Ухвала суду № 19206162, 25.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2011 р.м. КиївК/9991/13014/11

К/9991/1245/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Прокуратури Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-1018/10/0670

за позовом Виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі,

Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області,

за участю Прокуратури Житомирської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, позов Виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (далі відповідач-2) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022304/0 від 18 січня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВТП у формі ТОВ «Ренесанс»заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до декларацій за жовтень 2009 року в розмірі 880000,00 грн. та за листопад 2009 року в розмірі 134000,00 грн. на розрахунковий рахунок.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 та Прокуратура Житомирської області оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах ДПІ у м. Житомирі та Прокуратура Житомирської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ГУДК України у Житомирській області в поданих письмових поясненнях просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ВТП у формі ТОВ «Ренесанс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на розрахунковий рахунок платника за жовтень, листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період: вересень, жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт № 43/23-2/13566695 від 12 січня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022304/0 від 18 січня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1014000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з непідтвердженням правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2009 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ВТП у формі ТОВ «Ренесанс»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В свою чергу, відповідач-1, зменшуючи суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, обмежився виключно посиланнями на ознаки сумнівності деяких учасників ланцюга постачання товарів без проведення зустрічних перевірок зазначених субєктів господарювання.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного зясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

ДПІ у м. Житомирі, зменшуючи позивачу суму бюджетного відшкодування, виходила з того, що за змістом Закону № 168/97-ВР право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від постачальників та їх контрагентів, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою посилання відповідача-1 та прокуратури на те, що контрагенти позивача по ланцюгу постачання не знаходяться за юридичною адресою, а їх діяльність має ознаки фіктивного підприємництва.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено факти порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб контрагентів позивача по ланцюгу постачання, зокрема, щодо директора Приватного підприємства Промислово-торгівельна фірма «Оліс» ОСОБА_5.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В звязку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Прокуратури Житомирської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКостенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.