Ухвала суду № 19205521, 18.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"18" жовтня 2011 р.м. КиївК/9991/29089/11

К/9991/28919/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Карася О.В.

Островича С.Е.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури Житомирської області та Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року

у справі № 2а-5961/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»

до Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області,

Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області,

за участю Прокуратури Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»(далі позивач) до Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (далі відповідач-1) та Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі відповідач-2) задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 000652330/0 від 22 січня 2009 року, № 000652330/1 від 23 лютого 2009 року, № 000652330/2 від 08 травня 2009 року, № 000652330/3 від 28 липня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Церсаніт Інвест»суму відшкодування податку на додану вартість за січень вересень 2008 року в розмірі 12 583140,00 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Церсаніт Інвест»3,40 грн. понесених судових витрат.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокуратура Житомирської області та Новоград-Волинська ОДПІ Житомирської області оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-2 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Церсаніт Інвест»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 80/05-53/23-30/33529350 від 16 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 000652330/0 від 22 січня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 12 583140,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 000652330/1 від 23 лютого 2009 року, № 000652330/2 від 08 травня 2009 року, № 000652330/3 від 28 липня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР), що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 12 583140,00 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування, Новоград-Волинська ОДПІ Житомирської області дійшла висновку, що, оскільки, позивачем не заявлено бюджетне відшкодування у звітних періодах, в яких проведено фактичну оплату податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт, послуг), то ним втрачено право на відшкодування податку з Державного бюджету України.

На думку відповідача-2, така сума податку на додану вартість не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів та включатися до декларації інших періодів або додаватись уточнюючим розрахунком, а повинна зараховуватись у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно з пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181-III), уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181-III), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Не може бути зменшена сума податкових зобовязань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах у звязку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав до Новоград-Волинської ОДПІ розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно якого дозаявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 12 583 140 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах з урахуванням обмежень щодо строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181-III.

При цьому, Закон № 168/97-ВР не обмежує термін «попередній період»лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Наведеним спростовуються доводи касаційних скарг стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Прокуратури Житомирської області та Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Острович С.Е.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко