Постанова № 19201098, 11.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2011 року 10:41 № 2а-7496/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСпільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0002361750/0 від 07.12.2010року

за участю представників сторін:

позивача : Кукоба О.М.

відповідача: Чайка М.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.08.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0002361750/0 від07.12.2010р., №0002361750 від 21.02.2011р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження товариством зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, данні відображені в акті перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на субєктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що податкове повідомлення рішення, яким визначено податкове зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції винесене правомірно, внаслідок порушення позивачем п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п. 7.3 ст. 7, пп «а»п. 17.2 ст. 17, абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»(код ЄДРПОУ 30965875) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р. та складено акт перевірки №956/1-22-01-30965875 від 24.11.2010р.

За результатами перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету встановлені порушення п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»що призвело до заниження податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 14 185,00 грн.

В акті перевірки встановлено, що позивачем невірно застосована ставка податку з доходів фізичних осіб (замість 30 % застосована ставка 15%) до нарахованої заробітної плати за січень травень 2010 року іноземним громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Податковим органом вказаним фізичним особам видані Повідомлення працедавця про самостійне визначення резидентського статусу фізичною особою-іноземцем. Проте, відповідач вказує на те, що вказані Повідомлення були видані податковим органом у період після виплати та отримання ними заробітної плати - у період січень-травень 2010 року. Тому, застосування до іноземних осіб ставки оподаткування доходів, встановленої до громадян, що мають статус резидента (15%) призвело до заниження податкових зобовязань позивача у період січень-травень 2010 року по податку з доходів фізичних осіб на суму 14185,00 грн.

На підставі висновків перевірки та керуючись пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0002361750/0 від 07.12.2010р. про визначення суми податку з доходів найманих працівників у розмірі 42555,60 грн., в т.ч. 14185,20 грн. основний платіж, 28370,40 грн. штрафні санкції.

За наслідками апеляційного узгодження скарга СП ТОВ «Драгон Капітал»залишена без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення рішення №0002361750/0 від 07.12.2010р. без змін, та винесене нове податкове повідомлення рішення №0002361750 від 21.02.2011р. з визначенням суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 42555,60 грн.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено актом перевірки, з позивачем у трудових відносинах перебували іноземні громадяни, а саме:

ОСОБА_1 (Канада, ідент. номер НОМЕР_10)

ОСОБА_2 (Канада, ідент. номер НОМЕР_1)

ОСОБА_3 (Французька Республіка, ідент. номер НОМЕР_2)

ОСОБА_4 (Чеська Республіка, ідент. номер НОМЕР_3)

ОСОБА_5 (Словацька Республіка, ідент. номер НОМЕР_4)

ОСОБА_9 (Чеська Республіка, ідент. номер НОМЕР_5)

ОСОБА_10 (США, ідент. номер НОМЕР_6)

ОСОБА_8 (Грецька Республіка, ідент. номер НОМЕР_7)

ОСОБА_10 (Молдова, ідент. номер НОМЕР_9)

Відповідно до п.п. 9.11.1 п.9.11 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Додатково до визначень пункту 1.3 статті 1 цього Закону доходами з джерелом їх походження з України вважаються доходи, нараховані нерезидентам, які: а) працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів; б) є членами керівних органів резидентів - юридичної особи чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або їх представництв за кордоном та отримують у цьому зв'язку заробітну плату, інші виплати та винагороди за рахунок таких резидентів; в) є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України, незалежно від джерел виплати таких доходів.

Відповідно до п.п.9.11.3 п.9.3 ст.9 цього Закону якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно зі з п. 7.3 ст.7 цього Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

В матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії Тимчасових посвідок на тимчасове проживання та Дозволів на працевлаштування №20878 від 28.09.2007р., №36543 від 14.08.2009р., №20877 від 28.09.2007р., №38583 від 05.02.2010р., №36544 від 14.08.2009р., №35391 від 24.04.2009р., №36003 від 04.04.2008р., №36545 від 14.08.2009р., №38226 від 28.12.2009р., видані Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Відповідно до п.п.1.1.20 п.1.1 ст.1 Закону України фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані копії договорів купівлі продажу квартир від 25.12.2001р. та від 25.04.2002р.

Позивачем підтверджено, що всі його працівники іноземці проживають на території України тривалий час та працюють на постійній основі та тривалий час в ТОВ «Драгон Капітал».

Згідно з Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, порядок оподаткування доходів нарахованих іноземним громадянам-резидентам України визначений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Встановлення іншого порядку оподаткування доходів громадян має здійснюватися з дотриманням приписів Закону України «Про систему оподаткування».

Крім того, позивач правомірно застосував ставку податку у розмірі 15 % щодо доходів у вигляді заробітної плати своїх найманих працівників іноземців ще й з огляду на міжнародні зобовязання України, оскільки з усіма державами, громадянами яких є вказані працівники-іноземці, Україною укладені та ратифіковані міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування..

Щодо доводів відповідача про недотримання вимог Наказу ДПА України від 05.10.04 № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу», то суд зазначає наступне.

Зазначений вище наказ з метою впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, які є працедавцями для іноземців, та осіб без громадянства, дотримання ними вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», керуючись статтею 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», затверджує виключно примірні форми Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу.

Згідно Листа Міністерства юстиції України від 31.12.2009 № 2336-09-24 за результатами правового аналізу наказу ДПАУ від 05.10.2004 № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу»встановлено, що форми зазначених Заяв та Повідомлення є примірними (зразковими) формами, тобто не є обов'язковими до виконання та використовуються виключно за бажанням фізичної особи, у зв'язку з чим та відповідно до пп. "е" п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731, на державну реєстрацію не подаються.

Проте, враховуючи викладену в листах ДПАУ від 22.09.2009 р. N 9345/6/17-0716, від 20.10.2009 р. N 22860/7/17-0717, від 04.11.2009 р. N 24216/7/17-0717 правозастосовну практику, цей наказ фактично спрямований Державною податковою адміністрацією України до органів державної податкової служби як обов'язковий до виконання.

Відповідно до вказаного вище Листа Міністерства юстиції України пропонується скасувати зазначений наказ, розробити в межах повноважень відповідний нормативно-правовий акт із зазначеного питання, узгодити його із заінтересованими органами та подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, суд не вбачає наявності в діях позивача ознак порушення вимог податкового законодавства, а відтак і підстав для донарахування йому податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб. Тому суд вважає, що оскаржуване позивачем рішення є необґрунтоване та прийняте відповідачем з порушенням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0002361750 від 21.02.2011р. та №0002361750/0 від 07.12.2010 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович