Постанова № 19201374, 21.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

21 вересня 2011 року № 2а-5880/11/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Центр клінічних досліджень»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення № 0000562307 від 05.04.2011 Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562307 від 05.04.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки спірні операції оформлено на підставі належних первинних документів.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийнято в звязку з порушенням позивачем положень податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Центр клінічних досліджень»з питань правових відносин з ТОВ «Оптдевайс»за період з 01.09.2010 по 31.10.2010. За наслідком вказаної перевірки складено акт від 04.03.2011 № 138/1-23-70-32659213 (далі Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що згідно протоколу допиту гр.. ОСОБА_1 (який є директором ТОВ «Оптдевайс»), останній фактично ведення господарської діяльності товариства не забезпечував, товарно-матеріальних цінностей не отримував і не відпускав, первинні та фінансово-розпорядчі документи не підписував.

Вказані підстави стали основою для висновку податкової служби про нікчемний характер правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Оптдевайс».

Позивач зазначає про товарний характер угод, укладених з вказаним контрагентом.

У відповідності до ч. 2, 3 ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини та покликання сторін, судом запропоновано представникам позивача та відповідача надати всі будь-які інші докази, аніж контракти та акти здачі-прийняття робіт до них, які наявні у ТОВ «Центр клінічних досліджень»та податкової служби, що будуть додатково підтверджувати або спростовувати товарний характер господарських «операцій».

В підтвердження виконання договору від 24 серпня 2010 року № Д-2410-17 щодо отримання позивачем послуг перекладу представником ТОВ «Центр клінічних досліджень»надано переклади текстів в електронному вигляді на компакт-диску № ZE4355-CDR-A80AAZ0.

Суд, досліджуючи вказані файли, встановив наступне.

По-перше, зі змісту вказаних файлів судом не вбачається відомостей про особу перекладача та здійснений нею переклад. При цьому, будь-якої інформації відносно кваліфікації перекладача у перекладі відсутні. По-друге, з тексту договору № Д-2410-17 та змісту наданих документів, щодо яких здійснювався переклад неможливо встановити виконання такого перекладу саме на виконання вказаного господарського договору. По-третє, судом встановлено, що вказані документи не могли бути перекладені ТОВ «Оптдевайс». Вибіркова перевірка файлів на диску вказує на наступне.

Папка з назвою 85 вміщує два файли з імям Prot-Amend1-F2-MEK114267_5_Rus (2)»та Prot-Amend1-F2-MEK114267_5». Тобто переклад та первинний англійський текст. Англомовний зміст тексту, щодо якого здійснено переклад, має на своєму початку покликання на компанію GlaxoSmithKline group of companies і назву дослідження, яке перекладається - MEK114267. Тобто вказаний документ стосується вказаної компанії.

Досліджуючи англомовний файл та файл перекладу шляхом відкриття вкладок («свойства» далі «сводка»далі «дополнительно»), судом встановлено, що в графі джерело (автор) значиться Susan Cousounis. Вказана особа згідно відомостей сайту http://www.exlpharma.com/speakers/susan-cousounis є посадовою особою компанії GLAXOSMITHKLINE.

Згідно довідкової системи Microsoft Office Word 2003 графа «автор», яка зазначена вище, зазначає відомості про користувача, який створив вказаний файл.

Вказані відомості як в англомовному файлі, так і файлі перекладі є однаковими. Тобто автор цих двох текстів є один і той же - Susan Cousounis, яка є посадовою особою компанії GLAXOSMITHKLINE

За таких умов, здійснюючи переклад файлів іноземної компанії, ТОВ «Оптдевайс»не могло бути у файлі перекладі автора іноземця, оскільки вказана позиція вміщує користувача, який створює файл.

Аналогічна ситуація, наприклад, з файлами перекладу з папки «330»: файли Brochure AZD5069 Edition21 cirrus»та Brochure AZD5069 Edition 21 cirrus_eng». Автором англомовного тексту і перекладу є Jane Dixon, а графа «производитель»(яка згідно довідки системи Microsoft Office Word 2003 містить інформацію про організацію видавника вказаного файлу) є AstraZeneca. Згідно джерел мережі Інтернет http://www.astrazeneca.ru/about-us/ компанія AstraZeneca є міжнародною біофармацефтичною компанією. Таким чином і вказаний файл не міг бути перекладений ТОВ «Оптдевайс», оскільки як англомовний файл, так і файл перекладу є файлами, які створені однією особою - Jane Dixon з компанії AstraZeneca. ТОВ «Оптдевайс»не має жодного відношення до вказаних файлів.

Щодо інших файлів перекладу наданих на компакт-диску, то ситуація аналогічна. Отже за таких обставин, товарність операцій з перекладу позивачем не доведено, а судом не встановлено.

