Ухвала суду № 19207303, 25.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"25" жовтня 2011 р. м. КиївК-25553/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 25.10.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Комінтернівської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008

у справі № 2а-192/07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Трансхім”

доКомінтернівської обєднаної державної податкової інспекції Одеської

області

провизнання нечинними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансхім” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Комінтернівської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 01.10.2006 та складено акт № 26/6/23-1008/25035086 від 29.01.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000052301/0/30 від 30.01.2007, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 1129956 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 564978 грн., № 0000062301/0/29 від 30.01.2007, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 680 грн. за неподання декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2006 року.

В порядку адміністративного оскарження на підставі рішення Державної податкової адміністрації України відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000052301/3 від 11.07.2007, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 1129956 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 564978 грн., № 0000062301/3 від 11.07.2007, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 680 грн. за неподання декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2006 року, № 0000382301/3 від 11.07.2007, яким позивачу донараховано додаткові штрафні санкції 564978 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 6.1, ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, занижено підприємством суми податку на додану вартість на 1129956 грн., пп. 9.4 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємству було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, п п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, неподано ТОВ „Трансхім” декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2006 року. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ „Трансхім” надавалися інформаційні послуги засобами звязку нерезидентам, що не мають постійного представництва на території України. Позивачем на підставі двосторонніх договорів з нерезидентами здійснювалася діяльність по веденню оперативного контролю за надходженням та відвантаженням товару для „Фірми”, яка зареєстрована за кордоном, узгодженню імовірних строків подання тоннажу під навантаження, своєчасному інформуванню „Фірми” про всі обставини, що перешкоджають нормальному виконанню відвантаження вантажів для „Фірми”, наданню інформації про наявність товарів на складі, що підтверджується актами приймання інформаційних послуг. Договори з нерезидентами про надання транспортно-експедиційних послуг та сюрвеєрських послуг по контролю трюмів суден позивачем не укладалися, що підтверджується довідкою ДП „МТП „Южний” № 53 від 05.03.2007, з штатного розкладу ТОВ „Трансхім” вбачається, що в останньому відсутні посади, на яких могли б надаватися транспортно-експедиційні послуги. Згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість” особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку (зокрема ПДВ), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Закону, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).

В п. 9.4 ст. 9 зазначено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, то така особа зобовязана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснюються оподатковувані операції з обсягом, що перевищує протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, то така особа зобовязана зареєструватися платником ПДВ до кінця передбаченого законом періоду. Особа, котра не надсилає таку заяву у зазначених випадках і строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Обсяг повноважень власника на інформацію визначено у ст. 38 Закону України „Про інформацію”, власник має право, зокрема, на реалізацію належної йому інформації як товару у формі інформаційного продукту чи інформаційної послуги.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач уклавши угоди двосторонніх договорів з нерезидентами по веденню оперативного контролю за надходженням та відвантаженням товару, реалізовував належну йому інформацію як товар, а тому ця операція підпадає під дію пп. ”д” п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” та не є обєктом оподаткування з податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Комінтернівської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 у справі № 2а-192/07 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комінтернівської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2008 у справі № 2а-192/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіМ.І. Костенко

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров