Постанова № 19203546, 11.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 р. Справа № 2а-7730/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.

Суддів Мінаєвої О.М., Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Нестеренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від28.02.2011р. по справі№2а-7730/10/1870

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример"

про стягнення заборгованості по фінансовим санкціям,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція в м. Суми (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример" (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-стягнути з відповідача заборгованість по сплаті фінансових санкцій в розмірі 26860грн. 00коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від28.02.2011р.в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, а також на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм приписів ст. ст. 3, 17 Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарг підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.07.2010 р. під час перевірки автомобільного ринку, що належить ТОВ “Стример”, та знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15, щодо дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проведеної працівниками ДПІ в м. Суми, було виявлено порушення п.9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: щоденно не роздруковувалися і не зберігалися фіскальні звітні чеки, що підтверджуються копією акта № 6189/18/19/23/23825186/690 від 04.08.2010 р. (а.с.6-9).

При складанні акта перевірки у директора ТОВ “Стример”, Мащенка В.О., були зауваження до нього, про що в матеріалах справи є підтвердження (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки та на підставі акту № 6189/18/19/23/23825186/690 від 04.08.2010 р. позивачем відповідно до п.4 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” було прийнято рішення №0006602304/60248 від 11.08.2010 р. про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26860грн. 00коп. (а.с.5).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи про стягнення з позивача заборгованості, судом було встановлено неправомірність рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0006602304/60248 від 11.08.2010 р. про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26860грн. 00коп..

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, відповідно до змісту наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом повязує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення субєкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Державної податкової інспекції у м. Суми №0006602304/60248 від 11.08.2010 р. про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26860грн. 00коп.. отримано відповідачем та не оскаржено в судовому порядку, а отже є чинним.

Визначені зазначеним рішенням субєкта владних повноважень суми фінансових санкцій не були сплачені підприємством у добровільному порядку.

Статтею 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача 26860грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд першої інстанцій не врахував предмету позову, зазначених приписів норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від28.02.2011р. по справі№2а-7730/10/1870- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державної податкової інспекції в м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример"про стягнення заборгованості по фінансовим санкціям задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример"( ідентифікаційний код 23825186) на користь Державного бюджету заборгованість по сплаті фінансових санкцій в сумі 26860грн. 00коп..

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 13.07.2011 р.