Щодо надання консультаційних послуг, в тому числі і юридичних, згідно договору № Д-0710-32 від 07 жовтня 2010 року, то суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1.2., 2.2. вказаного договору виконавець зобовязується надати замовнику спеціальну (кваліфіковану) консультацію. Інформація (консультування) обовязково повинно містити надання замовнику рекомендацій щодо удосконалення та організації своєї діяльності в межах предмету консультування.

Аналізуючи результати таких консультацій, наданих позивачем до матеріалів справи, судом встановлено, що вказані докази не можуть бути прийняті до уваги як належні, з огляду на наступне.

По-перше, вказані консультації не містять реквізитів та інформації щодо автора такої консультації, його кваліфікації та підпису, відомостей щодо особи, яка зацікавлена та потребує консультації. Тобто надано звичайний текст, видрукуваний на папері. По-друге, неможливо встановити приналежність та створення вказаних документів до виконання вказаного договору про надання послуг. В той же час консультація щодо питання податкових наслідків переміщення медпрепаратів не може бути консультацією на замовлення позивача та бути виготовленою ТОВ «Оптдевайс», оскільки остання слово в слово як і в питанні, так і в відповіді співпадає з консультацією наданою групою компаній «Паритет»для компанії ЛІГАБізнесІнформ та міститься в інформаційній системі «Ліга:Закон».

По-третє, вказані консультації не мають будь-якого спеціального (кваліфікованого характеру), оскільки згідно їх змісту надають загально-інформаційні положення цивільного законодавства та норм законів у сфері ЗЕД і не вміщують жодних рекомендацій замовнику щодо удосконалення та організації своєї діяльності в межах предмету консультування. Хоча вказане є обовязковою умовою надання таких послуг згідно з договором.

А тому, з огляду на вказане, судом не встановлено, а позивачем не доведено «товарність»вказаних господарських відносин.

Щодо договору № Д-0410-32 від 04 жовтня 2010 року з приводу проведення тренінгу, то суд не може прийняти покликання позивача на товарність операції, зокрема, наданням нібито матеріалів тренінгу з огляду на наступне.

По-перше, не надається можливим встановити належність наданих матеріалів тренінгу до тих консультаційних послуг, які визначені п.1.1. договору № Д-0410-32 від 04 жовтня 2010 року. Вказаний матеріал є просто надрукованим на папері інформацією і не є належним доказом.

Вказані у договорі семінари проводилися для співробітників позивача з наданням інформаційно-методичних матеріалів (пп.2.1.2), проте жодних організаційно-розпорядчих документів, в тому числі відряджень, звітів таких відряджень, інформаційно-методичних матеріалів семінарів позивачем суду не надано.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено «товарність»вказаних господарських відносин.

Щодо договору № Д-1113-39 відносно придбання канцелярських товарів, то з огляду на те, що інші договори в судовому засіданні не знайшли підтвердження своєї товарності, а встановлені судом обставини прямо вказують на їх безтоварний характер, зміст протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_1 (директора ТОВ «Оптдевайс») від 07.01.200, зміст постанови про порушення кримінально справи від 10.02.2010, суд дійшов висновку про відсутність товарного характеру вказаного договору. Зворотнього відносно вищевикладених обставини позивачем належними доказами суду не доведено.

Верховний Суд України у своєму рішенні "Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень" № 10/96 від 15.06.2010 (опубліковано: Бухгалтер, 2010, 10, № 39; Адміністративне судочинство. Судова практика в адміністративних справах, 2010, 00, № 3-4; Рішення Верховного Суду України, 2010, 00, № 2) щодо вказаної категорії справ зазначає наступне:

«Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" 168/97-ВР (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У пункті 1.3 статті 1 Закону N 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, а ДПІ, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про визнання недійсним якого заявлено позов, виходила з того, що позивач товар не придбавав, а отже не було операції, з якою Закон пов'язує право на оформлення податкових накладних продавцем. Видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частинами 2, 4 статті 72 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Тобто, ДПІ повинна надати суду відповідні докази, які підтверджують її доводи щодо відсутності господарської операції між позивачем та ПП "Луганська брокерська компанія" і правомірності прийнятих нею оспорюваних рішень. Якщо відповідач таких доказів не надав або надані докази є недостатніми, суд, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

У разі підтвердження доводів ДПІ про відсутність господарської операції, визначення податкового кредиту було б безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ».

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Таким чином, враховуючи викладене вище у сукупності та встановлені судом безтоварні характери господарських операцій ТОВ «Центр клінічних досліджень»з ТОВ «Оптдевайс», то оскаржувані рішення відповідача є обґрунтованими, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк