Ухвала суду № 19204966, 29.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"29" вересня 2011 р. м. КиївК-15998/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Гордійчук М.П.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційної скарги Повного товариства «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року

у справі № 2-а-9390/08/2070 (2-а-9390/08/2070)

за позовомПовного товариства «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар»

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова,

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Повне товариство «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар»звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003251702/0 від 02.09.2005 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Повне товариство «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар»оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.07.2004 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено Акт № 1988/23-5/30138014 від 31.08.2005 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003251702/0 від 02.09.2005 року про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 74941,86 грн., у тому числі 24980,62 грн. основного платежу та 49961,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період, що перевірявся позивач видавав громадянам грошові кошти у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) та мали випадки місце коли громадяни не викупали в указаний в угоді термін належного їм рухомого майна. У зазначених випадках позивач реалізовував предмети застави Державній скарбниці.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 1.2 вказаного Закону визначено, що доходом є, зокрема, сума будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел.

Відповідно до підпунктів 4.2.1 та 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону

Колегія суддів зазначає про те, що у тому звітному податковому періоді коли строк дії договору позики закінчився і позичальник не здійснив викуп заставленого майна, у такого платника податку виникає оподатковуваний дохід у вигляді одержаної у власність грошової суми, що не повернута ломбарду.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 цього ж Закону, якщо обєкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Отже, ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна ломбард, як податковий агент, має виконати обовязок щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та надання податковому органу відповідної звітності.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Повного товариства «ВАТ «Фінінвест»і Компанія»Ломбард «Ютар»залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.