Ухвала суду № 19203804, 25.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5441/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Проскурівської К.Г.

відповідача: Коротинської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та до Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року Державне підприємство «Новатор» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 21.03.2011 року №0000332307 та стягнення на користь позивача суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2009 року, липень-серпень 2010 року в сумі 1016226 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року вищевказаний адміністративний позов задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 00003323307 від 21.03.2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2009 року, липень-серпень 2010 року в розмірі 1016226 грн. 00 коп. і судові витрати на суму 1700 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити Державному підприємству "Новатор" в задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях (вх. № 7424 від 10.10.2011 року) на апеляційну скаргу, просить у її задоволенні відмовити, зауважуючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції свого уповноваженого представника не направив, що у відповідності до положень частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились до суду апеляційної інстанції, відповідно, позивача на підтримання рішення суду першої інстанції, відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Новатор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2009 року, липень-серпень 2010 року, за наслідками отримання податкової інформації, про що складено акт №1887/23-7/2298-1900 від 21 березня 2011 року.

В акті №1887/23-7/2298-1900 від 21 березня 2011 року зафіксовані порушення:

- пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.2, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого платником завищено суму бюджетного відшкодування всього на суму 962080 грн. в тому числі у сумі 46733 грн. за грудень 2009 року, у сумі 618939 грн. за липень 2010 року, у сумі 296408 грн. за серпень 2010 року;

- підпунктів 7.7.2 "Б" пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", наслідок чого платником занижено залишок від'ємного значення (рядок 26 декларації) за серпень 2010 року на 962080 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332307 від 21 березня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року і липень-серпень 2010 року в розмірі 962080 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правильність обчислення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року, липень-серпень 2010 року у розмірі 1016226 грн., законність його відшкодування і протиправність податкового повідомлення - рішення № 0000332307 від 21 березня 2011 року підтверджена доказами, які перевірено судом і це не спростовано податковим органом, тобто суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах Закону.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на таке.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000332307 від 21.03.2011 року слугувало те, що за допомогою системи співставлення податковим органом встановлено, що по ланцюгах постачання ТМЦ/послуг на ДП "Новатор" за листопад 2009 року, червень, липень 2010 року, відсутній факт надмірної сплати податку до бюджету виробником (імпортером) та факт сплати ПДВ отримувачами товарів їх постачальникам, як наслідок зроблено висновок про порушення пункту 1.8, статті 1, підпункту 7.7.2, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Новатор", яким занижено суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року, липень-серпень 2010 року на загальну суму 962080 гривень.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( надалі Закон № 168/97-ВР, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 пункт 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно із абзацом 2 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування за грудень 2009 року, липень-серпень 2010 року у встановлені законодавством України терміни не відшкодована і податковий орган листом № 11358/10/23-7 від 06.04.2011 року повідомив позивача, що підприємство має право врахувати суму 962080 гривень у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів. Наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування в такій сумі підтверджується актами податкових виїзних позапланових перевірок, первинними документами, які були досліджені в судовому процесі та неодноразово підтверджувалось самим контролюючим органом.

Спору між сторонами стосовно цих обставин не існує.

Згідно з частиною 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Доводи податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у звязку з не підтвердженням через неотримання відповіді ДПА України причин не включення ДП "Новатор" до реєстру суб'єктів підприємницької діяльності про відшкодування ПДВ, відхилені судом правомірно.

Слід зазначити, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи, тому твердження податкового органу щодо відсутності факту надмірної сплати ПДВ отримувачами товарів їх постачальникам по ланцюгу постачання ТМЦ та послуг не встановлено законом як перешкоду для отримання бюджетного відшкодування ПДВ при відсутності встановлених порушень вимог закону безпосередньо перевіреним платником податку.

Таке правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовуються судами України при розгляді справ, поряд із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, як джерело права.

Так, у рішенні від 09.01.2007 у справі “Інтерсплав проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ані податковий орган, ані орган державного казначейства в ході розгляду справи в суді не довели обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 201 - 204 КАС України.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 жовтня 2011 року .

Головуючий суддя/підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар