Постанова № 19201592, 22.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2011 року № 2а-8848/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування рішення №52/17-04/2406316101 від 12.03.2011 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі Відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення № 52/17-04/2406316101 від 12.03.2011 року.

Як вбачається з позовної заяви та додаткових письмових обґрунтувань, Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акту перевірки від 25.02.2011 року № 17/17-04/2406316101 щодо порушення Позивачем пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Позивач зазначає, що висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем вимог вищевказаного Закону при формуванні податкового кредиту, базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, Позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просить суд скасувати спірні податкові повідомлення рішення.

Як вбачається з наданих письмових заперечень, Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та, в свою чергу, зазначає, що перевіркою було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», засновником та директором останнього є ОСОБА_3, який згідно Протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року фактично жодного відношення до функціонування даного підприємства не мав.

З огляду на зазначене, представник Відповідача підтримує позицію податкового органу щодо визнання Договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»нікчемним, як наслідок правомірного збільшення Позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Позивача з питань достовірності, повноти нарахування і сплати податків, зборів (обовязкових платежів) та додержання валютного законодавства України за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 25.02.2011 року № 17/17-04/2406316101

На підставі даного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено спірне податкове повідомлення рішення:

-від 12.03.2011 року № 52/17-04/2406316101 яким збільшено суму грошового забезпечення у розмірі 8515 грн. (за основним платежем 6812,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 1703,00 грн.)

Прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з боку Відповідача мотивовано висновками Акту перевірки згідно яких між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34901754), в особі директора ОСОБА_2 (ПРОДАВЕЦЬ) та Позивачем (ПОКУПЕЦЬ), був укладений Договір № 90201 від 02.09.2008 року у м. Києві предметом якого є продаж і передача у власність покупця (Позивача) певних товарів.

Так, за даним Договором Продавець зобовязується продати та передати у власність Покупця дезинфікуючі засоби, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пп. 5.3 Договору, розрахунки оплата по Договору проводилась Покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахункових рахунок Продавця.

Як встановлено Судом, однією з підстав, на основі якої Відповідачем зроблений висновок про заниження Позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту та як наслідок донарахування Позивачу суми податку на додану вартість є те, що правочин між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»був визнаний як нікчемним в силу закону, оскільки правочин, на думку Відповідача, не відповідає загальним умовам дійсності правочину, та таким, що не мав на меті настання реальних наслідків. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину внутрішній волі особи, що укладала правочин.

Приходячи до даного висновку, податковий орган посилається на наступні обставини. Відповідно до Протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області Андрійчуком Р.Б. у приміщенні службового кабінету СУ ПМ ДПА України з дотриманням вимог ст.ст.68. 86. 167-170 КПК України допитаний в якості свідка засновник та директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) ОСОБА_5 зазначив, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»він створив за грошову винагороду, ніякого відношення до фактичної діяльності фірми не мав, ніяких документів щодо господарської діяльності не підписував.

В подальшому, як вбачається з Акту перевірки, Постановою від 27.09.2010 року було порушено кримінальну справу №69-107 відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В даному випадку, з огляду на вищевикладене, керуючись положеннями ст. 203 ЦК України, Відповідачем класифіковано укладений між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»Договір як нікчемний з огляду на те, що з одного боку, даний правочин порушує публічний порядок, та був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина.

На підставі викладеного, контролюючий орган прийшов до висновку про те, що податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть бути підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого вказаному підприємству.

Окружний адміністративний суд м. Києва, керуючись положеннями ч. 3 ст. 71, ч. 4 ст. 72 КАС України не погоджується з позицією Відповідача та бере до уваги доводи Позивача, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Позивачем, в порядку ч. 1 ст. 69 КАС України, під час розгляду справи по суті було проголошено усні пояснення, з яких вбачається, що станом на дату розгляду даної справи, кримінальну справу, порушену стосовно ОСОБА_5 за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України закрито на підставі п.2 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу України.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва дані обставини не заперечувались.

Отже, виходячи з наведеного, станом на час розгляду даної справи не було встановлено компетентним органом наявності умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_5 на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окружний адміністративний суд м. Києва, в даному випадку, звертає увагу на те, що ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є: волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

За таких підстав, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про те, що доводи Відповідача щодо неправомірності задекларованих Позивачем показників податкового кредиту з посиланням на нікчемність Договору в частині відсутнього вільного волевиявлення учасника правочину внутрішній волі особи, що укладала правочин не підтверджується наявними у справі доказами.

Також, як встановлено судом, Акт перевірки не містить жодних посилань, з приводу того, чим саме Договір, укладений між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»порушує публічний порядок.

В підтвердження фактичного виконання Договору, укладеного між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та Позивачем, останнім в судовому засіданні надано документи, що підтверджують товарність здійсненої операції.

Так, фактичне виконання Договору між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»в частині поставки дезинфікуючих засобів було покладено на ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний № НОМЕР_2), про що між Позивачем та ФОП ОСОБА_6 був укладений Договір № 03-06 від 03.01.2006 року в м. Чернігові на здійснення експедиції перевозки вантажів.

Отримання товару Позивачем від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підтверджується Актом виконаних робіт від 15.09.2008 р., з якого вбачається, що «замовник»- ОСОБА_1 повністю задоволена якістю робіт, а Акт є власне підтвердженням виконання сторонами своїх зобовязань.

В підтвердження взаєморозрахунків між Позивачем та ТОВ «СДж.Р.Груп», представником ОСОБА_1, в судовому засіданні, надано належним чином завірену копію руху коштів по рахунку Позивача 26008053100461, з якої вбачається, що остання 07.11.2008 року здійснила оплату по Договору № 90201 від 02.09.2008 року.

Крім того, з метою підтвердження використання у власній господарській діяльності Позивача результатів за Договором з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з боку Позивача в судовому засіданні надано докази реалізації дезинфікуючих засобів, отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»партіями згідно накладних. Оригінали накладних, та довіреностей на отримання товару покупцем додано для долучення до матеріалів справи.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, послуги по Договору, отримані Позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та виписані ці накладні особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на користь Позивача було виписано податкову накладну № 120 від 15.09.2008 року на загальну суму 40869, 00 грн. (в т.ч. 6811, 00 грн.)

Так, в підтвердження власної правової позиції, Позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію вищевказаної податкової накладної.

Оскільки матеріали справи містять податкову накладну та Акт виконаних робіт, надані позивачу його контрагентом, а відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", виключно відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Відповідач, в свою чергу, з посиланням на Акт перевірки зазначив, що в результаті здійснених заходів під час перевірки встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»по податку на додану вартість не звітує, останній звіт подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва за березень 2010 року, за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться, згідно Бази даних АС «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Однак, як вбачається з пояснень Позивача, а зворотнього Відповідачем не доведено, на момент укладання Договорів про надання послуг, і на момент виконання вказаних послуг, ТОВ «С.Дж.Р.Груп» як юридична особа було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мала Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкових зобовязань Позивача з податку на додану вартість, як наслідок настання права у позивача на включення сум, сплачених по Договору з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до податкового кредиту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки Акту перевірки не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи, в звязку з чим податкове повідомлення - рішення № 52/17-04/2406316101 від 12.03.2011 року підлягає скасуванню як протиправне.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги СПД ОСОБА_1 в даному випадку підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94-97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення № 52/17-04/2406316101 від 12.03.2011 року Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

3.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович