Постанова № 19201493, 27.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2011 року 11 год. 51 хв. № 2а-7551/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Яремій Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал України» доДПІ у Голосіївському районі м. Києва проскасування податкового повідомлення-рішення У судовому засіданні 27 вересня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страховий капітал»(надалі також «Позивач», «ПРАТ «СК «Страховий капітал України») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі також «Відповідач»або «ДПІ у Голосіївському районі міста Києва») про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0002671750/0 від 30 грудня 2010 року на загальну суму 1395237 грн. 30 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення № 0002671750/0 від 30 грудня 2010 року, на думку представника Позивача, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, списання коштів з депозитного рахунку ЗАТ СК «Страховий капітал України»відбулося у безумовному порядку (тобто виплати як такої Позивачем не було здійснено), а тому Позивач фактично та фізично не міг нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Крім того, на думку представника Позивача, у ЗАТ «СК «Страховий капітал України»не виникло зобовязання по утриманню та сплаті податку з доходів фізичних осіб, про який йдеться у складеному Відповідачем акті перевірки, оскільки утримання та нарахування податку з доходів фізичних осіб не могло бути здійснено саме у звязку з примусовим характером стягнення грошових коштів з депозитного рахунку Позивача.

Представник Відповідача ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Представником Відповідача також було зазначено про те, що проведеною податковим органом перевіркою було встановлено, що згідно з договором застави майнових прав від 19 травня 2008 року № 013/028/08-22-3 фізичній особі нерезиденту ОСОБА_1 за рахунок коштів ЗАТ «СК Страховий капітал України»були погашені кредитні зобовязання. Вказані кошти фізична особа нерезидент ОСОБА_1 страховій компанії не повертав.

На думку представника Позивача, податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1395 237,30 грн. (основний платіж 465079,10 грн., штрафні санкції 930158,20 грн.), визначене Позивачу в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є законним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час виникнення спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі також «Закон № 2181»).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал України»код ЄДРПОУ 33152597 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 листопада 2005 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт від 22 грудня 2010 року № 1052/1-22-10-33152597, яким встановлено, зокрема:

порушення підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7 та пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 000267175/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 1395237,30 грн. (за основним платежем 465079,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 930158,20 грн.).

Не погоджуючи із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, Позивачем було оскаржено його в адміністративному порядку до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України.

Супровідним листом ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 10 січня 2011 року № 406-10/25-011 скарги голови правління ЗАТ «СК «Страховий капітал»повернуто Позивачу.

Рішенням ДПА у м. Києві від 10 березня 2011 року № 2320/10/25-214 про результати розгляду скарги, Рішенням ДПА України від 12 травня 2011 року № 8780/6/25-0315 про результати розгляду повторної скарги, скаргу голови правління ЗАТ «СК «Страховий капітал»залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 000267175/0 без змін.

В той же час, Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 000267175/0 таким, що суперечить вимогам чинного станом на час його винесення податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення 30 грудня 2010 року № 000267175/0, як рішення субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7 та пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Висновок Відповідача про вищевказане порушення ґрунтується на тому, що Позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з суми доходу, виплаченого фізичній особі-нерезиденту, а саме у вигляді погашення зобовязань по кредитній лінії коштами з депозитного вкладу, що належить ЗАТ «СК «СКУ».

Так, як встановлено Судом, 19 травня 2008 року між ВАТ «БТА Банк»(Банк) та громадянином Республіки Казахстан ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 013/028/08-22-3, відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується «Кредитна лінія», надає Позичальнику грошові кошти (надалі Кредити) за рахунок Кредитної лінії на умовах цього Договору, а Позичальник зобовязується використовувати Кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитами, повертати Банку Кредити та загальну заборгованість за Кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені ст. 8 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору.

Згідно з пунктом 1.4 даного договору, термін дії Кредитної лінії закінчується 29 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору належне виконання Позичальником зобовязань по цьому Договору забезпечується:

а) заставою майнових прав на банківський вклад:

- Закрите Акціонерне Товариство «Страхова Компанія»Страховий Капітал України»права вимагати депозити (вклади), в сумі 1540000,00 (Один мільйон пятсот сорок тисяч) гривень 00 копійки, який у відповідності з Договором банківського вкладу № 15Д-Н/08, укладеним з Закритим акціонерним товариством «Страхова Компанія «Страховий Капітал України»та ВАТ «БТА Банк»19 травня 2008 року, розміщений на рахунку № 26517011000460 в ВАТ «БТА Банк»; а також право вимагати сплати процентів за вищезазначеним договором (надалі Депозитний договір);

б) неустойкою (штрафи, пеня), які передбачені цим договором.

