Постанова № 19201524, 27.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження

місто Київ

27 вересня 2011 року № 2а-7273/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Костенка Д.А. та Винокурова К.С.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1,

Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОТ-КАЗИНО»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Удачі-Крим»

до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та

Державного казначейства України провизнання нечинним та скасування рішення О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі також «Позивач 1»), Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОТ-КАЗИНО»(надалі також «Позивач 2»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Розмай»(надалі також «Позивач 3») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Удачі-Крим»(надалі також «Позивач 4») звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами до Кабінету Міністрів України (надалі також «Відповідач 1»), Міністерства фінансів України (надалі також «Відповідач 2») та Державного казначейства України (надалі також «Відповідач 3») про визнання незаконним, нечинним та скасування підпункту 2 пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»; стягнення з Державного казначейства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай» збитки в сумі 606902,77 грн. на поточний рахунок р/р 26004039261600 АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код ЗКПО 32097504.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-7273/10/2670 від 26 травня 2010 року об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи за позовами ПП ОСОБА_1 (справа № 2а-7273/10/2670) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОТ-КАЗИНО» (справа № 2а-7346/10/2670) до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України про визнання нечинним та скасування підпункту 2 пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-7273/10/2670 від 3 серпня 2010 року об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 2а-7273/10/2670 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОТ-КАЗИНО» до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України про визнання нечинним та скасування абзацу 2 пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян», № 2а-7270/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай»до Кабінету Міністрів України та Державного казначейства України про визнання незаконним та скасування абзацу 2 пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»та стягнення збитків в сумі 606902,77 грн. та № 2а-5383/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Удачі-Крим»до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним підпункту 2 пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян».

26 вересня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Розмай»подано телеграму, в якій Позивач 3 просив розглядати дану адміністративну справу без його участі.

Міністерство фінансів України явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, про причини неявки Суду не сповістило, про дату та час судового засідання повідомлене належним чином, письмового відношення до заявлених позовних вимог Суду не надало.

ПП ОСОБА_1 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки Суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОТ-КАЗИНО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Удачі-Крим», Кабінету Міністрів України та Державного казначейства України в судовому засіданні 27 вересня 2011 року проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечили.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку представника Міністерства фінансів України та те, що представники Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОТ-КАЗИНО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Удачі-Крим», Кабінету Міністрів України та Державного казначейства України не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження, а також, зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи, на підставі вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що положення підпункту 2 пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян», є таким, що суперечить вимогам нормативно-правових актів вищої юридичної сили, а, відтак, порушують права Позивачів на здійснення господарської діяльності.

Позивач 3 в позовній заяві також посилається на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного в частині розпорядження, йому було завдано збитків в сумі 606902,77 грн., які підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

В матеріалах справи відсутні письмові заперечення Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України до позовних вимог.

Державне казначейство України в письмових запереченнях на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ним не було порушено прав Приватного підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОТ-КАЗИНО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Удачі-Крим».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є субєктом відповідних правовідносин.

Враховуючи вимоги вищевказаного положення Кодексу адміністративного судочинства України, позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є субєктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт.

В обґрунтування того, що Позивачі є субєктами правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний підпункт 2 пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян», позивачами було надано Суду копії ліцензій на право організації діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) (ліцензія ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 17 травня 2006 року, ліцензія ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 11 лютого 2008 року, ліцензія ТОВ «СЛОТ-КАЗИНО»серія АВ № 433992 від 19 листопада 2008 року, ліцензія ТОВ «Розмай»серія АВ № 082989 від 15 червня 2006 року, ліцензія ТОВ «ЗИГЗАГ УДАЧИ-КРИМ»серія АВ № 082864 від 22 березня 2007 року).

Враховуючи вищевикладене, Судом встановлено, що позивачі є субєктами правовідносин, в яких застосовується абзац 2 пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян».

7 травня 2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»(надалі також «Розпорядження № 494-р», «оскаржуване в частині розпорядження»).

Підпунктом 2 пункту 3 Розпорядження № 494-р доручено Мінфіну, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям:

2) зупинити строком на один місяць дію ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (крім лотерей), для забезпечення їх перевірки МНС, Держгірпромнаглядом, іншими контролюючими та наглядовими органами з питань забезпечення їх безпечного використання.

Вказаний підпункт пункту 3 Розпорядження № 494-р позивачі вважають незаконним, та таким, що підлягає визнанню нечинним.

Відтак, предметом судового розгляду є, зокрема, позовні вимоги про визнання незаконним та нечинним підпункту 2 пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян».

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та конкретні обставини спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Оскаржуваним підпунктом 2 пункту 3 Розпорядження № 494-р було доручено Мінфіну, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям зупинити строком на один місяць дію ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (крім лотерей), для забезпечення їх перевірки МНС, Держгірпромнаглядом, іншими контролюючими та наглядовими органами з питань забезпечення їх безпечного використання.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції закону, яка була чинною станом на час прийняття оскаржуваного в частині розпорядження).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензія документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування (стаття 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

В контексті вищевказаного, Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України передбачає 7 видів (форм) ліцензування (перелік яких є вичерпним), а саме:

1) видача ліцензій (стаття 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

2) переоформлення ліцензій (стаття 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

3) анулювання ліцензій (стаття 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

4) видача дублікатів ліцензій (стаття 18 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

5) ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів (стаття 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

6) контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов (стаття 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);

7) видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування (стаття 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»одним із основних принципів державної політики у сфері ліцензування є встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»визначено, що Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.

Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності (частина 2 статті 4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Таким чином, системно проаналізувавши положення Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», колегія суддів прийшла до висновку про те, що чинним законодавством України не передбачено такої форми ліцензування, як зупинення дії ліцензії.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»не містить визначення поняття «зупинення дії ліцензії», як і не містить відповідного порядку та підстав зупинення дії ліцензії, виданої субєкту господарювання.

Термін «зупинення дії ліцензії»міститься в Господарському кодексі України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності (пункт 8 частини 1 статті 239 Господарського кодексу України).

Відтак, в розумінні господарського законодавства України, зупинення дії ліцензії є адміністративно-господарською санкцією, яка застосовується до субєктів господарювання виключно за порушення передбачених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

У спірних правовідносинах, повязаних з прийняттям оскаржуваного в частині розпорядження, відсутній склад господарського правопорушення, за вчинення якого субєктів господарювання, які мають ліцензії на здійснення відповідного виду господарської діяльності, було б притягнено до відповідальності шляхом застосування до них адміністративно-господарської санкції (зупинення дії ліцензії).

Крім того, Суд звертає увагу на те, що Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»взагалі не містить посилань на правові підстави (відповідні нормативно-правові акти), на підставі якого його прийнято.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та положення чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що підпункт 2 пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян»є незаконним та таким, що суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, а, відтак, підлягає визнанню нечинним.

Стосовно позовної вимоги ТОВ «Розмай» про стягнення з Державного казначейства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай» збитків в сумі 606902,77 грн. на поточний рахунок р/р 26004039261600 АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код ЗКПО 32097504, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Чинним законодавством України визначено імперативний порядок повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету.

Так, порядок оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів»затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 травня 2009 року № 88 (надалі також «Порядок № 88»).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 88 для отримання подання суб'єкт господарювання надає до представництва такі документи:

заяву на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів (додаток 1);

оригінал або копію розрахункового документа, яким підтверджується перерахування коштів.

До того ж, частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень.

Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_5 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Суду не було надано доказів на підтвердження факту порушення Відповідачем 3 прав ТОВ «Розмай» (в контексті заявленої позовної вимоги про стягнення збитків), оскільки не надано доказів на підтвердження факту дотримання ТОВ «Розмай» процедури повернення коштів з державного бюджету.

Крім того, вказана позовна вимога є передчасною, оскільки саме на підставі даного судового рішення (з моменту набрання ним законної сили) у Позивача 3 будуть наявні правові підстави для стягнення коштів.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «Розмай» про стягнення з Державного казначейства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай» збитків в сумі 606902,77 грн. не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОТ-КАЗИНО»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Удачі-Крим»задовольнити повністю.

2. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай»задовольнити частково.

3. Визнати незаконним та нечинним підпункт 2 пункту 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2009 року № 494-р «Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян».

4. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай»відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді К.С.Винокуров

Д.А.Костенко