2006 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року, постанову Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2006 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0000081500/2 від 22.06.2006 на суму 11127.00грн. Прийнято нову постанову про скасування податкового повідомлення-рішення №0000081500/2 від 22.06.2006 в частині донарахування земельного податку в сумі 7118,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4009,00грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, 13.06.2007 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.09.2008 року прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.6.1 ст. 6, п.п.17.1.2 п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181).

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом на підставі акту №40.231/01773307 від 06.03.2006, складеного за результатом комплексної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Ярмолинецьким районним споживчим товариством за період з 01.04.2004 по 31.12.2005, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000081500/0 від 17.03.2006, яким визначено податкове зобовязання по земельному податку в сумі 19246,00грн. та на підставі п.п.17.1.1, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України №№2181 застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 9793,00грн. (170,00грн. + 9623,00грн.).

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що в період банкрутства в 2005 році позивач не подавав до податкового органу розрахунок земельного податку. За період банкрутства з 01.01.2005 по 30.05.2005 занижено нарахування земельного податку на суму 8019,15грн., а за період з 01.06.2005 по 31.12.2005 занижено на 11227,23 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000081500/2 від 22.06.2006 було скасовано в частині застосування штрафної санкції в сумі 9623,00грн. та зобовязано відповідача здійснити розрахунок та застосувати до позивача штрафні санкції на підставі п.п.17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181. Відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000081500/2 від 22.06.2006 про донарахування земельного податку у розмірі 19246,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 9311,80грн.(170,00грн. +9141,80грн.).

Позивачем зазначене податкове повідомлення рішення оскаржується в частині 15078,05грн. основного платежу та відповідної суми штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності нарахування податкових зобовязань та штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції в повній мірі з висновком суду першої інстанції не погодився. Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що при визначенні до сплати розміру земельного податку, відповідачем не було враховано 7117,96грн., які позивачем було сплачено без подання податкової декларації та безпідставно нараховано штрафні санкції у розмірі 4009,00грн. в період ліквідаційної процедури, що є порушенням приписів ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній до 31.03.2005 року) земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Законом України з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України №2181. Підпунктом п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181 передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу, яка поширюється в тому числі і на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання зі сплати податку на землю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено за 2005 рік 7117,96грн. земельного податку, а тому, враховуючи, що чинне законодавство не забороняє за відсутності факту подачі податкової декларації зараховувати сплачений підприємством податок в рахунок погашення його зобовязань з цього податку, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність врахувати зазначену суму в рахунок сплати земельного податку є правомірним.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав у ліквідаційній процедурі нараховувати штрафні санкції, за порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання, що виникло у ліквідаційній процедурі та вважає за необхідне зазначити, що виходячи із ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Така позиція відповідає і вимогам ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, згідно із якою з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута щодо конкурсних кредиторів.

Крім того, з огляду на встановлені обставини, щодо часткової сплати податку на землю, судом не було встановлено обставин щодо дотримання позивачем строків сплати земельного податку, що є необхідною умовою для визначення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 24.11.2006 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року у справі № 21/333-НА скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Л.І. Бившева

____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ С.Е. Острович