Одночасно з укладанням Договору про відкриття кредитної лінії № 013/028/08-22-3, 19 травня 2008 року між ВАТ «БТА Банк»(Заставодержатель) та ЗАТ «Страхова компанія «Страховий Капітал України»(Заставодавець) було укладено Договір застави майнових прав № 013/028/08-22-3-ДЗМП, відповідно до якого в забезпечення зобовязань Заставодавця, які випливають із Кредитного договору № 013/028/08-22-3, укладеного між ОСОБА_1 і «Заставодержателем»19 травня 2008 року з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії (надалі Кредитний договір), які (зобовязання) перелічені у статті 2 цього договору і можуть виникнути в майбутньому за Кредитним договором, Заставодавець передає Заставодержателю в заставу майнові права, зазначені в п. 3.1 статті 3 цього договору (надалі Предмет застави).

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Договору застави майнових прав № 013/028/08-22-3-ДЗМП предметом застави за цим Договором є належне «Заставодавцю», право вимагати повернення депозиту (вкладу), в сумі 1540000,00 (Один мільйон пятсот сорок тисяч) гривень 00 копійок, який у відповідності з Договором банківського вкладу № 15Д-Н/08, укладеним між ЗАТ «Страхова компанія «Страховий Капітал України»та ВАТ «ВТА Банк»19 травня 2008 року (надалі Депозитний договір), розміщений на рахунку № 26517011000460 в ВАТ «БТА Банк», та вимагати сплати процентів за користування зазначеним депозитом.

Згідно з Договором банківського вкладу № 15 Д-Н/08 від 19 травня 2008 року, укладеного між ВАТ «БТА Банк»та ЗАТ «Страхова компанія «Страховий Капітал України»вкладник вносить, а Банк приймає на депозитний рахунок № 26517011000460 грошові кошти (далі за текстом «Вклад») в сумі 1540000,00 (один мільйон пятсот сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Як встановлено Судом, у встановлений пунктом 1.4 Договору про відкриття кредитної лінії № 013/028/08-22-3 від 19 травня 2008 року строк (до 29 травня 2008 року) ОСОБА_1 не повернув ВАТ «БТА Банк»отриманий кредит, а тому 30 травня 2008 року банком було здійснено списання грошових коштів з депозитного рахунку № 26517011000460 в сумі 1544883 ,87 грн.

Таким чином, вимоги Банку до ОСОБА_1 за Договором про відкриття кредитної лінії № 013/028/08-22-3 від 19 травня 2008 року були погашені.

Чинне цивільне законодавство України визначає підстави, за яких можлива заміна кредитора у зобов'язанні.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Враховуючи вищезазначене, Суд звертає увагу на те, що у звязку із виконанням Заставодавцем (Позивачем) на користь банку забезпечених заставою зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства у зобовязальних правовідносинах, які виникли між ЗАТ «СК «СКУ»(Заставодавець), ВАТ «ВТБ Банк»(Кредитор) та ОСОБА_1 (Боржник), мала місце заміна кредитора у зобовязанні, а саме: функції кредитора перейшли від ВАТ «ВТБ Банк»до ЗАТ «СК «СКУ».

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються:

- звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності. Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то:

- сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного;

- позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду;

- сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) третьою особою.

Податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам (пункт 1.15 статті 1 Закону).

Статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі також «Закон») визначено порядок визначення загального оподатковуваного доходу.

Так, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема:

- дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті (підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону).

Ставки податку визначено статтею 7 Закону.

Так, згідно з пунктом 7.3 статті 7 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, а також специфіку спірних правовідносин, Суд звертає увагу на те, що в даних відносинах мало місце не страхування ризику неповернення кредитних коштів, а фактично майнове поручительство ЗАТ «СК «СКУ»за виконання кредитних зобовязань ОСОБА_1 перед банком (шляхом укладення договору застави майнових прав).

Відтак, у звязку з невиконанням ОСОБА_1 зобовязань за Договором про відкриття кредитної лінії № 013/028/08-22-3, банком було звернено стягнення на предмет застави, яким відповідно до Договору застави майнових прав № 013/028/08-22-3-ДЗМП є право ЗАТ «Страхова компанія «Страховий Капітал України»вимагати повернення депозиту (вкладу), в сумі 1540000,00 грн., який у відповідності з Договором банківського вкладу № 15Д-Н/08, укладеним між ЗАТ «Страхова компанія «Страховий Капітал України»та ВАТ «ВТА Банк»19 травня 2008 року (надалі Депозитний договір), розміщений на рахунку № 26517011000460 в ВАТ «БТА Банк», та вимагати сплати процентів за користування зазначеним депозитом.

Зокрема, банком було здійснено списання грошових коштів з депозитного рахунку № 26517011000460 в сумі 1544883,87 грн.

В той же час, як вже було зазначено Судом, оскільки у спірних правовідносинах мав місце один з видів майнового поручительства (укладення договору застави), а не страхування майнового ризику, то внаслідок звернення банком стягнення на предмет застави (списання грошових коштів з депозитного рахунку), Позивач відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України набув статусу кредитора у зобовязальних правовідносинах (щодо повернення коштів за кредитним договором).

Суд звертає увагу на те, що в результаті переходу права вимоги до нового кредитора (до Позивача у спірних правовідносинах) відбувається лише зміна однієї особи-кредитора на іншу особу-кредитора. При цьому у фізичної особи позичальника (у спірних правовідносинах ОСОБА_1.) не виникає дохід (об'єкт оподаткування) у розумінні пункту 1.2 статті 1 Закону, оскільки (або якщо) у цієї особи-дебітора залишаються зобов'язання щодо погашення заборгованості за отриманим кредитом.

Дохід же може виникнути у фізичної особи позичальника в разі, наприклад, анулювання суми боргу кредитором за його самостійним рішенням відповідно до умов, зазначених у підпункту 4.2.9 (д) статті 4 Закону, а також на підставі підпункту 4.2.11 статті 4 Закону як сума заборгованості платника податку (фізичної особи - дебітора), за якою минув строк позовної давності.

Крім цього, дохід (об'єкт оподаткування) може виникнути у фізичної особи - покупця права вимоги, внаслідок здійснення операції з придбання права вимоги та продажу цього права іншій особі, якщо за наслідком цієї операції ним був отриманий прибуток (позитивна різниця між ціною продажу і ціною придбання зазначеного предмета купівлі-продажу).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що у перевіряємому звітному податковому періоді, у особи платника податку (ОСОБА_1.) не виникало оподатковуваного доходу у вигляді одержаної у власність грошової суми, оскільки права кредитора (вимагати повернення суми, одержаної за кредитним договором) перейшли до ЗАТ «СК «Страховий Капітал України».

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Системний аналіз змісту вищевказаної норми права свідчить про те, що підставою для застосування до платника податку штрафної санкції в подвійному розмірі від суми донарахованого зобов'язання є здійснення виплати без попереднього утримання відповідної суми податку (незалежно від розміру такої суми).

В той же час, Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не покладає обовязку на особу сплачувати податок з доходів фізичних осіб у разі примусового списання банком грошових коштів з депозитного рахунку цієї особи (зокрема, у разі звернення стягнення на предмет застави).

Крім того, Суд звертає увагу на те, що, як вже було зазначено вище, у перевіряємо му податковому періоді у Позивача не виникало обєкту оподаткування.

До того ж, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в описовій частині акту перевірки Відповідач посилається на порушення Позивачем підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону (сторінка 27 акту перевірки; аркуш справи 34); в той же час, резолютивна частина акту перевірки містить висновок Відповідача про порушення Позивачем підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону (сторінка 32 акту перевірки; аркуш справи 39).

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в даному рішення зазначено, зокрема, порушення підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону.

В той же час, в письмових запереченнях на позов представник Відповідача посилалася на порушення Позивачем підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону.

В контексті вищевикладеного, Суд звертає увагу на неприпустимість посилання субєкта владних повноважень на порушення, на його думку, Позивачем норм законодавства, які не були встановлені при проведенні перевірки, за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі висновку Відповідача про порушення Позивачем підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону, яким визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Доказів виникнення обєкту оподаткування на підставі положень підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону представником Відповідача, субєкта владних повноважень, Суду надано не було. В той же час, посилання на інші норми чинного законодавства (порушення яких не зафіксовано в акті перевірки) є необґрунтованими та не підлягають прийняттю до уваги.

Таким чином, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0002671750/0 від 30 грудня 2010 року на загальну суму 1395237 грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська