Ухвала суду № 19203461, 05.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р.Справа № 2а-13/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від27.04.2011р. по справі№2а-13/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц Постач"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

05.01.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварц Постач» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова ( далі відповідач) в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001851540/0 від 10.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у вигляді штрафних санкцій у сумі 13 165,79 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року по справі № 2-а- 13/11/2070 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц Постач» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення було задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001851540/0 від 10.12.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц Постач» (ідентифікаційний код: 35351613, адреса: 61035, м. Харків, вул. Матросова, 9) 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме: п.п. 7.2.3.п.7.2. та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року 168/97-ВР ”). Також , судом першої інстанції не враховано, що в ході перевірки встановлено недодержання вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями. Виходячи з цього, відповідачем було встановлено нікчемність угод укладених протягом перевіряємого періоду даним суб'єктом господарювання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б вказували на невідповідність угоди позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача. У зв'язку з цим суд зазначає, що вказані обставини та матеріали справи підтверджують правильність ведення позивачем податкового обліку і розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість та помилковість висновків відповідача про безпідставність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту на загальну суму 131 657,90 грн. по податковим накладним від ТОВ «Макра Плюс». Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції зроблено висновок про визнання невірним нарахування відповідачем штрафної санкції згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами», визначеною у спірному податковому повідомленні рішенні №0001851540/0 від 10.12.2010 року.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12.08.2010 року, Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі и Харкова за результатами проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Кварц Постач» з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні, травні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Макра Плюс», правильності обчислення ПДВ квітень, травень 2010 року складений акт № 3790/15-409/35351613.

В зазначеному акті вказано, що за даними бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» не встановлено надання ТОВ «Макра Плюс» (код за ЄДРПОУ 34746826) декларацій, уточнюючих розрахунків або виправлення помилок у бік збільшення податкових зобов'язань від взаємовідносин з ТОВ «Кварц Постач».

Дана обставина обумовила висновок відповідача в акті від 12.08.2010 року про відсутність об'єкта оподаткування у договірних відносинах згаданих суб'єктів господарювання та відповідно про безпідставність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту на загальну суму 131 657,90 грн. по податковим накладним від ТОВ «Макра Плюс», які виникли від виконання угод, що не створюють юридичних наслідків та є нікчемними.

У зв'язку з цим відповідачем було прийнято та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення - рішення № 0001411540/0 від 08.09.2010 року з зазначенням у ньому порушень положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ( далі -Закон № 168), що діяли на час існування спірних відносин сторін справи, як правову підставу для визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) на загальну суму 178 694,6 грн., у тому числі, 131 657,9 грн. - основний платіж, 47 036,7 грн. - штрафна санкція.

10 грудня 2010 року, відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення - рішення № 0001851540/0 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Кварц Постач» за платежем податок на додану вартість у вигляді штрафних санкцій у сумі 13 165,79 грн.

Прийняття даного рішення було також обґрунтовано актом перевірки № 3790/15-409/35351613 від 12.08.2010 року та порушенням п.п. 7.2.3 п. 7.2 і п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Судом першої інстанції зазначено та підтверджено, що порядок формування податкового кредиту визначено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. (Підпункт 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. (Підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Щодо порущення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України №68/97-ВР визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Виходячи з цього, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №68/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності факту, реалізації ТОВ «Кварц Постач» та ТОВ «Макра Плюс» зобов'язань за договором поставки № 2 від 01.04.2010 року.

Факт реалізації зобов"язань підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними, та податковими накладними.

На момент складання вказаної податкових накладних та на момент розгляду справи ТОВ «Кварц Постач» та ТОВ «Макра Плюс» зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується відповідними свідоцтвами і не заперечується відповідачем.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів зазначає , що позивач мав достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави включення сум ПДВ до складу податкового кредиту на загальну суму 131 657,90 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання невірним нарахування відповідачем штрафної санкції згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами», визначеною у спірному податковому повідомленні - рішення №0001851540/0 від 10.12.2010 року.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладеної між ТОВ «Макра Плюс» та ТОВ «Кварц Постач» угоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочинну недійсним не вимагається.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін цієї угоди

Доказами є залучені до матеріалів справи видаткові накладні та податкові накладні за період 06.04.2010 року по 31.05.2010 року.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів не вбачає в діях позивача завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети.

На момент вчинення правочинів, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року № 2а-11773/10/2070 скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001411540/0 від 08.09.2010 року ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року № 2а-11773/10/2070 залишено без змін.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про нікчемність правочинів ТОВ «Макра Плюс» та ТОВ «Кварц Постач»є необґрунтованими, оскільки предметом спору за даною справою не є визнання вказаних правочинів недійсними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011р. по справі№2а-13/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Бондар В.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.