Постанова № 19200956, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2011 року 10:55 № 2а-5243/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальність "Октагон-Аутдор"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників:

від позивача : Майєр К.В.

від відповідача: Степаненко І.Д.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0011352310/0 від 30.12.2010р., №0011342310/0 від 30.12.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) при формуванні податкового кредиту базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорювані податкові повідомлення рішення.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення правовідносин, в результаті чого занижено податок на прибуток та порушено підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість. В звязку з цим, податковим органом винесені податкові повідомлення рішення 0011352310/0 від 30.12.2010р., №0011342310/0 від 30.12.2010р., які вважає правомірними та винесеними у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор»(код ЄДРПОУ 347729203, далі позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2008р. по 30.09.09.2010р., за результатами якої складено Акт про результати перевірки №1068/23-10/34729203 від 14.12.2010 року (далі акт перевірки).

На підставі даного Акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0011352310/0 від 30.12.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 62449,00 грн., з яких 41 666 грн. основного платежу та 20833,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0011342310/0 від 30.12.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 395980,00 грн., з яких 263986,00 грн. основного платежу.

Прийняття даних повідомлень - рішень мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 41 666 грн. та підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 263 986 грн. у т.ч. по періодах: за вересень 2008 року на суму ПДВ 33333,33 грн., за травень 2010 року на суму ПДВ 230563 грн.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок виписаних податкових накладних з ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп»та невірного визначення сум рядку 23,1 (рядок 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду) декларації з ПДВ за квітень 2010 року, перевіркою встановлено заниження ТОВ «Октагон-Аутдор»податку на додану вартість в загальній сумі 263986 грн., у тому числі по періодах:

-за вересень 2008 року на суму ПДВ 33333,33 грн.;

-за травень 2010 року на суму ПДВ 230653 грн.

Актом перевірки встановлено, що між ТОВ «Октагон-Аутдор»та ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп»був укладений Договір №01/06/09 від 01.06.2009р. на проведення робіт з обслуговування спеціальних конструкцій типу Біг-Борд (6х3), що розміщені в м. Києві.

Даний Договір, Додаток №1 від 01.09.2008р. (протокол погодження про договірну ціну на надання послуг з обслуговування рекламних щитів ТОВ «Октагон-Аутдор») та Додаток №1 від 01.09.2008р. (перелік рекламних конструкцій) були укладені на підписані в м. Києві від імені та за дорученням керівника ТОВ «Октагон-Аутдор» заступником генерального директора ОСОБА_5 та директором ТОВ «С.Дж.Р. Груп»ОСОБА_6.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є нікчемним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі особи, що укладала правочин.

Даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_6

Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_6 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ніяких документів фінансово господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На підставі викладеного, в акті перевірки міститься висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть бути підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого вказаному підприємству.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»в особі директора ОСОБА_6 складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виписано наступні податкові накладні, які підписані безпосередньо директором товариства ОСОБА_6:

№1 від 30.09.2008р. на суму ПДВ 33333,33 грн.;

№4865 від 01.07.2009р. на суму ПДВ 23271,54 грн.;

№6961 від 01.09.2009р. на суму ПДВ 32000,00 грн.;

№8840 від 27.10.2009р. на суму ПДВ 36642,67 грн.;

№10172 від 30.11.2009р. на суму ПДВ 42751,67 грн.;

№9205 від 01.11.2009р. на суму ПДВ 14860,76 грн.;

№11208 від 30.12.2009р. на суму ПДВ 38488,33 грн.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору на проведення робіт, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Зокрема, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано інформацію про наявність вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп»яка зазначена в акті перевірки.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення угоди, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором позивачу були надані послуги з обслуговування рекламних щитів ТОВ «Октагон-Аутдор».

Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, що на момент укладання позивачем з контрагентом договору на виконання робіт і на момент виконання вказаних робіт, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»як юридична особа було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мала свідоцтво платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та виписані ці накладні особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні та акти виконаних робіт, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

А тому, суд вважає висновки акту перевірки від 14.12.2010р. щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»такими, що не відповідають дійсності, отже, податкове повідомлення - рішення від 30.12.2010р. №0011342310/0 підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у податковому повідомленні рішенні №0011352310/0 від 30.12.2010р. суд зазначає наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток в сумі 41666 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 3951636,00 грн. та винесення податкового повідомлення рішення №0001614230/0 від 20.11.2009р., яке підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Октагон-Аутдор»в даному випадку підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 30.12.2010р. №0011342310/0, №0011352310/0 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович