Постанова № 19201661, 15.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2010 року 09:29 № 2а-7920/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторгпозитив" простягнення коштів в дохід держави отриманих за нікчемною угодою

За участю представників:

від позивача:Радутний О.С.

від відповідача 1:Синюк А.С., Недільська О.В.

від відповідача 2:Нудненко М.М.

від прокуратури:Овчаренко О.З.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан», відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторгпозитив»про стягнення у дохід держави коштів одержаних за нікчемною угодою у розмірі 12098182,16 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ДПІ у Соломянському районі м. Києва вказує на те, що при укладенні та виконанні Генерального договору поставки нафтопродуктів №02/07-1 від 02.07.2007р. між ТОВ «Фірма Октан»та ТОВ «Спецторгпозитив»відповідачі не могли не усвідомлювати її протиправність і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Таким чином, ДПІ у Соломянському районі м. Києва просить суд встановити факт нікчемності правочину у формі Генерального договору поставки нафтопродуктів №02/07-1 від 02.07.2007р.; зобовязати ТОВ «Спецторгпозитив»повернути ТОВ «Фірма Октан»отримані грошові кошти у сумі 12098182,16 грн. та стягнути з ТОВ «Фірма Октан»в доход державного бюджету грошові кошти у сумі 12098182,16 грн.

Представник відповідача-1 проти позову заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними з посиланням на те, що спірна угода не суперечить вимогам закону та інтересам держави, укладена в межах правосубєктності сторін угоди.

Представник відповідача - 2 в судовому засіданні та письмових запереченнях зазначено, що обставини, викладені в позовній заяві не відповідають дійсним обставинам та суперечать наданим доказам. Вважає, що укладення та виконання відповідачами спірного договору жодним чином не порушує інтересів держави та суспільства та не наносить збитків бюджету, оскільки податкові зобовязання за вказаним договором по ПДВ та податку на прибуток сплачені в повному обсязі..

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва виїзною плановою перевіркою ТОВ «Фірма Октан»(код ЄДПРОУ 24718890) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р. було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»(Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецторгпозитив»(Продавець) був укладений Генеральний договір на поставку нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007р.

Відповідно до умов договору, продавець зобов'язується передати у встановлений строк нафтопродукти у власність покупця, а Покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти і оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно наданим накладним, ТОВ «Спецторгпозитив»на виконання умов Генерального договору поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007 року протягом перевіряє мого періоду поставив для ТОВ «Фірма Октан»нафтопродуктів (бензин А-76, А-95, А-98, дизпаливо) на загальну суму 12098182,16 грн., в тому числі ПДВ 2016364,01 грн.

В підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Спецтогпозитив»було виписано ТОВ «Фірма Октан»податкові накладні на загальну суму 12098182,16 грн., в тому числі ПДВ 2016 364,01 грн.

Як зазначено в акті перевірки, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Фірма Октан»не перераховувало грошові кошти на рахунок ТОВ «Спецторгпозитив»як оплату за отриманий товар по Генеральному договору поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007 року.

Проте, згідно акту взаємозаліку зустрічних однородних вимог між ТОВ «Фірма Октан»та ТОВ «Спецторгпозитив»згідно яких протягом перевіряємого періоду зменшено заборгованість за товар перед ТОВ «Спецторгпозитив» шляхом взаємних заліків зустрічних однорідних вимог на загальну суму 10125293,32 грн.

Станом на 31.12.2008 року кредиторська заборгованість на балансі ТОВ «Фірми Октан»перед ТОВ «Спецторгпозитив»за Генеральним договором поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007 року не обліковувалась.

ДПІ у Солом'янському районі міста Києва вважає, що Генеральний договір поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007р. є нікчемним, оскільки спрямований на укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме завдання збитків бюджету України.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2000 року по кримінальній справі №1-1138/08 ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, дії які виразились у співвиконанні, шляхом використання інших осіб, для фіктивного підприємства, тобто створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, в числі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для створення ТОВ «Спецторгпозитив».

Крім того, в обґрунтування свої вимог ДПІ у Соломянському районі м. Києва посилається на те, що директором та одним із засновників ТОВ «Спецторгпозитив»є гр. ОСОБА_9, другим засновником є гр. ОСОБА_8. Співробітниками СВ Червоноградського МВ ГУ МВС України у Львівській області було проведено допит у якості свідків громадянок України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та згідно наданих пояснень встановлено, що до створення та діяльності підприємства ТОВ «Спецторгпозитив»не мають і відношення.

На наданому для перевірки Генеральному договорі поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007 зі сторони Продавця зазначені реквізити ТОВ «Спецторгпозитив», біля підпису директора, скріпленого печаткою ТОВ «Спецторгпозитив», значиться прізвище: ОСОБА_7.

Позивач вважає, що внаслідок укладення та виконання генерального договору поставки нафтопродуктів №02/07-1 від 02.07.2007р. державному бюджету було завдано шкоду у розмірі 4536818 грн., а саме: у вигляді ненадходження до державного бюджету податку на прибуток у сумі 2520454 грн. та податку на додану вартість у сумі 2016364 грн.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд застосувати наслідки, що передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Водночас, всі суми, віднесені ТОВ «Фірма Октан»до податкового кредиту у відповідні періоди, підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Зобовязання за Договором № 02/07-1 між ТОВ«Фірма Октан»та ТОВ «Спецторгпозитив»на поставку нафтопродуктів виконані сторонами, що підтверджується відповідними податковими накладними, видатковими накладними, додатковою угодою до договору та довіреностями, копії яких залучені до матеріалів справи.

ТОВ «Фірма Октан»надано суду належним чином посвідчені копії документів, складених у період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., що прямо та/або опосередковано підтверджують товарність Генерального договору поставки нафтопродуктів №02/07-1 від 02.07.2007р., а саме: накладні, видаткові накладні, акти приймання передачі нафтопродуктів, видаткові накладні, договір комісії, акти взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, виписки банку, акти виконаних робіт, платіжні доручення, договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, акт приймання-здачі виконаних робіт, виписки з особового рахунку.

Позивачем не заперечується той факт, що на момент розгляду справи, а також на момент підписання спірного договору поставки, видачі податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Фірма Октан»та ТОВ «Спецторгпозитив» не були припинені, реєстрація як платників податку на додану вартість не була анульована.

Під час розгляду справи №2а-11978/09/2670 до матеріалів справи було подано сторонами та долучено до матеріалів справи дві нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_7, які за змістом суперечать одна одній.

Так, 19 березня 2008 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_10 засвідчено справжність підпису ОСОБА_7 на заяві, що адресована в правоохоронні та судові органи м. Києва, в якій надає пояснення по суті реєстрації ТОВ «Спецторгпозитив»та стверджує, що жодного відношення до реєстрації та управління даного підприємства не має, установчі документи не підписувала, доручення нікому не давала, фінансово-господарську діяльність не вела.

Крім того, 18 листопада 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 засвідчено підпис ОСОБА_7 на заяві на імя судді Окружного адміністративного суду м. Києва, якою підтверджує, що з моменту державної реєстрації ТОВ «Спецторгпозитив»та до моменту подання вказаної заяви обіймала посаду директора даного товариства, здійснювала господарську діяльність з укладенням та виконанням господарських договорів.

З метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи та зясування обставин у справі Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2010р. по справі №2а-11978/09/2670 залучено та викликано в якості свідка ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає: АДРЕСА_1.

В судові засідання ОСОБА_7 не зявилася, пояснень по су ті спору не надала.

Прокуратура м. Києва була повідомлена про розбіжність в нотаріально засвідчених заявах ОСОБА_7, проте, жодних документів в підтвердження або спростування відомостей, викладених в таких заявах, не надала.

Також, судом не приймається до уваги посилання позивача на вирок Шевченківського районного суд м. Києва від від 03.11.2000 року по кримінальній справі №1-1138/08 ОСОБА_6, якого визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, як на підставу позовних вимог. Так, факти, встановлені зазначеним вироком, стосуються саме подій, що звязані з легальними діями по створенню субєкта підприємницької діяльності (стор. 10-11 вироку Шевченківського районного суду м. Києва), отже, реєстрацією ТОВ «Спецторгпозитив», що не заперечується сторонами.

Відносно подій 2007-2008 років, вирок Шевченківського районного суду м. Києва надає оціночні судження відносно можливості невстановлених осіб ставити підписи на фінансово-господарських документах, завірених печаткою підприємства, від імені ОСОБА_7 і вести незаконну господарську діяльність, що не було доведено позивачем та спростовується матеріалами справи.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_8 (дівоче прізвище ОСОБА_8) другого учасника ТОВ «Спецторгпозитив», справжність підпису якої засвідчено нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_13, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «Спецторгпозитив»створено та діяло у відповідності до вимог чинного законодавства України, а через кризові явища в економіці України, несплату контрагентами заборгованостей перед ТОВ «Спецторгпозитив»та відсутністю обігових коштів, тимчасово призупинило господарську діяльність.

Також, в судовому засіданні 18.02.2010р., представником ТОВ «Спецторгпозитив»надано належним чином засвідчена копія Постанови слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_14 від 12 лютого 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України в звязку з відсутність в її діях складу злочину.

За таких умов, суд приходить до висновку, що наявність у сторін при укладенні Генерального договору поставки нафтопродуктів №02/07-1 від 02.07.2007р. протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не доведено позивачем.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідачі належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Твердження позивача про те, що сторони за Генеральним договором № 02/07-1 від 02.07.2007р. прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується вищевикладеним.

Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зі змісту ч. 1 ст. 208 ГК України видно, що застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В той же час, сама по собі угода на поставку нафтопродуктів не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки виконання зазначених робіт не потребує ліцензії, інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за Договором №02/07-1 мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач не надав.

Крім того, позивачем не надано суду доказів незаконного заволодіння майном (грошовими коштами) ані акту перевірки ТОВ «Спецторгпозитив», ані рішень податкового органу про донарахування ТОВ «Спецторгпозитив»сум податку на додану вартість, що могли б підтвердити період та розмір такого, нібито, незаконного заволодіння грошовими коштами.

Отже, в даному випадку у суду немає достатніх підстав для висновку, що укладений між відповідачами договір є нікчемним.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Положення ч. 1 ст. 208 ГК України відповідають ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, Генеральний договір поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 укладений між відповідачами 02.07.2007 року, а з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся лише 14.07.2009 року, тобто з пропуском строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, що є самостійною підставою для відмови Державній податковій інспекції у Соломянському районі м. Києва в задоволенні позову про застосування наслідків нікчемності правочину.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва в даному випадку задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович