Постанова № 19201619, 10.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2011 року № 2а-3816/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості у розмірі 10 825,01грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 10825,01 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, керуючись пп. 20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України просив стягнути з СПД ОСОБА_1 суму дебіторської заборгованості у розмірі 10825,01 грн., строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на орган державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2011 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судові засідання відповідач не прибув, представників не направив, заперечення проти позову не надав, з письмовими клопотаннями і заявами про розгляд справи за його відсутності не звертався. Судова повістка, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві була вручена особисто ОСОБА_1, докази чого наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, справа, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, розглянута в судовому засіданні в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 35207972) адреса: м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, як платник податків та обовязкових зборів взятий на облік у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

В судовому засіданні позивач вказував на наявність податкової заборгованості КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації перед бюджетом.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва направила КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації Повідомлення від 26.11.2010 р. про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу, згідно якого додатковим джерелом погашення податкового боргу є активи КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, попередньо передані ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів: всі види дебіторської заборгованості, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.

26.11.2010 року між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва укладений Договір №2 про переведення прав на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків.

Так, за умовами даного Договору №2 податковий орган одержує право на продаж права на отримання суми дебіторської заборгованості та спрямування вирученої суми в рахунок погашення податкової заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами. До дебіторської заборгованості відноситься:

- дебіторська заборгованість на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги;

- інші види дебіторської заборгованості, а також всіх штрафних санкцій, що виникають у контрагентів внаслідок неотримання ними термінів оплати.

Платник податків зобовязаний у день підписання Договору передати податковому органу всі документи, що підтверджують його право вимоги виконання зобовязань дебітором.

Платник податків та податковий орган зобовязані після підписання Договору письмово повідомити дебітора про переведення права на отримання суми дебіторської заборгованості на податковий орган.

26.11.2010р. директором КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_2 та податковим керуючим ОСОБА_3, що призначений наказом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 14.05.2010р. №653, складений Акт №1 опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу .

Так, згідно Акту №1 від 26.11.2010р. вищевказані особи дійшли згоди щодо самостійного виділення платником податків та передачі податковому органу активів, які перебувають у власності платника податків для спрямування їх на погашення податкового боргу загальною сумою 10825,01 грн., а саме: дебіторської заборгованості СПД ОСОБА_1 по Договору №2178 від 14.03.2006р. оренди між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»та СПД ОСОБА_1

Щодо підстав виникнення дебіторської заборгованості СПД ОСОБА_1 судом встановлено наступне:

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (Орендарем) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір № 2178 від 14.03.2006р оренди нежитлового приміщення.

Згідно умов даного договору Орендодавець на підставі Розпорядження № 335 від 14.03.2006р. Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле підвальне приміщення, площею 404,30 кв.м., за адресою м. Київ, вул.. Малишка, буд. 15/1 для розміщення складу.

Зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі 2-х місячної орендної плати з урахуванням ПДВ. Орендар сплачує авансовий платіж в 10-денний термін з дня підписання Сторонами цього договору. Даний договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє з 01.03.2006р. по 26.02.2007р.

На підставі Акту прийняття-передачі нежилого приміщення від 01.03.2006р. Орендодавець КП по УЖГ Дніпровського р-ну м. Києва в особі начальника ЖРЕО № 403 ОСОБА_4 передав, а Орендар СПД-ФО ОСОБА_1, прийняв в строкове платне користування на строк дії договору оренди нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 з інженерним обладнанням.

Згідно довідки КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та не житлового фонду»заборгованість СПД ОСОБА_1 за період з січня по серпень 2007 року по оренді станом на 01.10.2010р. складає 10825,01 грн.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надіслано Претензію №18796/Т/24-111 від 26.11.2010р. СПД ОСОБА_1 в якій запропоновано перерахувати заборгованість перед КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та не житлового фонду»у сумі 10825,01 грн.

При вирішенні даного спору суд керується законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування в Україні» платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Вирішуючи спір, суд виходить за наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.3 ст.1 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-III (в редакцій чинній на момент виникнення заборгованості третьої особи) (далі по тексту Закон № 2181) визначено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно статті 6 зазначеного Закону, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

За змістом п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Перелік додаткових джерел, за рахунок яких податковим органам надано можливість погашати борги платників податків, визначено пунктом 7.4 статті 7 Закону № 2181.

Зокрема, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено, зокрема, суму заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.

Згідно з підпунктом 7.4.2. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу. Порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби (підпункт 7.4.4. Закону № 2181).

ДПА України у своєму листі від 16.10.2009 р. № 22736/7/24-0117 також відзначає, що дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів .

З метою реалізації положень пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181 ДПА України був затверджений наказ від 19.09.2003 р. № 439 «Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2003 р. за N 926/8247 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку, визначення дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку . Реалізації підлягає лише та дебіторська заборгованість, яку можна використати як джерело погашення податкового боргу (реальну до стягнення). Опис дебіторської заборгованості здійснюється за первісною вартістю дебіторської заборгованості, яка відображається у бухгалтерському обліку платника податків, без проведення незалежної оцінки (п. 4.3 Порядку).

Згідно з п.4.8 Порядку платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги.

В той же час, доказів на підтвердження проведення позивачем перевірки дебіторської заборгованості відповідача, як то передбачено п.4.2 Порядку, позивачем не надано.

Акт звірки розрахунків від 28.09.2010р. між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду»Дніпровської РДА в м. Києві та СПД ОСОБА_1 не підписаний останнім, що не може бути визнано судом належним доказом наявності безспірної суми заборгованості.

Згідно Довідки КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду» від 01.10.2010р. про заборгованість СПД ОСОБА_1 в розмірі 10825,01 грн. по оренді, вказана заборгованість виникла у період з січня по серпень 2007 року. Доказів безспірності сказаної суми заборгованості суду не надано.

Отже, заборгованість за Договором оренди станом на дату укладання Договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб була спірною та не підтверджувала право вимоги третьої особи до відповідача станом на 26.11.2010 року, що виключало можливість укладання Договору про переведення права вимоги.

Виходячи з наведеного, заборгованість за Договором оренди станом на дату укладання Договору про переведення права не була документально підтверджена, її не можна вважати дійсною та реальною до стягнення на дату укладання цього договору.

В контексті наведеного суд відзначає, що відповідно до п.4.6. Порядку платник податків передає податковому органу всі документи, що свідчать про право вимоги і відповідає за недійсність переданої йому вимоги. В даному випадку цих вимог не було дотримано.

Крім того, Договір про переведення права на отримання суми заборгованості не містить визначення суми боргу, яка уступається позивачу, яка повинна бути визначена у цьому договорі виходячи із змісту п.4 Порядку, що відповідно свідчить про недотримання позивачем вимог Порядку.

Доказів проведення опису дебіторської заборгованості, як передбачено п. 4.3 Порядку, також не надано, що також свідчить про недотримання вимог Порядку.

Доказів вжиття заходів погашення податкового боргу КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду» Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації за рахунок майна також не надано, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем передумов та порядку примусового стягнення активів, визначеного статті 6, 10 Закону № 2181, а отже і про ненастання обставин, які є передумовою застосування приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.2 Закону № 2181 щодо визначення додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості інших осіб) та погашення за їх рахунок податкового боргу третьої особи.

В той же час, дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів (до укладання Договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків), доказів чого суду не було надано. Згідно з п. 7.4.2 Закону № 2181, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених пунктом 7.4.1, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу.

В сукупності наведене свідчить про недотримання позивачем порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано особливого порядку звернення стягнення на майно, передбаченого пунктами 7.4.1, 7.4.2 Закону № 2181, вимоги є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частина 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович